План

1. Цензурні обмеження і заборони українського друкованого слова. Основні антиукраїнські цензурні циркуляри та їхній вплив на друкарство.

2. Предмет, мета і завдання дисципліни «Текстознавство». Місце текстознавства серед інших наук гуманітарного циклу та зв’язок з ними.

3. Становлення друкарні Київського університету Св. Володимира. Роль Михайла Максимовича в розвитку наукової книги. Тематичний аспект наукового книговидання.

4. Типологія видавничої продукції.

5. Ранні спроби перекладів і видань Біблій на українських землях. Острозька Біблія. Видання Біблії літературною мовою ХІХ – початку ХХ століть.

6. Макет анотованої каталожної картки.

7. Еволюція видавничої мережі радянського типу. Особливості діяльності редактора і видавця в умовах тоталітарного суспільства.

5. Ранні спроби перекладів і видань Біблій на українських землях. Острозька Біблія. Видання Біблії літературною мовою ХІХ – початку ХХ століть.

Перші писемні згадки про переклад Біблії на давньоруську (староукраїнську) мову відносяться до другої половини ІХ ст. і пов’язані з імям болгарського просвітителя і проповідника Костянтина.

Ідея першого в Європі повного видання Біблії церковнослов’янською мовою належить князю Костянтину Острозькому. Досі в усьому словянському світі,повної друкованої Біблії в одній книзі не існувало. Щоправда, білорус Францішек Скорина вже видрукував у Празі 1517-1519рр для свого народу, але вона також не була повною. Для написання Острозької біблії був надісланий з Москви рукопис Генадійової біблії 1499 р, бо цей переписаний переклад у Москві вважався найстарішим, здійсненим з грец мови ще в київськ школі переписувачів книг за часів Володимира Великого. Завершення друку Острозької біблії припало на 1581 рік. Загальний обсяг – 1256 с.1663 року Острозьку Біблію перевидають в Москві. Дещо пізніше Москва вирішує виправити цю Біблію, 18 грудня 1751 рокупобачила світ друкована біблія, що згодом одержала назву Єлизаветинської.Вона й була визнана згодом Синодом Російської православної церкви як усталений, канонічний текст. А в основі її – укр. Острозька Біблія.

Переклад Пилипа Морачевського (інспектор Ніжинської гімнаії). кінець 40-х років (Кирило-Мефодіївське братство). Недільні школи з Біблією укр. мовою. Пилип переклав чотири Маркіян Шашкевич та Володимир Александров. Шашкевич протягом 1811-1834 рр перекладав «Псалми» та «Євангеліє від Матвія та Марка». «Давидові псалми» в перекладі у нього вийшли «Русланові псалми». Надавав сюжетам національного характеру. Володимир Александров у 1877 році надрукував 20 примірників «Книга Іова, на малоруську мову переложена». Написав кілька переказів біблійних легенд («притча про Христа-сіяча»).

Пантелеймон Куліш. Вперше у своєму журналі «Правда» як додатки у 1869 році переклади Книга Іова, Псалтир. Виходить ціле пятикнижжя Мойсея під назвою «Святе письмо, або вся Біблія Старого та Нового Завіту русько-українською мовою переложена. Частина 1. Пять книг Мусієвих». Далі – допомагав Іван Пулюй. У Відні відмовили надрукувати.Видав у Львові у 1886 році з 464 сторінки власним коштом. У 1887 році переклад купили і надрукували у Відні. Повторно через 5 років.

Іван Огієнко. 1 квітня 1936 року укладає з Британським біблійним товариством угоду про повний переклад і видання за 5 років. Робота в 3 етапи по черзі: новий, псалтир, старий завіт. Два перших вийшли в 25 тис у Варшаві. Через три роки – 10 тисяч у Стокгольмі. Старий перекладав до 1940 року.12 червня 1962 року у Лондоні виходить у світ сигнальні примірники однієї з найголовніших для українців книг рідною мовою.

1985 р. заходами Міжнародної християнської місії Святе Письмо укр. мовою виходить друком у Торонто. За основу канадські видавці взяли текст Кулішевої біблії віденського видання, але зробили значну мовну редакцію.

З 1993 року в Укр за ініціативою Укр Біблійного товариства ведеться копітка робота з нового, четвертого повного перекладу Біблії укр. мовою. Наприкінці 2000 року, накладом 50000 примірників побачила світ перша частина цього видання – Новий Заповіт. Перекладачем цього вид.


6. Макет анотованої каталожної картки.

Макет анат.кат.картки-це елемент вихідних відомостей видання, що являє собою створений і наведений у відповідності з певними вимогами запис, який містить найголовніші відомості про видання. Маке́т аното́ваної катало́жної ка́ртки має декілька елементів. Одним із них є анотація.

Анотація — це коротка характеристика тематичного змісту видання (твору), його соціального і функціонального признчення, форми, виду та інших особливостей.

У макеті анотованої каталожної карти анотація має складатися із 10-11 рядків обсягом не більше 500 друкованих знаків. Вона повина лаконічно розкривати зміст видання, тому що макет картки призначений для копіювання на каталожну картку для бібліографічного каталогу. Варто зазначити, що макет анотованої каталожної картки літературно-художніх творів і творів, які не належать до таких дещо відрізняються. У першому випадку анотація повинна містити відомості про жанр твору, про автора, тему твору, місце і час подій, які в ньому відображаються. В іншому випадку крім жанру твору вказується ще короткий зміст теми, читацька адреса, а вперевиданнях — назву попереднього видання, якщо її було змінено, та рік випуску попереднього видання.

Наступний елемент бібліографічний опис, авторський знак, міжнародний стандартний.


7. Еволюція видавничої мережі радянського типу. Особливості діяльності редактора і видавця в умовах тоталітарного суспільства.

Перше рад вид було відкрите у Києві у лютому 1918 року. Тоді більшовики, захопивши на короткий час столицю, встигли створити "Видавництво робітничо-селянського уряду України.Із створенням Всеукрвидаву починається формування видавничої мережі радянського типу. Сформуваласятипологія видавництв за приналежністю до засновників: державні, партійні, військові. Першим у ієрархії був Всеукрвидав — не лише як керівний орган, а й як головне видавництво. На початок 1923 року радянська влада розгорнула в Україні діяльність близько 50 видавництв. Найбільшими стають Держвидав України, “Пролетар”, “Книгоспілка”, “Український робітник». У відповідності з постановою Раднаркому УРСР від 25 вересня 1945 року “Про об’єднання видавництв УРСР” утворювалося єдине Українське видавництво “Укрвидав”. Скии 1 увійшли: Укрдержтехвидав при Раднаркомі УРСР, Держлітвидав, Політвидав при ЦК КП(б)У, Медвидав при нарком-здоров’я, “Мистецтво” при управлінні у справі мистецтв, “Радянський письменник”.У 1971 році партійне керівництво респуб­ліки здійснює ще один крок щодо рефор­мування книговидавничої галузі. На кінець шістдесятих — поч сімдесятих рр припадає широко розрекламована в пресі кампанія шодо неперспективних сіл та інших малих населених пунктів методом знесення їх до центральних колгоспних садиб, закриття таким чином маси початкових і восьмирічних шкіл, а отже, знекровлення укра­їнського села. В Україні кампанія щодо концентрації у видавничій справі закінчилася створенням на базі видавництв Київського, Львівського і Харківського університету, а також “Вищої школи” видавничого об’єднання з такою ж назвою — “Вища школа. На середину 70-х років в Україні остаточно завершується процес формування структури книговидання. До цього спонукала вказівка Москви “про необхідність приведення чисельності видавництв у республіці у відповідності із загальносоюзними показниками”. Така мережа книговидання Української PCP проіснувала практично до кінця 80-х років. Вже напередодні розвалу Радянського Союзу до неї були внесені незначні зміни. Так, няприкінці 1989 рокурішенням Ради Міністрів УРСР видавниче об’єднання “Вища школа” було розформоване. На його базі утворювалися чотири самостійні республіканські видав­ництва — “Вища школа” і три видавництва при університетах у Києві, Львові та Харкові. Наказом Держкомвидаву УРСР цим видавництвам присвою­валися офіційні назви: видавництво “Либідь” при Київському університеті, видавництво “Світ” при Львівському університеті та видавництво “Основа” при Харківському університеті.На початковому етапі становлення рад редакц-вид с-ми активно проводилися заходи щодо організації й самого творчогопроцесу ред, спроби надання цьому процесу якоїсь системи вимог і правил. Це диктувалося передусім ситуацією, яка складалася у взаємостосунках між новими видавництвами і авторами. Не будучи посвяченими в технологію редакц-вид процесу, автори нової доби стали завалювати видавництва хаотично підготовленими рукописами – брудними, написаними наспіх, від руки… Для авторів та редакторів давались інструкції, яких потрібно дотримуватись при написанні та правці творів. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Видавнича справа, книговидання та друкарство 2

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.