Діловодство та документознавство 4
План
1. Культура мови
2. Резюме
3. Виготовлення службових документів
4. Особисте лист
5. Українська мова у системі сучасних мов світу
6. Офіційний стиль
7. Доповідна записка
8. Український правопис
9. Діловий стиль
4. Особисте лист
Особисте лист — це незвичайна форма турботи і вираження любові, всі ми прив’язуємося, дружимо, закохуємося, а значить, при використанні цих нескладних правил ви зможете написати грамотне, відмінний, довгоочікуване і запам’ятовується.
Дорога Настюша!
Велике спасибі за лист і за прислане офіційне запрошення. З твого боку дуже люб'язно взяти на себе витрати під час нашого перебування в Британії. Я з вдячністю приймаю його за умови, що ми будемо мати задоволення прийняти вас з візитом у відповідь.
Ми можемо обговорити всі питання під час зустрічі або в листі, якщо ви захочете першими приїхати до нас. Мені здається, це було б непогано, оскільки дати наших поїздок ще не уточнені. Як би там не було, я хочу запевнити вас, що ми завжди раді прийняти вас у себе в будь-який зручний для вас час.
Ще раз велике спасибі і найкращі побажання від моїх батьків і мене.
Щиро твоя, Оленка.
5. Українська мова у системі сучасних мов світу
У системі сучасних мов світу (за різними джерелами, їх нараховують від 2,5 до 5 тисяч) українська мова займає своє визначене місце і має довгу та складну історію.
Українська мова належить до:
індоєвропейської сім "і мов(час розпаду 2,5-3 тисячі років до н.е.);
слов'янської групи мов(праслов'янська мова проіснувала 2,5 тисяч років і почала розпадатися приблизно в III - IV ст. н.е. Цей процес закінчився в VI ст., і можна вже говорити про консолідацію трьох етномовних груп -західнослов'янської(польська, чеська, словацька, верхньолужицька і нижньолужицька мови),південно слов 'янської,болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська мови), східна" слов'янської (українська, російська, білоруська мови); в східнослов 'янської підгрупи мов.
Фонетичний рівень
1. Поява на місці давніх звуківыта і звука и високого піднесення переднього ряду, перед яким приголосні звуки завжди тверді, напр.: тихий, низький, кислий.
2.Голоснийене пом'якшує попередніх приголосних звуків, напр.:теплий, село, небо.
3. Поява голосного звука і на місці давнього звука ь (ять), напр.:ліс, сіно, хліб(пор. у російській мові лес, сено
4. Чергуванняо,езіуновозакритихскладах, напр.:дім -дому, піч -печі.
5. Шиплячі, губні та звукрв кінці слова завжди тверді, напр.:плащ, голуб, повір.
6. Після шиплячих та й перед наступними споконвічно твердими приголосними звук е змінюється нао,напр.:жонатий(пор.женитися), шостий(пор.шести), копійок(пор.копієчка).
7. Приголосний л змінився на в у формах дієслів минулого часу чоловічого роду, напр.:писав, читав, знав(пор. у російській мові писал, читал, знал).
Морфологічний рівень
1. Збереження окремого типу відмінювання (IV відміна) іменників середнього роду, напр.:теля, курча, ім'я(пор. родовий відміноктеляти, курчати, імені).
2.Збереження давніх закінчень-о/о, -еюіменників (І відміна) у формі орудного відмінка однини, напр.:рукою, петлею, душею (пор. у російській мовірукой, петлей, душой).
3. Закінчення давального відмінка однини -ові, -еві (-єві) іменників чоловічого роду, напр.:батькові, синові, лікареві, Андрієві.
4. Повні стягнені форми якісних прикметників жіночого, середнього роду та множини, напр.:добра, добре, добрі(пор. у російській мовідобрая,доброе, добрые).
5. Збереження форм інфінітива на-тидієслів, напр.: писати, читати, брати (пор. у російській мові писать, читать, брать).
6. Наявність складної форми майбутнього часу дієслів, напр.:писатиму, читатиму, працюватиму.
7. Чергування приголоснихг, к, хізз, ц, су відмінкових формах іменників, напр.:нога, рука, вухо - нозі, руці, вусітощо.
Отже, українська мова - це самостійна давня слов'янська мова, яка має свої особливості на фонетичному, морфологічному рівнях. Це під* тверджується також на рівні лексики, фразеології та правопису8.
Історія розвитку української мови - це довготривалий, складний процес, який віддзеркалює історію її народу-носія, є неодмінною умовою розуміння глибинних змін, що відбуваються в мові, можливістю усвідомити цінність та самобутність мови, є "інструментом реанімації національної свідомості"9.
Традиційно вважали, що українська мова походить іздавньоруської якмови спільної для трьох братніх народів (українського, російського та білоруського) і сформувалась на основі її південноруських діалектів. Найважливіші фонетичні, лексичні та граматичні особливості української мови почали зароджуватися та розвиватися ще з XII ст. У XIV - XVI ст. вона вже склалася у своїй фонетичній системі, граматичній будові, словниковому складі як окрема слов'янська мова - мова української народності, а в подальшому історичному розвитку - мова української нації.
За теорією Ю. Шевельова14, у розвитку української мови слід виділяти чотири періоди від часу розпаду праслов 'янської мови: 1) прото-українська мова (УІІ-ХІ ст); 2) староукраїнська(Х1-Х1Уст.); 3) серед-ньоукраїнська (кінця XIV - початку XVIII ст.); 4) нова українська мова.
Кожен із періодів мав свої особливості - мова невпинно розвивалася, набувала нових ознак, розширювала чи звужувала сфери вживання, змінювала свій статус, зазнавала утисків, заборон, насильницької асиміляції, знову відроджувалася й сьогодні сягає найбільших державних висот.
6. Офіційний стиль
Слово офіційний значить "урядовий, посадовий службовий". "Мова законів вимагає перш за все точності і неможливості будь-яких пересудів" (Л. В. Щерба). Тому в офіційних документах неупотребітельни слова з переносним значенням, а також емоційно забарвлена і розмовна лексика.
Для офіційного стилю характерні саме ті специфічні слова, стійкі словосполучення та звороти, які прийнято називати канцеляризмами.
Серед книжкових стилів мови офіційно-діловий стиль виділяється своєю відносною стійкістю і замкнутістю. З плином часу він, природно, піддається деяким змінам, викликаним характером самого змісту, але багато його риси, що історично склалися жанри, специфічна лексика, фразеологія, синтаксичні обороти надають йому в цілому консервативний характер.
Характерною рисою офіційно-ділового стилю є наявність у ньому численних мовних стандартів - кліше. Якщо в інших стилях шаблонізовати обороти нерідко виступають як стилістичний недолік, то в офіційно-діловому стилі в більшості випадків вони сприймаються як цілком природна його приналежність.
Офіційно-діловий стиль - це стиль документів: міжнародних договорів, державних актів, юридичних законів, постанов, статутів, інструкцій, службового листування, ділових паперів. Документ офіційно - ділового стилю відрізняється відсутністю емоційного забарвлення, сухістю.
Використання мовних штампів і стереотипів (кліше) в офіційних документах є обов'язковим, але в розмовній мові або в художніх творах недоречно. Офіційний документ повинен бути коротким і написаний таким чином, щоб у ньому одразу можна було б знайти необхідну інформацію. Поетом для того, щоб зрозуміти, про що документ, кому адресований, йому віддається певна форма.