4. Композиція тексту. Вимоги до заголовків. Системи рубрикації видань (видавнича, поліграфічна, за способом вираження теми).

Будова твору, тобто системно-структурна організація, в плані його змісту називаєтьсякомпозицією. Змістові частини твору, які становлять його композицію, мають бути тематично однорідними. Композиція твору завжди тематично зумовлена. В ідеалі будь-який твір має бути однотемним і його композиція являє собою тематично однорідну структуру.Однотемний текст- це ідеалізований об'єкт. Реально одно-темність неможлива. Якщо на рівні автора текст здається однотемним, то на рівні читача він може бути багатотемним. Будь-яке слово, корінь, фонема, можуть викликати побічну асоціацію - і в результаті виникає тематичне відхилення. Завдання редактора - максимально відсіктиатематичніструктури, очистити твір від тематичних відхилень. Композиція твору в межах конкретної теми зумовлена ще й стилем та жанром твору. Редакторський композиційний аналіз змісту твору повинен, таким чином, задовольнятися трьома вимогами: будь-які частини твору на різних рівнях ієрархії змісту, включаючи рівень фраз, мають бути тематично однорідними; частини повинні бути логічно пов'язаними; вибір композиції повинен мати жанрово-стильову зумовленість. Однією з найважливіших функцій заголовка є номінативна (називна, сигнальна) функція. Це означає, що, прочитавши заголовок, аудиторія відразу повинна з'ясувати, про яку сферу життя піде мова в тексті, до якого він відноситься.

Видавнича класифікація.Залежно від того, куди входить рубрика ( в основний зміст чи апарат видання) їх ділять на:системні (відтворюють лише основний текст);позасистемні(елементи апарату видання:передмови, списки л-ри, покажчики, додатки, тощо, що належать до наскрізної нумерації композиційних одиниць основного тексту). Залежно від того, чи відтворює рубрика тему композиційної одиниці, їх ділять на:тематичні (відтвор. тему композ. одиниць);напівнімі (вказують лише на назву рівня,до якого належить одиниця та її порядковий номер (наприклад, Розділ І, Частина 3); німі (спеціальними засобами – порожніми рядками, зірочками – лише фіксують, що в цій позиції є рубрика). Крім того рубрики ділять на:нумеровані (біля назви стоїть номер), ненумеровані (нема номера), комбінована.Залежно від того, як розташовані рубрики стосовно основного тексту ділять на:перериваючі (виділяють одну композиційну одиницю);паралельні (дають змогу сприймати рубрику паралельно з основним текстом);внутрітекстові (належать до основного тексту і сприймаються як його частина). Поліграфічна класифікація виділяє рубрики:

А) на окремій сторінці – шмуцтитули (основний текст, крім самої рубрики,на такій сторінці відсутній);

Б) на спуску сторінки –«шапки» (текст розташований внизу під рубрикою);

В)збоку сторінки – «ліхтарики» (рубрика заверстана текстом лише справа чи зліва);

Г) упоперек сторінки – «поперечні» – Текст розташований зверху чи знизу рубрики);

Ґ) збоку сторінки – «кватирки» (рубрика із трьох боків заверстана текстом).

5. Базові вимоги до професійних та особистісних якостей редактора.

Останнім часом все частіше подається детальна інформація щодо кваліфікаційних вимог до кандидата посісти таку вакансію:

Загальні вимоги: вища освіта (видавнича справа, журналістика); досвід роботи у друкованій періодиці (суспільно-політичній, для дозвілля) не менше трьох років; абсолютна грамотність, вільне володіння ПК; досвід роботи з юридичними і бухгалтерськими документами.

Ділові якості: вміння ставити завдання й добиватися їх виконання; емоційна врівноваженість; повна віддача роботі, самостійність, цілеспрямованість; творчий потенціал; комунікативні й аналітичні здібності; гнучкість мислення.

Професійні вимоги: вміння організовувати редакційний процес (організація роботи редакторів, залучення сторонніх авторів); досвід редагування (гарний стиль) та оформлення матеріалів, пошук і здобування фотоматеріалів, робота з художниками, контакти з інформаційними агентствами; навички макетування (макетна сітка), добре знання англійської (німецької) мови.

6. Матеріальна конструкція видань: специфіка типів перевидань в її оформленні та роль титулів.

Видавнича продукція— сукупність різноманітних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, обсягом, характером інформації, структурою, періодичністю та призначенням видань, випущених видавцем або групою видавництв за певний часовий період.

Видавнича продукція включає книги, журнали, газети, буклети, календарі тощо.

З урахуванням міжнародних, національних стандартів та видавничої практики можна виокремити деякі основні види видавничої продукції за рядом узагальнених ознак:

1.Періодичність випуску в світ тих чи інших видів видань. Одні з них виходять одноразово (книги, брошури), інші мають заздалегідь визначену кількість назв протягом певного проміжку часу — року, кварталу, місяця чи тижня (альманахи, журнали, газети).

2.Характер інформації. Йдеться про ряд ознак, за якими визначаються стильові й лексичні особливості творення текстів залежно від функціонального призначення — наукові, офіційні, виробничі, навчальні, довідкові, літературно-художні.

3.Форма знаків, якими фіксується та передається інформація. Це можуть бути текстові (буквені), нотні чи картографічні знаки.

4.Матеріальна конструкція, або зовнішня будова видань. Скажімо, книга, брошура, журнал, газета, незважаючи на свої, відмінні від інших, розміри, обсяги, мають немало спільних ознак у побудові: відповідно задруковані і скріплені або вставлені у певному порядку шпальти, які можна гортати, складати, певні захисні чи розпізнавальні елементи цих шпальт тощо. Зовсім інша конструкція в електронного видання, де інформація фіксується на електронних носіях.

5.Мовна ознака. Видання може бути оригінальним, випущеним державною або іншою мовою; у перекладі з будь-якої іноземної мови; з паралельним текстом двома або кількома мовами.

6.Повторність випуску. За цими ознаками можна визначити видання, які випускаються вперше, або різні варіанти перевидань (доповнених, виправлених і перероблених тощо).

7.Формат. Важливо розрізняти малоформатні, мініатюрні видання стандартних форматів. Кількість сторінок нерідко є принциповою у віднесенні того чи іншого видання до певного виду. Так, видання з чотирма сторінками — це листівка, з п'ятьма і більше (до 48) — брошура, а починаючи від 49 сторінок — книга.

7. Робота редактора над апаратом книги.

Редагування як вид культурно-творчої практики у сучасному книговидавництві – обов’язкова умова ефективності і якості інформаційної діяльності. Редагування – це творчий і разом з тим виробничий процес створення книги. Практично в кожному випадку між автором і читачем стоїть видавець (редактор). Найголовніше завдання редактора допомогти авторові зробити книгу так, щоб її змогли зрозуміти читачи. А це можна забезпечити широко використовуючи мовні, стильові, смислові правила побудови книги. Вимоги максимального задоволення потреб читачів виробило деякі редакторські правила підготовки видань, які повинні бути знайомі і авторам:

– готуючи нову роботу треба знати все, що було видано з цієї тема тики раніше;

– в новому рукописі повинні бути елементи новизни (тема, засоби викладення, літературні прийоми і т. ін.);

– працюючи над рукописом треба пам’ятати, що в ньому повинно бути викладений мотив, пояснення щодо цієї роботи;

– кількість пояснюючих елементів нової роботи повинно бути необхідною і

достатньою, а також мати правильне співвідношення зі змістом нового повідомлення, яке складає смислову основу цієї роботи.