Документно-інформаційні комунікації 3

1. Канал усної комунікації: функції та бар’єри усного каналу комунікації

Люди постійно обмінюються інформацією незалежно від того, чи знаходяться вони в організації, чи ні. Тому в загальному випадку процес комунікації стосується взаємодії поміж людьми взагалі. Для характеристики процесов комунікації між двома або більше особами застосовують термін “міжособові комунікації”.

Усередені організації її співробітники грають певні ролі, діють в умовах ієрархії влади. Все це зрештою вносить суттєві зміни в характер комунікації, ускладнює їх. Тому для позначення процесів комунікації в межах організації використовують поняття “організаційні комунікації”.

Виділяють такі основні методи міжособових комунікацій:

1) усна комунікація;

2) письмова комунікація;

3) невербальна комунікація.

Усна комунікація – найпоширений метод обміну інформацією між людьми. До популярних форм усної комунікації відносяться:

- промови;

- групові дискусії;

- розмови по телефону;

- розповсюдження чуток тощо.

Перевагами усної комунікації є:

1) швидкість обміну інформацією;

2) гарний зворотній зв`язок завдяки безпосередньому контакту (можливість поставити запитання, уточнити повідомлення, виявити згоду чи незгоду тощо);

3) простота здійснення комунікації.

До недоліків усної комунікації слід віднести:

1) використання для повідомлення недостатньо точних, неадекватних, не підходящих слів;

2) можливість пропустити у повідомлені суттєві деталі;

3) велика ймовірність забування почутої слухачем інформації;

4) викривлення повідомлення при його передаванні другой, третій і т.і. особі.

Далеко не завжди процес комунікації є ефективним, адже між тим, хто доносить інформацію і тим, хто її сприймає можуть виникати комунікативні бар’єри - психологічні перепони, які людина установлює, аби захиститися від небажаної, втомлюючої або небезпечної інформації. Виділяються такі типи бар’єрів, залежно від причин їх виникнення:

Бар'єр взаєморозуміння. Може виникати через похибки в процесі передачі інформації. Наприклад, коли комунікатор говорить невиразно, надто швидко, нечітко або вживає велику кількість звуків-паразитів.

Семантичний бар'єр. Виникає, коли одне і те ж слово різні люди розуміють по-різному, вкладають в них свій власний сенс. Таке викривлення може бути наслідком особливостей особистісного сприйняття людини, її професійної діяльності.

Стилістичний бар’єр. Він виникає при невідповідності стилю мови того, хто говорить, і ситуації спілкування або стилю мови, стану того, хто в цей час слухає.

Логічний бар'єр. Виникає, коли логіка міркування того хто говорить або занадто складна для розуміння слухаючого, або здається йому неправильною, суперечить властивій йому манері доказів.

Соціально-культурний бар'єр. Його причиною стають соціальні, політичні, релігійні і професійні розбіжності в поглядах, звичках, традиціях, що призводять до різного пояснення і сприйняття тих або інших понять, явищ, розумінь.

Бар'єр авторитету. Іноді перешкодою може стати саме несприйняття того, хто говорить через його неавторитетність в очах слухача. Або ж навпаки, під час спілкування з людиною, яка є для співрозмовника дуже авторитетною, він може губитися, бути неуважним, не знати, що відповісти.

Бар'єр відносин. Йдеться про виникнення почуття ворожості, недовіри до того хто говорить, а потім — і до інформації, яку він передає

2. Передумови створення каналу електронної комунікації.

Сучасні електронні прилади дозволяють більш оперативно, надійно, дистанційно обмінюватись повідомленнями. Також вони є передумовою перешкод також до електронних комунікацій. Електронна комунікація увійде в соц.. простір коли сформується так звана електронна культура, яка заснована не на лінйному письмі, а на часовому палаці електронних зображень, яке вміщує в себе усну мову, повідомлення, писемні тексти, анімацію. Основною ознакою екранної культури є динамічний діалоговий характер екранного тексту та партнера. Головною відмінністю такого діалога є факти спілкування людьми з електроноою політикою. Відміннстю електронної комунікації є можливість у будь якому місті отримати будь яку необхідну інформацію.

3. Характеристика каналу електронної комунікації.

Бар’єри електронної комунікації:

1)Технічний бар’єр полягає у ненадійності комп’ютерних систем щодо впливу ресурсів.

2)Технічний бар’єр виник внаслідок постійного спілкування з телевізійно комп’ютерною технологією, що впливає на розвиток психіки.

3)Соціальні бар’єри:

Загально людська, єдина уніфікована культура являє собою загрозу для вільного розвитку самобутніх, національної культури і відновлення духовної незалежності нації.

Електронна комунікація – сфера великих капіталовкладень, тому масова аудиторія стає об’єктом експлуатації, оскільки полвинна не тільки запитати за реально вкладені капітали, а і принести прибуток.

4. Сучасні інформаційні технології у забезпеченні підтримки каналу документної та електронної комунікації

На сучасному етапі можна навести приклади використання інформаційних технологій у всі галузях: від освіти і до менеджменту. Найважливішою підсистемою соціальних комунікацій є документна комунікація (ДК), яка являє собою процеси та засоби обміну інформацією у суспільстві за допомогою документів. ДК забезпечує рух соціальної інформації у часі та просторі шляхом створення, зберігання та розповсюдження документів не лише у паперовій формі, а й в електронному вигляді завдяки розвитку нових інформаційних та інтернет - технологій. На сьогодні ДК охоплює всі сфери суспільного життя, зокрема освітню галузь, тому все актуальнішим стає питання вивчення документа ційних потоків електронно - документної комунікації сучасного вищого навчального закладу (ВНЗ) ІІІ-ІV рівнів акредитації в умовах інформаційно - комунікаційного середовища.

Всі напрями та функції сучасного вищого навчального закладу підтримуються та супроводжуються відповідними документопотоками, які у сукупності створюють важливу дієву ланку документальної комунікації освітнього закладу.