Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 43

Платна робота

Ціна: 300.00грн.

Замовити роботу

Зміст

Вступ. 3

Розділ І. Історія реферативних центрів в Україні 7

1.1. Історія зародження  системи реферативної інформації 7

1.2. Перші кроки створення національної системи реферування. 9

Розділ ІІ. Діяльність Книжкової Палати та НБУВ у  національній системі реферування України. 20

2.1. Сучасний етап розвитку системи реферування в Україні 20

2.2. Книжкова палата України – засновник реферативного журналу України. 24

2.3. Служба реферування НБУВ – національний центр реферування в Україні 28

Висновки. 37

Список використаної літератури. 43

Вступ

Історія існування реферату як інформаційного документа налічує понад тристоліття. РЖ були однією з найпершихформ інформаційних видань і протягом останнього сторіччя набули значного поширення середданого виду посібників.

У вітчизняній практиці реферування1920-1930р.р. знаходять реферати, які зараз називають індикативними, а на той час вони існували у формі реферативної інформації.

Реферування – це інтелектуальний творчий процес, що потребує осмислення, аналітико-синтетичної переробки інформації та створення нового документу – реферату, котрий має специфічну мовностилістичну форму.

Методика реферування полягає у послідовному здійсненні операцій, пов’язаних з оцінкою, відбором, аналізом і узагальненням відомостей, які містяться у первинному джерелі.Процес реферування базується на виконанні цих логічних операцій.

Згідно з науковими розробками О. Гречихіна та І. Здорова, “підреферативною інформацією слід розуміти змістовний результат процесу реферування, який відображається в реферативному виданні у формі певного знакового (літературного) твору – реферату чи їх сукупності - для виявлення нової, цінної та корисної документальної інформації”.

До реферативних видань належать РЖ, реферативні збірники (РЗ), експрес-інформація та інформаційні листки.

Як галузь практичної діяльності реферування сформувалося в глибинах бібліотечно-бібліографічної та журналістської практики. Прийоми аналізу змісту первинних документів спочатку переймалися з методики бібліографічної роботи. Надалі підгрунтям теорії та методики реферування став досвід організації та функціонування безпосередньо реферативних видань як в окремих країнах. Так і у світі в цілому.

На початку ХХ ст. основним завданням реферування визначено повне відбиття змісту першоджерела, на чому і було сконцентровано увагу спеціалістів-практиків. Окремі теоретичні та методичні проблеми аналітико-синтетичної обробки документів розглянуто в праціях В. Анастасевича, Г. Ільїнського, К. Дерузова, О. Бєлова.

У дослідженнях 1970-років увагу сконцентровано на принципах ручного реферування та можливостях формалізації даного процесу з використанням обчислювальної техніки (У. Еушорт, А.Кент, Хензо Хіраяма). Проблемам алгоритмізації й автоматизації процесів реферування присвячено численні праці дослідників з країн Заходу – Г. Луна, Л. Освальда, Г.Едмундсона ін., огляд яких представлено у роботах В. П. Леонова, Д. Блюменау, І. Добронравова, Д. Лахуті та ін. Питання автоматизації семантичних процесів розглянуто і на сторінках українських фахових видань ( І. Замаруєва, Н. Шаронова, Н. Хайронова).

У цілому узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду свідчить,що головними аспектами дослідження проблем реферування є історія, теорія та методика, а також організація процесів аналітико-синтетичної переробки інформації.

Історію існування реферату як інформаційного документа, що налічує понад три тисячоліття, і процесів становлення реферативної справи відображено в працях фахівців: Б.А. Семеновкера, Г.К. Бистрової, О.А. Гречіхіна, Г. Школьніка та ін.

РЖ були однією з найперших форм науково - інформаційних видань і протягом останнього століття набули найбільшого поширення серед даного виду видань. А реферат і анотація є одними з найважливіших засобів наукової комунікації, що функціонують самостійно в окремих системах ( науково-технічної інформації, бібліотек, видавництв). Та одночасно виконують функцію зв’язку під часпередачі інформації від однієї системи до іншої.

Проблеми теорії редагування, навчанням реферуванню присвячено багато робіт різних фахівців. Значно менше розкрито в літературі організаційні аспекти створення реферативних систем. Досить грунтовно відображено в літературі досвід ВІНІТІ та ІНІСН зі створення систем інформаційного обслуговування науковців та дослідників. В основу діяльності більшості з цих інформаційних систем покладено галузевий принцип відбору джерел.

Але в цілому проблеми визначення організаційної структури національних (у т.ч. реферативних) систем потребують подальшої розробки. Ці питання особливо актуальні для незалежних держав, утворених після розпаду СРСР, і змушених заново починати цю роботу. Українські фахівці в галузі інформаційної діяльності А.П. Гончаренко, М.М. Єрмошенко, В.Д. Пархоменко з 1990-х років у своїх статтях і виступах порушували спектр питань щодо створення національної системи НТІ. Одним з аспектів розгляду цієї проблеми є розробка підходів до створення вітчизняної системи реферування та видання реферативної інформації, що відображені у роботах В. Бірбраєра, В. Котенко, Карташова Р., М. Сороки та інших. Проаналізованіпроблеми підготовки та випуску окремих РЖ у публікаціях, присвячених діяльності реферативних служб, які функціонують у бібліотечних та інформаційних органах України. Та відсутні грунтовні праці стосовно аналізу концептуальних положень створення національних інформаційних систем і критеріїв відбору літератури для відображення в них. Не розроблено принципи організації та взаємодії реферативних служб на національному і міжнародному рівнях з урахуванням особливостей розвитку науки з метою максимально повного відбиття документально-інформаційного потоку.

Таким чином, з вище сказаного, видно що тема курсової роботи була і залишається цікавою і актуальною.

Метою роботи є дослідження національної системи реферування в Україні, історії її створення ат аналіз роботи на сучасному етапі.

Об’єктом роботи є сама система реферативної інформації в країні, а предметом історія її створення.

Щоб досягти мети у дослідженні треба виконати ряд завдань, а саме:

- викласти стан реферування в Україні до розпаду СРСР:

- відстежити етапи формування системи реферативноїінформації в Україні у період становлення незалежності;

- охарактеризувати роботу реферативних центрів в Україні;

- простежити діяльність Книжкової Палати, як засновника РЖУ;

- дослідити досвід організації реферування національної бібліотеки України ім. Вернадського.

Структура роботи: у відповідності до мети і логічним викладом теми робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Закрити

Створення системи реферативної інформації в Україні. Історія та сучасний етап

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.