Охорона праці 16
План
1. Атестація та раціоналізація робочих місць.
2. Ергономічні вимоги до організації робочих місць.
3. Естетика на виробництві.
4. Виробничі шкідливості. Класифікація шкідливих факторів виробництва.
5. Мікроклімат виробничих приміщень. Гігієнічне нормування параметрів мікроклімату.
6. Освітлення виробничих приміщень. Види освітлення.
7. Шум, ультра- та інфразвук, захист від шкідливих факторів виробничого середовища
8. Вимоги до виробничого освітлення. Недоліки та переваги люмінесцентних ламп та ламп розжарювання.
9. Захист від іонізуючих випромінювань та електромагнітних полів. Виробничий ризик.
1. Атестація та раціоналізація робочих місць.
Для підвищення ефективності виробництва, зокрема внаслідок поліпшення умов праці, на підприємствах здійснюється облік, атестація, раціоналізація та планування робочих місць.
Атестація - це комплексна оцінка кожного робочого місця на його відповідність вимогам охорони праці і сучасному науково-технічному рівню. При атестації кожне робоче місце оцінюється комплексно: за технічним і організаційним рівнями, а також за умовами праці і техніки безпеки.
Атестацію робочих місць проводять не рідше, ніж один раз на п’ять років фахівцями експертно-технічного центру.
На основі атестації робочих місць складається паспорт санітарно-технічного стану умов праці в підрозділі, який призначено для документального оформлення перевірки стану умов праці в підрозділі і виявлення робочих місць, які не відповідають нормам і правилам, стандартам безпеки праці, а також визначення кількості працюючих у цих умовах.
За результатами атестації видається наказ, який містить перелік робочих місць, які поділяють на:
-атестовані;
-ті, що підлягають раціоналізації;
-ті, що підлягають ліквідації;
-перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації
Матеріали атестації робочих місць є матеріалами суворої звітності і зберігаються на підприємстві протягом 50 років.
Раціоналізація робочих місць становить сукупність організаційно-технічних заходів і засобів щодо доведення їх до рівня встановлених вимог.
До організаційних заходів слід віднести таку важливу повсякденну роботу, як створення у виробничих колективах необхідного соціально-психологічного мікроклімату, відповідних взаємовідносин між працівниками, їх належне ставлення як до роботи взагалі, так і до охорони праці зокрема.
2. Ергономічні вимоги до організації робочих місць.
Раціональне планування робочого місця має забезпечувати найкраще розміщення знарядь і предметів праці, сприяє усуненню загального дискомфорту, зменшенню втомлюваності працівника, підвищенню його продуктивності праці. Важливо мати можливість змінити робочу позу, тобто положення корпуса, рук, ніг. Проте слід виключати або мінімізувати всі фізіологічно неприродні і незручні положення тіла.
Основні ергономічні вимоги до проектування робочого місця в системі “людина - техніка - виробниче середовище” такі:
гігієнічні вимоги визначають умови життєдіяльності і працездатності людини в процесі взаємодії з технікою і середовищем, показниками є рівень освітлення, температура, вологість, шум, вібрація, токсичність, загазованість тощо;
антропометричні вимоги визначають відповідність конструкцій техніки антропометричним характеристикам людини (зріст, розміри тіла та окремих рухових ланок). Показниками є раціональна робоча поза, оптимальні зони досягнення, раціональні трудові рухи;
фізіологічні та психофізіологічні вимоги визначають відповідність техніки і середовища можливостям працівника щодо сприймання, переробки інформації, прийняття і реалізації рішень.
Робоча поза - це основне положення працівника в просторі: зручна робоча поза мас забезпечувати стійкість положення корпуса, ніг, рук, голови працівника під час роботи, мінімальні затрати енергії та максимальну результативність праці.
Найпоширенішими у процесі праці с поза сидячи і стоячи При проектуванні робочого місця потрібно враховувати, що при виконанні роботи з фізичним навантаженням бажана поза "стоячи”, а при малих зусиллях - “сидячи”.
Робоча пози стоячи призводить до більшого стомлення, ніж сидячи. На одну й ту саму роботу вона вимагає на 10% більше енергії, призводить до підвищення артеріального і венозного тиску крові, розширення вен на ногах, пошкодження ступень, викривлення хребта.
Під час роботи сидячи нижня частина корпуса розслаблена, а основне статичне навантаження припадає на м’язи шиї, спини, таза, стегон. Неправильна поза «сидячи» може викликати застій крові в ногах, а за великого обсягу роботи для пальців рук - запалення суглобів.
Організація робочого місця користувача комп’ютера повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам.
3. Естетика на виробництві.
Висока працездатність забезпечується шляхом використання факторів естетичного впливу на працівників. Такими факторами є колір, музика. Естетичне оформлення виробничого приміщення сприяє підвищенню продуктивності, безпеки та поліпшенню умов праці. Правильно підібраний колір пофарбованих стелі, стін, обладнання допомагає забезпечити сприятливе зорове їх сприйняття, підвищує трудову активність, сприяє підтриманню у виробничому приміщенні чистоти і порядку.
Використовуючи холодні чи теплі кольорові тони, можна «підвищити» чи «знизити» сприйняття температури повітря в приміщенні. Подібним же чином за допомогою «холодних» тонів можна знизити нервове напруження. Поверхні стелі приміщень бажано фарбувати у світлі тони, близькі до білого. У такому разі відбите від них світло рівномірніше освітлює приміщення, усуваючи тіні і зменшуючи відблиски на гладких поверхнях. Для фарбування стін у приміщеннях необхідно використовувати малонасичені кольори світлих тонів.
Особливо слід підкреслити значення функціональної музики, яка впливає на емоційну сферу людини, підвищує збудливість, лабільність центральної нервової системи (ЦНС). На початку роботи вона прискорює процес впрацювання, а наприкінці робочого дня зменшує суб’єктивне відчуття стомленості.
Безпека виконуваних робіт суттєво залежить від дохідливості, швидкості та точності зорової інформації. На цьому грунтується широке використання на підприємствах знаків безпеки та сигнальних кольорів. В Україні, як і в багатьох інших країнах, прийнято такі основні сигнальні кольори: червоний -• "небезпека", жовтий - "увага”, зелений - “безпека", синій - "інформація".
Червоний - колір, призначений для позначення протипожежних засобів та абсолютної (невідкладної) зупинки. Крім того, ним фарбують місце, обладнання та прилади, де може виникнути небезпечна та аварійна ситуація.
Жовтим кольором фарбують небезпечні зони устаткування, низько розташовані над проходами конструкції, виступи на підлогах, а також засоби внутрішньоцехового транспорту. Для більшої помітності застосовують чергування жовтих та чорних смуг.
Зелений колір свідчить про безпеку, зокрема безпеку руху, а синій служить для інформації.
Білим кольором позначають межі проїздів, проходів, місць складування.
Знаки безпеки призначені для попередження працюючих про небезпеку, необхідність застосування відповідних засобів захисту. А також дозволяють чи забороняють певні дії працівників. Установлено знаки безпеки таких груп: заборонені попереджувальні, приписуючи, вказівні.