План

1. Коротка характеристика творчості Милорада Павича.

2. Риси постмодернізму в оповіданні «Дамаскин»: композиція, гіпертекстуальність, символіка.

Творчість Павича дає багато цікавих прикладів “подвійного” гіпертексту (в обох згаданих значеннях), одним із них є «Дамаскин: історія для комп`ютера і циркуля» («Damaskin: priča za kompjuter i šestar», 1998). Цей «короткий нелінійний роман про кохання» (саме таку жанрову дефініцію одержав цей твір у найновішому виданні) [10] можна вважати показовим прикладом подвійного кодування на рівні заданої стратегії прочитання твору. На першому, експліцитному рівні – це гіпертекст, оформлений із урахуванням можливостей комп`ютерного використання. Читачеві пропонується «побудувати» оповідання з фрагментів історії про те, як двоє зодчих, Йован Дамаскин і Йован Лествичник, виконували замовлення пана Николича з Рудни, будуючи для його доньки Атилії палац і храм. Після прочитання вступних розділів («Будівничі» й «Обід») читач опиняється на «першому перехресті»: «Читач може сам обрати, в якому порядку читати наступні два розділи: спочатку «Третій храм», а якщо він читає з комп’ютера, то хай натисне «мишкою» на це слово; або спочатку розділ «Палац», і тоді відповідно хай клацне на це друге слово. Безперечно, читач може не зважати на мої зауваження й читати оповідання звичайно, як будь-яке інше» [17].

Назва оповідання

Обравши для свого героя цитатне ім’я християнського діяча восьмого століття, через алюзію автор викликає в нашій уяві хронотоп Візантії, тому читачеві потрібні певні знання з історії.Вибір письменником єдиного художнього простору, де розгортається дія його творів – це традиційний засіб для світової літератури. У Ф. Купера – це був кордон між сходом і заходом США, у Фолкнера – вигаданий округ Йокнапатофа, у Бальзака – Париж. Таким чином, Павич наслідує не тільки ім’я героя, а й художній засіб відомий у літературі.

Загальний код твору РУКА. У 4 розділі з’являється жіноча мармурова скульптура без руки, шкатулка з закривавленим указівним пальцем, у 5 розділі – «рука в чорній рукавичці із золотою тютюнницею у вигляді персня», «рука…мала під рукавичкою замість указівного пальця срібний наперсток». Отже, зв’язок з легендою, в якій розповідається про відрубану кисть Іоанна Дамаскіна очевидний. Претекстами твору Павича стали: християнська література, зокрема житійна та історичні джерела та їх ПАРОДІЮВАННЯ.

Таким чином, основними ПРЕТЕКСТАМИ в оповіданні є:

1. Християнська житійна література (легенда про Дамаскіна та Листвичника)

2. Історичні джерела (історія архітектури)

3. Поема Данте «Божественна комедія» (символіка чисел)

4. Роман Достоєвського «Злочин і кара» (взаємозв’язок між гріхом і карою)

5. Роман Золя «Карьера Ругонів» (зображення декількох поколінь одного роду)

6. Роман Чернишевського «Що робити?» (введення образу читача)

7. Роман Булгакова «Майстер і Маргарита» (звернення до читача)

8. Міф «Золоте руно» (цикл «Аргонавти»)

9. Чарівні казки (сюжетно-композиційні елементи)

10. Твори Гофмана (двоїста будова образів)

11. Е. По «Золотий жук» (зашифроване послання)

12. Р.Л. Стівенсон «Острів скарбів» (зашифрована карта)

13. О.С. Пушкін «Євгеній Онєгін» (дзеркальна композиція)

Гіпертекст передбачає можливість вибору шляху прочитання і конструювання оповідання залежно від цього вибору, що наголошується ремаркою «Друге перехрестя»: «Читач може сам обрати, в якому порядку читати наступні два розділи – спочатку розділ «Спальня» або спочатку розділ «Їдальня». Від цього вибору залежить, який з двох розділів читач обере за кінець оповідання».

Варіанти прочитання:

варіант 1: «Будівничі», «Обід», «Третій храм», «Палац», «Їдальня», «Спочивальня»;

варіант 2: «Будівничі», «Обід», «Третій храм», «Палац», «Спочивальня», «Їдальня»;

варіант 3: «Будівничі», «Обід», «Палац», «Третій храм», «Спочивальня», «Їдальня»;

варіант 4: «Будівничі», «Обід», «Палац», «Третій храм», «Спочивальня», «Їдальня».

Традиційно для Павича, підзаголовок-дороговказ позначений двозначністю. Автор пропонує читачеві історію, у прочитанні якої ключову роль відіграють комп’ютер і циркуль. Можливе буквальне трактування використання цих знарядь. Так, комп’ютер може допомогти читачеві швидко прочитати роман за вказівками автора. Крім того, твір у такому випадку втрачає формальні обмеження (відсутня «остання сторінка» і, відповідно, «остаточний» фінал). Отже, потенційна (формальна) функція комп`ютера витлумачена автором на самому початку. Роль циркуля читач може виснувати з сюжету твору: головна героїня Атилія Николич за допомогою цього інструменту відшукує приховані дороговкази, які залишає їй архітектор Дамаскин. Уявивши ліжко центром спочивальні, вона описує довкола себе коло і, йдучи за стрілками годинника як за компасом (час, типово для творів Павича, перетворюється на простір), приходить до збудованої для неї церкви. Отже, циркуль допомагає «читати» героїні, а комп’ютер – читачеві.

Потрактований буквально, підзаголовок зводить функцію комп’ютера до забезпечення швидкого «пересування» текстом з метою відчитання фабули. Циркуль же (знак вільних мулярів, середньовічний знак божественного творення) використовується для пошуку «таємних» сенсів – героїня за його допомогою вирішує питання вибору шляху. З цього можна зробити узагальнюючий висновок, що підзаголовок вказує також на два рівні прочитання роману: формально-поверхневий і алюзивно-значеннєвий. Перший з них тільки на перший погляд здається креативним: автор пропонує читачеві обрати порядок прочитання частин, але на цьому читацька свобода обмежується, адже він однаково має прочитати всі фрагменти. І якщо розділи «Першого перехрестя» («Третій храм» і «Палац») спільно вибудовують єдину фабульну лінію, то розділи «Другого перехрестя» є незалежними один від одного. Прочитавши один із них (за власним вибором), читач знову повертається до вихідного пункту («Друге перехрестя»), щоб ознайомитись з другою лінією можливого розвитку сюжету. У розділах «Їдальня» і «Спочивальня» представлені два варіанти долі панночки Атилії (хоча для побудови цілісної фабули достатньо одного), але роман як гіпертекст функціонує лише за умови прочитання всіх фрагментів.

Цитати та алюзії.

Якщо вдатися до «подвійного розкодування» (а ця стратегія читання відповідає відомій постмодерній стратегії «подвійного кодування»), виявиться, що дихотомія, закладена в підзаголовку, є подвійною. Прочитаний на згаданому, формальному рівні, який спирається на буквальне застосування порад письменника, роман є химерною оповідкою з елементами фантастичного, а гра з читачем і розширення кола його креативних можливостей зводиться до вибору одного з двох окреслених шляхів. На жаль, рецепція критикою структурних новацій цього твору зупинилася головно на цьому рівні. Шанувальники Павича хвалили багату фантазію письменника, використання сучасних технологій, повторювали його висловлювання про необхідність нового способу читання, не завжди замислюючись над тим, в чому саме він полягає. Це питання зацікавило і літературознавців, критично налаштованих до Павича, наприклад, сербську дослідницю Я.Ахметагич, яка закидає йому примітивність прийому механічної перестановки фрагментів, відсутність чітко оформленої ідеї твору та мотивації використання в ньому імен святих отців Йоана Дамаскина та Йоана Лествичника [6]. Цікаво, що саме використання імен святих отців стало відправним пунктом для уважного, аргументованого тлумачення візантійського інтертексту у студії Ю.Ковбасенка “Архіпелаг “Павич”, острів “Дамаскин” [18, c. 166-181].

З критичного зауваження Я.Ахметагич стосовно невмотивованого, на її думку, звернення до імен Дамаскина і Лествичника можна розпочати аналіз неартикульованого в авторських примітках сутнісно важливого рівня твору. В іменах героїв міститься рецептивний ключ новаторської стратегїі читання, яку ініціює Павич. У тексті роману є пояснення: майбутній будівничий палацу отримав ім’я за Йоаном Дамаскином, який будував храми в серцях людей, а другий Йован – “за церковним отцем Йоаном Лествичником, який робив драбини до неба”. Таке тлумачення є достатнім для героїні, але недостатнім для читача (і літературних критиків, неприхильно налаштованих до автора). У незадоволених поясненням є два шляхи: проголосити твір святотатським і позбавленим логіки або пошукати імпліцитної логіки в самому тексті, йдучи за його сигналами – як це робила Атилія Николич, вивчаючи логіку збудованого для неї палацу. Крім асоціації зЙоаном Дамаскином, можлива асоціація з сучасником героїв – єпископом Дамаскином (1737–1795), російським археографом і бібліографом. Заслуговує на увагу і можливе тлумачення дамаскина як збірки текстів (дамаскини – рукописні збірники релігійно-повчальних текстів – одержали свою назву за грецьким проповідником ХУІ ст. Дамаскином Студитом), адже Павич “вибудовує” свою оповідь з “цеглинок” прототекстів.

Змістові пласти:

історичний (життя Сербії - дві імперії, три віри, безліч мов);

філософсько-символічний (проблеми розрізнених етносів, які прагнуть духовно відродитися);

асоціативний (використання читачем свого життєвого досвіду для осмислення тексту);

гіпертекст (єдність усіх часів та історичних фактів).

Основний художній прийом 1 розділу, який називається «Будівничі» і складається з 7 абзаців – є АЛЮЗІЯ. Автором названі загально відомі історичні, етнографічні, географічні і культурні факти. Перший розділ є класичною експозицією (повідомляється де і коли відбуваються події, але змінюється її роль. Мета автора не відтворити конкретну достовірну епоху, а створити загальну картину людського буття).

Повторюваність фраз, епізодів, деталей, образів дають підставу вважати композицію дзеркальною (таку композицію мав роман О.С. Пушкіна «Євгеній Онєгін»). Дзеркальне зображення часу дії і фраз початку 3 розділу («Храм») «…на Святого Андрія Первозванного зодчий Йован, прозваний Лествичником, подав …креслення нового храму Введення…» і 4 розділу («Палац») «…на Святого Андрія Первозванного …зодчий Йован, прозваний Дамаскіном, подав малюнки палацу…» (Ім’я святого Андрія Первозванного встановлює інтертекстуальний зв’язок з релігійною літературою і з’ясовується, що свято Андрія Первозванного має дві дати: 30 червня і 30 листопада. Отже, навіть цей факт позбавлений єдиного прочитання. Крім того, Андрій Первозванний є покровителем України, Росії, Шотландії, Румунії, Греції, Сицилії, Амальфи).

У творах Павича часто присутня паралель між будівництвом і літературою, і в “Дамаскині” вона особливо виразна. Зодчі Йовани названі іменами церковних отців-письменників: автора канонічних гімнів, поліхістора Йоана Дамаскина і автора канонічного твору «Східці до неба» Йоана Лествичника. Оповідь про них автор будує за власним проектом, який характеризується закладеною у ньому полівекторністю рецепції. Інтертекстуальність Павича спрямована на розширення поля значень твору залежно від александрійських потенціалів читача. Давши зодчим імена Йована Дамаскина і Йована Лествичника, автор ввів у роман тему літератури як будівництва. Обидвоє історичних Йо(в)анів були письменниками і церковними діячами – і зодчі у Павича займаються сакральним і світським будівництвом. Йован Лествичник будує у романі церкву Введення Богородиці, хоча мотив Богородиці історично пов’язаний з Дамаскином. Павич постійно переплітає відомі мотиви, створюючи нові комбінації, що у процесі декодування сенсів приводить до нових інтертекстуальних асоціацій.

Лествичник обіцяє Николичу збудувати для його доньки три церкви: дві на Землі (з самшиту і каменю) і одну небесну. Інтертекстуальна гра з читачем полягає в тому, що Павич використовує як основу цього епізоду сюжет народної пісні кінця ХУІІІ– початку ХІХ ст. У давнішому її варіанті дівчина обіцяє побудувати церкву з зірок і місяця, а в новішому – побудувати одну церкву з самшиту, а другу – з каменю. Сюжет цієї пісні М.Павич тлумачить у своїй студії “Галантні тони в усній поезії ХУІІІ століття” (“Галантни тонови у усменом песништву ХУІІІ века”) [6] , а в романі фікціоналізує його.

Історична довідка: хто такі І. Дамаскин та І. Лествичник?

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 33

Бесплатная работа

Закрыть

Творчество Милорада Павича

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.