Зміст

Вступ 

1. Теоритичні основи 

1.1. Економічний зміст і завдання обліку нематеріальних активів 

1.2. Склад нематеріальних активів, їх визнання та оцінки 

2. Облік нематеріальних активів 

2.1. Первинна документація надходження та вибуття нематеріальних активів 

2.2. Синтетичний та аналітичний облік нематеріальних активів 

2.3 Облік накопиченої амортизації нематеріальних активів 

3. Відображення інформації про нематеріальних активів у фінансовій звітності 

Висновки і пропозиції

Нематеріальні ресурси ― це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмінними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття "нематеріальні ресурси" використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності. В свою чергу об'єкти інтелектуальної власності ― це права, які захищені патентами, свідоцтвами, ліцензіями, авторським та суміжними правами.

Отже, нематеріальні активи ― це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або обмежені природні ресурси для використання в господарській діяльності для отримання прибутку.

Вартість нематеріальних активів частинами, поступово переноситься на виробничий продукт, послуги.

При вивченні літератури, для написання даної роботи, звернула увагу на різні тлумачення поняття "гудвілу".

Згідно ПСБО 19 гудвіл — перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

Але деякі автори намагаються довести, що гудвіл, це не платіж, який перевищує частку покупця при придбанні активів, а нематеріальний актив, який знаходиться в складі підприємства і є неідентифікованим. Але нематеріальний актив – це насамперед "права". І, якщо крім визначення "нематеріального активу" було визначення "об'єкту нематеріального активу", то не виникало даних колізій. Наприклад: "Об'єкт нематеріальних активів – це права користування об'єктами інтелектуальної власності, природними ресурсами, майном, при наявності паперових носіїв, підтверджуючих, право власності на ці об'єкти. Строк корисного використання цих об'єктів перевищує один рік (або один операційний цикл, якщо він перевищує один рік). Утримується підприємством для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам".

Покропивний С.Ф. до інших нематеріальних активів відносить – раціоналізаторські пропозиції, ноу-хау, комерційна таємниця, гудвіл, які не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства.

Г. Уманців в своєї статті5 пише, що до основних складових гудвілу належать технології, ноу-хау, фірмові найменування..., технічне і програмне забезпечення, торговельні марки..., "або ціну сплачену за окремі права інтелектуальної власності". Але це все є нематеріальні активи, які чітко і зрозуміло окреслені в законодавстві та нормативних документах.

Наказом Міністерства фінансів України № 102 від 09.12. 2002р. внесено зміни до Плану рахунків. Субрахунок 126 "Гудвіл" було виключено. Назва рахунку 19 викладено в новій редакції "Гудвіл при придбанні".

Гудвіл ― це платіж, який здійснив підприємство в очікуванні майбутніх вигід від його діяльності. Гудвіл на відміну від інших активів, не можна продати, обміняти, здати в оренду окремо від підприємства.

Виходячи з вище сказаного "Гудвіл" не відноситься до нематеріальних активів, а отже не може розглядатися в даній роботі.

Облік та узагальнення інформації про нематеріальні активи здійснюється на відповідних рахунках бухгалтерського обліку і подається користувачам у вигляді фінансової звітності. Ця інформація є складовою предметної області аудиторського дослідження.


1.1. Економічний зміст і завдання обліку нематеріальних активів

Одне з нововведень, внесених П(С)БО до методології бухгалтерського обліку – процедура придбання або створення нематеріального активу. Як уже зазначалося, придбаний (отриманий) нематеріальний актив визнається активом, тобто відображається в балансі, якщо:

1)існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням такого активу;

2) можна достовірно визначити його вартість.

Що стосується вимоги про «ймовірність отримання вигод», то вона є досить розмитою. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дану вимогу можна трактувати наступним чином: існує імовірність потенційної можливості використання активів. При цьому кількісне значення імовірності не наводиться, оскільки розрахувати її практично неможливо. Тобто можна зробити висновок, що, наявність будь-якої імовірності, навіть найменшої, є достатнім для того, щоб відобразити нематеріальний актив у балансі. При чому наявність у формуванні критерію таких слів, як «імовірність» та «потенційна» вказує на те, що у майбутньому такі події можуть і не настати.

Що ж до придбання, то купуючи цей чи інший актив (основні засоби, матеріал тощо) підприємство у першу чергу прагне отримати економічні вигоди, оскільки це є метою практично всіх дій будь-якого підприємства. Таким чином, даний критерій при придбані виконується практично завжди.

Також дуже суб’єктивним є критерій «достовірного визначення вартості». Ну хто може вірогідно визначити «ринкову вартість» великої літери «М», що світиться над ресторанами швидкого обслуговування? Визначення вартості таких активів у більшості випадків не є об’єктивним процесом.

Згідно до П(С)БО 8 нематеріальний актив, який створюється на підприємстві в результаті розробки, відображається в балансі, якщо підприємство має:

1) намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придбаний для реалізації або використання;

2) можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

3) інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних, з розробкою даного активу.

Як видно, умови зарахування до складу «активних нематеріальностей» за пунктом 7 П(С)БО 8 достатньо туманні. У якості підказок і орієнтирів можна використовувати деякі положення МСБО. Наприклад, пункт 7 «Концептуальної основи МСБО» уточнює, що «ноу-хау», отримані в процесі дослідницько-конструкторських робіт, можуть відповідати визнанню активів, якщо підприємство, зберігаючи їх у таємниці, контролює вигоди, які сподівається одержати від них»

Отже, якщо підприємство вирішить капіталізувати свої витрати від видом «ноу-хау», непогано було б продемонструвати їх «таємничість». А щоб, наприклад, підтвердити той факт, що крім намірів використовувати нематеріальний актив, у підприємства вистачить відповідних «технічних можливостей і ресурсів», потрібно обзавестися бізнес-планом. Адже саме цей документ визначається в пункті 49 МСБО 38 цілком достатнім підтвердженням.

Пункт 8 П(С)БО 8 виносить вирок всім іншим витратам: «Якщо нематеріальний актив не відповідає зазначеним критеріям, то витрати, пов’язані з його придбанням або створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат в майбутньому нематеріальним активом».

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 29

Безкоштовна робота

Закрити

Фінансовий облік нематеріальних активів на підприємстві

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.