План

Вступ
1. Розмноження одна з основних властивостей живих організмів
1.1. Розмноження як фізіологічний процес
1.2. Способи розмноження рослин
2. Безстатеве розмноження рослин
2.1. Власне безстатеве розмноження рослин
2.2. Вегетативне розмноження рослин
2.3. Значення вегетативного розмноження рослин
3. Статеве розмноження рослин
3.1. Статеве розмноження у різних представників рослинного світу
3.2. Ініціація цвітіння і розвиток квітки у квіткових рослин
3.3. Запилення і запліднення
3.4. Утворення та дозрівання плодів і насіння
Висновки
Література
Додатки

3.4. Утворення та дозрівання плодів і насіння

Після запліднення насінний зачаток уже називають насіниною, а зав’язь – плодом. В міру розвитку насіння зав’язь перетворюється на дозрілий плід і його стінки називають перикарпієм. Решта частин квітки в’януть, відмирають і опадають. Сформована насінина – типовий продукт статевого розмноження у покритонасінних рослин, яке забезпечує переваги певному виду, пов’язані з генетичною мінливістю.

Що ж відбувається в насінному зачатку після запліднення? Запліднена яйцеклітина ділиться на дві клітини. Котно з утворених при цьому клітин ділиться і т.д. В результаті багаторазових поділів клітин розвивається багатоклітинний зародок нової рослини.

З найбільшої клітини насінного зачатка, що злилася з другим спермієм, розвиваються клітини ендосперму, в яких нагромаджуються запаси поживних речовин. Ендосперм постачає їх зародку під час його розвитку.

В насінині, що розвивається, ріст зародка, а інколи і ендосперму відбувається в зародковому мішку. При цьому оточуючий його нуцелус руйнується, постачаючи зародку поживні речовини. Надалі постачання поживних речовин забезпечує провідний пучок фунікулуса – ніжки насінного зачатка. Мікропіле зберігається у вигляді маленької пори в шкірці насінини, через нього надходить кисень і вода при майбутньому проростанні насінини.

З покриву насінного зачатку (інтегументи) утворюється тонкий захисний шар – насінна шкірка (теста).

На завершальних стадіях дозрівання насіння вміст води в ньому зменшується до 10-15%. Це супроводжується зниженням метаболітичної активності і є кроком для переходу насіння до стану спокою.

Для різних рослин встановлено, що насіння, яке розвивається, є центром синтезу ауксину, гібереліну, цитокінінів, завдяки чому воно стає акцепторною зоною притягнення поживних речовин з листків, пагонів.

Крім гормонів в плодах та насінні виявлено й інші біологічно активні речовини, зокрема інгібітори росту: саліцилову, ферулову, абсцизову кислоти.

Процеси запилення і запліднення викли­кають значний підйом фізіологічної активності, що прискорює надходження багатьох пластич­них і фізіологічне активних речовин до репродуктивних органів. Процес дозрівання характери­зується як зовнішніми — морфологічними, так і глибоко внутрішніми фізіолого-біохімічними змінами та перетвореннями в рослинному організмі, В онтогенезі рослин формуються різно­манітні репродуктивні (наприклад, спори, пилок, насіння, плоди) і вегетативні (наприклад, коре­неплоди, цибулини тощо) органи, що служать для розповсюдження і розмноження рослин. В багатьох випадках вони допомагають вижити в несприятливих умовах оточуючого середовища.

Так, під час дозрівання злаків в їх насінні поступово знижується вміст води і зростає кількість сухої речовини. Процес дозрівання зернівок у злаків охоплює такі етапи зрілості: молочна, воскова і повна з відповідним вмістом води в зернівках: 50-65%, 25-40% і 13-15%. За час дозрівання проходить відтік пластичних речовин із стебел і листків, в зернівках збільшується вміст вуглеводів, білків і загальна вага сухої речовини зерна.

Наприклад, у озимої пшениці з моменту виходу в трубку спостерігається невпинне зни­ження вмісту органічного азоту у вегетативних частинах і відтік його до колосу, який інтенсивно розвивається (Мусієнко, 1985). При дозріванні колосу в листках і стеблі знижується абсолютний вміст клітковини, геміцелюлози, лігніну, які поряд з фотоасимілятами, також використовуються на побудову крохмалю та геміцелюлози зерна.

Паралельно з процесом перегрупування та перебудови органічних речовин між певними частинами рослинного організму, спостерігаються і морфологічні зміни: зелене забарвлення поступово змінюється, спочатку набуває сіруватого, а далі жовтіє, переходячи в золотисто-жовтий.

В насінні однодольних і дводольних рослин, в ендоспермі і сім'ядолях неперервно зростає абсолютний і відносний вміст білків, полісахаридів, запасних жирів; втрата води обумовлює зниження гідрофільності колоїдів, абсолютна вага зернівок зростає у 2,5-3 рази в порівнянні з восковою.

Таким чином, під час дозрівання злакових переважають синтетичні процеси і поступове обезводнення насіння.

Дозріле насіння, як правило, зразу ж не може прорости. Впродовж одного-двох місяців, а у деяких рослин і 5-6 місяців в насінні проходять процеси післязбирального дозрівання під час проходження стану фізіологічного спокою.

Плід утворюється із квітки і, як правило, містить насіння. Тканини плоду формуються із зав’язі, але нерідко в утворенні плоду беруть участь і інші частини квітки, наприклад, квітколоже, оцвітина, квіткові лусочки. Тканини плоду закладаються при формуванні квітки, причому в ряді випадків плід може розвиватися і незалежно від насіння – партенокарпічні, тобто безнасінні плоди. Проте, зазвичай, квіти без запилення і запліднення опадають.

Явище партенокарпії трапляється іноді й у природі. Часто воно буває у тих видів, у яких в зав'язі міститься багато насін­них зачатків, наприклад "у банана, ананаса; інжиру, а також томатів. Багато безнасінних сортів І перших трьох рослин утво­рюють тільки партенокарпічні плоди.

Розрізняють такі види партенокарпії:

1) плід розвивається без запліднення (трапляється у томатів, перцю, гарбуза, огірка, а також у безнасінних плодів лимона, банана, ананаса);

2) запліднення стимулює розвиток плода, але цей розвиток завершується і без запліднення (у орхідей, окремих видів Роа, а також у триплоїдних рослин, які генетичне стерильні;

3) безнасінність є результатом абортивності зародків (власти­ва деяким сортам вишні, персика і винограду).

Партенокарпія часто пов'язана з особливими умовами нав­колишнього середовища: низькі температури, висока інтенсив­ність світла тощо.

У деяких рослин не з усіх квіток утворюються плоди наприклад, у манго на одній волоті буває до 6000 квіток і тільки з 2-4 утворюються плоди. У яблунь багато квіток опадає, не утворюючи плодів, особливо, коли під час цвітіння була холодна її дощова погода.

Розвиток плодів можна розділити на чотири фази:

1)формування зав’язі до запитання;

2)ріст за рахунок поділу клітин одразу після запилення і запліднення;

3)ріст за рахунок розтягнення клітин;

4)дозрівання.

У деяких рослин прискорення росту зав’язі спостерігається ще до того, як пилкові трубки досягнуть насінного зачатка, у інших зав’язь не починає рости, поки не відбудеться запліднення. Стимуляція росту зав’язі може відбуватись, якщо на приймочці є значна кількість пилку. Важливу роль у зав’язуванні плодів відіграє ауксин, який утворюється не тільки з пилку, а й із зав’язі, причому після запилення утворення його в зав’язі посилюється.

Різке посилення поділу клітин зав’язі спостерігається одразу після запилення. Потім наступає фаза розтягнення клітин. Характер росту знаходиться в сильній залежності від типу плоду. Так, у рослин з великими плодами поділ клітин відбувається ще досить довго.

Ріст плодів у більшості рослин відбувається за S-подібною кривою, як і ріст клітин, тканин, інших органів і цілих організмів. Тобто, клітини діляться майже виключно під час формування квіткової бруньки. Після запилення поділ клітин ще деякий час продовжується. Подальше збільшення розмірів плоду відбувається за рахунок розтягнення клітин.

У плодів типу кістянка (абрикос, слива, вишня і ін.) ріст характеризується подвійною сигмовидною кривою. Перший швидкий період росту обумовлений розростанням зав’язі, нуцелуса та інтегументів насіння, а зародок і ендосперм в цей час практично не розвиваються. Коли в другій фазі починає розвиватися ендосперм і зародок, зав’язь росте дуже слабо. В той же час відбувається склерифікація кісточки. Коли зародок досягає повної зрілості, починається друге прискорення росту плоду, яке продовжується до повного його дозрівання. Таким чином, спостерігається взаємозалежність між розвитком насіння і ростом плодів.

Поділ клітин майбутнього плоду залежить від речовин, що виробляються листками в період, випереджуючий цвітіння. Розміри меристем, що обумовлюють розмір плодів, сильно залежать від постачання їх вуглеводами і азотом, тобто від метаболізму цілої рослини.

Регуляція слідуючого етапу розвитку плодів пов’язана із запиленням. Одне тільки розміщення навіть чужорідного пилку на приймочці, без послідуючого запліднення, індукує розростання стінки зав’язі без розвитку насіння.

Запліднені яйцеклітина, ендосперм і насіння, яке вже розвивається, має сильний контролюючий вплив на ріст плодів. Так, недорозвинення насіння в силу яких-небудь причин служить причиною передчасного опадання плодів.

Отож, насінні зачатки і насіння, що розвивається, регулюють ріст плодів посередництвом гормонів, які вони виробляють (ауксин, гіберелін, цитокінін). В плодах знайдені речовини - інгібітори росту (саліцилова, ферулова кислоти). Рівень і співвідношення гормонів та інгібіторів від часу запліднення до дозрівання плодів сильно змінюється.

Дозрівання плодів супроводжується посиленою продукцією етилену, який різко прискорює цю завершальну фазу їх розвитку.

При розвитку плодів і насіння проходять значні метаболічні зміни. Так, дихання плодів, дуже інтенсивне на перших етапах розвитку, знижується по мірі їх росту і короткочасно посилюється у багатьох соковитих плодів в період дозрівання (клімактеричний період). Основними метаболітами, що використовуються плодами в процесах дихання, є цукор і органічні кислоти. Їх вміст в ході розвитку плодів сильно змінюється. Під час фаз швидкого розвитку плодів і насіння іде інтенсивний синтез крохмалю, який гідролізується в період дозрівання. Вуглеводи частково синтезуються в хлоропластах, які присутні в незрілих плодах, але в основному асиміляти поступають в плоди із фото синтезуючих листків.

Серед органічних кислот в плодах переважають ди- і три карбонові, такі як лимонна, яблучна, винна та ін. Під час росту плодів вміст органічних кислот збільшується, а при їх дозріванні знову зменшується.

Процеси дозрівання починаються, коли плоди закінчують свій ріст. Дозрівання соковитих плодів характеризується зниженням співвідношення кислот і цукрів, утвореннями ароматичних речовин, розкладанням хлорофілу і дубильних речовин, накопиченням антоціанів, зменшенням твердості і пружності тканин завдяки гідролізу пектинових речовин клітинних стінок. Проте на початкових етапах дозрівання в плодах ще переважають процеси синтезу речовин.

Завершення процесів дозрівання супроводжується формуванням відокремлювального шару в плодоніжці та опаданням плодів. Формування відокремлювального шару індукує зниження вмісту ауксинів і високий рівень етилену.

Статеве розмноження має величезне біологічне значення. Його перевага перед нестатевим розмноженням полягає в тому, що воно створює можливість перекомбінації спадкових ознак обох батьків. Тому потомство може бути більш життєздатним, ніж кожна з батьківських особин.

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 44

Безкоштовна робота

Закрити

Розмноження як фізіологічний процес. Типи розмноження рослин

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.