Облік виробничих витрат підприємства

Вступ

В умовах ринкової конкуренції важливе значення має організація внутрішньогосподарського (управлінського) обліку у формування собівартості продукції як одного з основних факторів збільшення прибутку.

Собівартістьпродукції є одним із показників, що характеризують ефективність діяльності підприємства, відображають організаційно-технічний рівень підприємства, якість випуску продукції, продуктивність праці та раціональне використання фінансових ресурсів. Собівартість продукції – це якісний показник діяльності підприємства, що виражається у грошовій формі витрат підприємства на виробництво продукції та її збут.

Оптимізація рівня собівартості продукції, ефективність управління виробничо-господарським процесом та зниження витрат – дуже важливі показники діяльності, оскільки вони прямо пов’язані з отриманням прибутку підприємствами, що є метою їх діяльності. Звідси й випливає актуальність дослідження теми «Облік виробничих витрат підприємства». Метою обліку витратє інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття рішень у процесі здійснення витратта в майбутньому при формуванні собівартості.

Метою моєї роботи є висвітлення теми «Облік виробничих витрат підприємства».

Структура роботи містить такі пункти: вступ; поняття, оцінка та визнання витрат згідноП(С)БО 16 „Витрати”; аналітичний та синтетичний облік прямих виробничих витрат; аналітичний та синтетичний облік загальновиробничих витрат; висновки; список використаної літератури, додатки.

1. Поняття, оцінка та визнання витрат згідноП(С)БО 16 „Витрати”

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо хоча б одна з умов визнання активів не виконується, актив не визнається, а витрати з придбання цього активу списуються в поточному періоді на «Інші операційні витрати». Списані активи обліковують на позабалансовому рахунку 07 «Списані активи».

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

-списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

-нарахування амортизації;

-списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;

-витрати від знецінення запасів;

-нестачі запасів (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);

-нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;

-благодійні внески;

-належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.

Зобов’язаннями є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.

Довитрат, що збільшують зобов’язання, належать нарахування:

-заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають із ним у трудових відносинах;

-податків, зборів, обов’язкових платежів;

-відрахувань на обов’язкове і добровільне страхування;

-орендної плати, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг з реклами;

-послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультацій-них, медичних).

До витрат, згідно з П(С)БО 1 та П(С)БО 3, належать також нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплата штрафних санкцій, витрати на заохочування, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.

Елемент витрат— сукупність економічно однорідних витрат.

Об’єктом витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення витрат, пов’язаних з їх виробництвом (виконанням). (Абзац п'ятий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну № 131 від 14.06.2000.)

Непрямі витрати – витрати, які не можна віднести безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним способом.

Прямі витрати — витрати, що можуть бути віднесені безпо­середньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Критерії визнання витрат

Ці критерії передбачають, що:

-витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;

-витратами звітного періоду визнаються або зменшення ак­тивів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшен­ня власного капіталу підприємства (за винятком зменшення ка­піталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

-витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені;

-якщо актив забезпечує одержання економічних вигод про­тягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

-платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, прин­ципала тощо;

-попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

-погашення одержаних позик;

-інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, властивим витратам;

-витрати, які відображаються зменшенням власного капі­талу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16, поділяють на виробничі, операційні та інші витрати діяльності (рис.1).

Рис. 1. Склад і класифікація витрат підприємства