План

1. Поняття про стилістичний алогізм. Різновиди стилістичних алогізмів.

2. Телевізійні повідомлення. Специфіка знімального, монтувального, підсумкового етапів.

3. Типові логічні помилки в науковому тексті (помилки у визначенні та доведенні; вторинні логічні порушення).

4. Фахові вимоги до професії редактора. Відмінності обов’язків коректора, редактора та головного редактора.

5. Загальна методика редагування.

6. Службова частина (апарат) видання: групи компонентів та їхнє призначення у різних видах видань.

5. Загальна методика редагування.

Редагування — це приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними у певний час у конкретному суспільстві нормами, а також його творча оптимізація, метою яких є отримання заданого соціального ефекту. Складається з двох рівноправних процедур: контролю та виправлення авторського оригіналу.

Методика редагування рукописів художніх творів не тільки фіксує окремі прийоми редакторської роботи: її завдання— цілеспрямоване вивчення і усвідомлене застосування системи прийомів, що сприяють вдосконаленню авторського твори і глибшому втіленню авторської думки в художньому тексті. Але, навіть добре знаючи всі норми і рекомендації стилістики, редактор на практиці нерідко не помічає і неузгодженість, і інші мовно-стилістичні похибки, логічні невідповідності. А інколи навіть вносить власні помилки. Знання норм і рекомендацій виявляється нереалізованим. Щоб цього не сталося, потрібно знати методику аналізу тексту. 3 моменти, які повинні враховуватися при оцінці рукопису:

а) суспільна значущість;

б) пізнавальна цінність;

в) літературне якість авторського праці.

Прийоми редакторської роботи створюються і накопичуються різними шляхами. Особливу групу серед них становлять прийоми, що мають на меті дотримання правил (правил області знання, якої рукопис присвячена, правил літературної праці, правил видавничого оформлення).

Суть редагування— співтворчість з автором, що вимагає глибокого проникнення в його задум і осягнення своєрідності його манери письма.

Сторони рукопису, які є найбільш важливими з точки зору редактора:

1. Тема;

2. Розробка теми;

3. Літературна або стилістична обробка тексту.


6. Службова частина (апарат) видання: групи компонентів та їхнє призначення у різних видах видань.

Службова частина видання – це напрацьований історичним досвідом і регламентований певними нормами, зразками, стандартами тієї чи іншої країни мінімум уніфікованих інформаційних матеріалів видавничого походження, який вміщується, здебільшого, на початкових і прикінцевих сторінках видання з метою його ідентифікації користувачами як усередині країни, так і за рубежем, а також для бібліографічного опрацювання та статистичного обліку. Основні елементи: відомості про авторів (або тих, хто брав участь у створенні конкретного видання); назва видання; надзаголовкові, підзаголовкові, вихідні дані; класифікаційні індекси; макет анотованої каталожної картки; анотація; міжнародні стандартні номери; знак охорони авторського права; випускні дані.

Елементи службової частини на початкових сторінках. Такі сторінки мають свої назви: титульні аркуші - це початковий аркуш видання, на якому розміщується частина основних вихідних відомостей, які дають можливість ідентифікувати видання, відрізнити його від усіх інших. На титульному аркуші уміщуються такі елементи вихідних відомостей: над заголовкові дані, відомості про авторів, назва видання, підзаголовкові дані, вихідні дані.

Відомості про автора (авторів). Автор – особа, яка створила художній, науковий, мистецький та інший твір. Ім’я автора розміщується у центральній частині титульної сторінки над заголовком книги. Важливо лише, щоб це написання було в називному відмінку й повторювалось однаково на обкладинці та корінці видання (Іван Петренко чи І. В. Петренко).

Назва видання – одне або кілька слів, які передають зміст видання, графічно виділені на титульному аркуші (обкладинці). Розрізняють основну (перша серед інших), альтернативну (друга назва твору, приєднана до першої за допомогою слів «або», «тобто»), складну назви видання (назва твору, яка складається з двох рівноцінних за значенням окремих речень).

Надзаголовкові дані – це елемент вихідних відомостей, які вміщуються у верхній частині титульного аркуша над прізвищем автора і назвою видання. У цих даних міститься така інформація: назва організації, від імені якої випускається видання; назва серії, до складу яких входить видання.

Підзаголовкові дані – це елемент вихідних відомостей, які вміщуються на титульному аркуші під назвою видання і над вихідними даними: відомості про вид видання (монографія); читацька адреса (для молодшого шкільного віку); літературний жанр та ін.

Вихідні дані – це елемент вихідних відомостей, які сповіщають про місце, назву видавництва чи ім’я видавця та рік випуску видання. Їх уміщують у нижній частині лицьової сторінки титульного аркуша.

Зворот титулу.На цій частині початкових сторінок видання розміщуються такі елементи вихідних відомостей: шифр зберігання видання, макет анотованої каталожної картки, анотацію, міжнародні стандартні номери видань, знак охорони авторського права.

Шифр зберігання видання – це умовне позначення кодів, які складаються із класифікаційних індексів бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК), універсальної десяткової класифікації (УДК) та авторського знака (Ч-59).

Макет анотованої каталожної картки – це елемент вихідних відомостей видання, що являє собою створений і наведений з відповідності з певними вимогами запис, який містить найголовніші відомості про видання. Його уміщують у нижній частині звороту титульного аркуша. Складові макета анотованої каталожної картки є такими: бібліографічний опис; анотація; авторський знак; міжнародний стандартний номер видання (ISBN, ISSN, ISMN); УДК (ББК).

Міжнародні стандартні номери видання.

Йдеться про міжнародний стандартний номер книги (ISBN), Міжнародний стандартний номер серіального видання (ISSN), Міжнародний стандартний номер нотного видання (ISMN).

Знак охорони авторського права.

Надзвичайно важливий елемент вихідних відомостей, де сповіщається про виключні права на дане видання конкретної особи чи організації, а також про період надання таких прав.

Елементи службової частини на прикінцевих сторінках.

Тут розміщуються надвипускні та випускні дані, а також штрих-кодова позначка Міжнародної асоціації товарної нумерації.

Надвипускні дані. Це частина вихідних відомостей, які повторюють дещо в іншій формі найважливішу редакційно-видавничу інформацію про конкретне видання, – повну назву, повну форму імені автора (авторів) чи упорядника, вид видання за цільовим призначенням, імена учасників редакційно-видавничого процесу за найголовнішими функціональними обов’язками: художнього, технічного редактора, художника, оператора комп’ютерного складання, верстальника, коректора. Надвипускні дані розміщуються у верхній половині прикінцевої сторінки видання.

Випускні дані.Це частина вихідних відомостей, у яких дається виробничо-поліграфічна характеристика видання. Згідно з проектом нового українського стандарту, випускні дані повинні містити:

формат паперу та частку аркуша;

наклад (тираж);

обсяг видання в умовних друкованих аркушах;

номер замовлення виготівника видавничої продукції;

назву та місцезнаходження видавця;

відомості про видачу видавцю свідоцтва про внесення до Державного реєстру України видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції;

назву та місцезнаходження виготівника видавничої продукції, а також відомості про його внесення до Державного реєстру. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Видавнича справа, книговидання та друкарство 4

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.