План

1. Довідково-інформаційні документи

2. Стилі в українській мові

3. Орфоепічні норми

4. Автобіографія

5. Офіційно-діловий стиль

6. Евфонічні засоби сучасної літературної мови

7. Звіт

8. Особливості мови ділових паперів.

9. Темп мовлення

4. Автобіографія

Автобіографія(від грец. autos – сам, bios – життя, grafo – пишу) – це документ, у якому особа подає опис свого життя і діяльності. Документ має незначний рівень стандартизації. Опис іде від імені першої особи в хронологічному порядку, виклад вичерпний, але лаконічний.

Автобіографія має такі основні реквізити:

1. Назва документа.

2. Текст.

3. Дата написання.

4. Підпис.

Почнемо з універсальних правил написання автобіографії.

1. Для кожного роботодавця пишіть окрему автобіографію. Немає. я не закликаю брехати і підтасовувати факти. Я кажу про розставляння акцентів.

Наприклад: молода дівчина шукає роботу і повинна написати автобіографії для вакансій офіс-менеджер в міжнародний холдинг і особистого помічника директора по маркетингу на російському підприємстві. Питання: якою автобіографії вона окремим абзацом повинна написати про те, що успішно закінчила курси англійської мови? А де не знадобиться її англійська, зате дуже допоможе досвід роботи в рекламному агентстві?

2. Не пишіть все. Нікому не цікаві ім'я вашої кішки, теми всіх рефератів у вузі, персональні дані прапорщика в армії, гурток крою та шиття в школі.

3. Всі сумнівні факти і події вашого життя або взагалі не згадуйте, або пройдіться по ним побіжно. Ви маєте право не писати про непогашеної судимості, позашлюбних дітей і тому подібних епізодах.

4. Не брешіть. Служби безпеки перевіряють дані потенційних працівників.

Автобіографія

Я, Навроцька Олена Петрівна, народилася 23 лютого 1987 року в селі Дружба Радивилівського району Рівненської області.

У 1993 році пішла до першого класу Дружбівської СШ № 2, яку закінчила в 2004 році із золотою медаллю.

У 2004 році вступила до Львівського національного університету імені Івана Франка на економічний факультет за спеціальністю „Кібернетика”. Зараз навчаюся на першому курсі.

Виконую обов’язки старости групи.

Склад сім’ї:

батько – Навроцький Володимир Іванович, 1960 року народження, учитель математики та інформатики Дружбівської СШ №2;

мати – Навроцька (Махонюк) Ольга Василівна, 1963 року народження, вихователь Дружбівського дитячого садка „Ранок”;

брат – Навроцький Іван Петрович, 1988 року народження, учень 10-го класу Дружбівської СШ № 2.

16. 03. 05 (Підпис)


5. Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стильсучасної української літературної мови безпосередньо пов’язаний зі становленням і розвитком української ділової мови – засобу взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ, організацій, а також справочинства й документації.

Сфера поширення. Офіційно-діловий стиль слугує для спілкування в державно-політичному, громадському, економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Призначення– регулювати офіційні ділові відносини в зазначених вище сферах та обслуговувати громадянські потреби людей.

Твори (жанри) офіційно-ділового стилю. Офіційно-діловий стиль вживають у текстах указів, законів, наказів, розпоряджень, звітів, діловому листуванні, а також під час виступів на зборах, ділових нарадах, прес-конференціях, у бесіді з діловими партнерами чи в розмові керівника з підлеглим.

Загальні ознаки офіційно-ділового стилю. До основних загальних екстралінгвістичних ознак офіційно-діловогостилю в плані змісту належить:

офіційний характер – характер і зміст інформаційних зв’язків між учасниками ділового спілкування (установи, організації, заклади, підприємства, посадові особи, працівники) регламентуються чинними правовими нормами, залежать від місця в ієрархії органів управління, компетенції, функціонального змісту їхньої діяльності.

адресність – специфіка ділового спілкування полягає в тому, що, незалежно від того, хто є безпосереднім відправником ділової інформації і кому безпосередньо вона адресована, офіційний автор та адресат документа завжди відомий, здебільшого ним є організація.

повторність дій і ситуацій – це суттєвий чинник ділового спілкування. Управлінська діяльність – це завжди „гра за правилами”.

тематична обмеженість кола завдань, що вирішує організація, а це є наслідком певної стабільності її функцій.

смислова точність, ясність, які поєднуються зі стислістю, лаконічністю висловлювання, строгою послідовністю викладення фактів.

висока стандартизація вислову та сувора регламентація тексту (для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти).

документальність – кожний офіційний папір повинен мати характер документа, тобто бути об’єктивним, достовірним, зберігати стабільні традиційні форми (наявність реквізитів та усталений порядок їх розміщення).


6. Евфонічні засоби сучасної літературної мови

23 До евфонічних засобів сучасної літературної мови належать фонетичні та інші варіанти мовних одиниць і окремих їх форм, а саме:

Чергування прийменників у – в – уві та сполучників і – й:

- на початку речення перед приголосними вживають прийменник у, а перед голосними в.

- між приголосними, що закінчують і починають слово, використовують у (уві) та і.

- після голосного перед приголосним звуком (сполученням приголосних звуків) виступають в та й.

після приголосного перед голосним вживають прийменник в.

Поява голосного звука [і] у префіксах та прийменниках у випадку збігу наступних приголосних.

Чергування часток ж – же, б – би, хоч – хоча, ще – іще, сь – ся.

Уживання паралельних морфологічних форм: іменників у формі давального відмінка (ректорові – ректору), дієслів (читати – читать, ходімо – ходім), прислівників (знов – знову, по-українськи – по-українському, більш – більше), займенників (тому – тім), числівників (одному – однім), прикметників (зеленому – зеленім).

Спрощення в групах приголосних як фонетичне явище, пов’язане із втратою одного із звуків у групах приголосних, які фіксує сучасний український правопис:

стн – сн: пристрасть – пристрасний

стл – сл: щастя – щасливий

здн – зн: проїзд – проїзний

ждн – жн: тиждень – тижневий

Українській мові властиве також спрощення, яке відбувається в групах приголосних лише в усному мовленні та не засвідчене на письмі:

[стч] – [шч]: невістчин

[нтс´к] – [н´с´к]: студентський

[стс´к] – [с´к]: туристський

[стс] – [с:]: шістсот

[стн] – [сн]: шістнадцять

Вставляння голосних [о], [е] між приголосними, напр.: сосон або сосен, вікон, весен чи приголосних [в], [й] між голосними.

Додавання приставних звуків [і], [г], [в] на початку слова.

Добір і розташування слів у реченні, тексті.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 16

Безкоштовна робота

Закрити

Діловодство та документознавство 2

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.