ПЛАН

ВСТУП

1. ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ А. П. ЧЕХОВА

1.1. Таганрог

1.2. Будинок

1.3. Гімназія

1.4. Москва як університет

1.5. Велика література

2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЗИ А. П. ЧЕХОВА

2.1. Художній світ прози

2.2. Від Чехонте до Чехова

2.3. Новаторство Чехова-прозаїка

2.4. Елементи поетики чеховської прози

3. ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЗОВИХ ТВОРІВ А.П. ЧЕХОВА

3.1. “Людина у футлярі”

3.2. «Дама з собачкою»

3.3. «Скрипка Ротшильда»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЗИ А. П. ЧЕХОВА

2.1. Художній світ прози

Чи задумувались ви коли-небудь про те, чому письменник пише свої твори? Він робить це не просто тому, що йому подобається складати всякі історії, як, наприклад, комусь подобається малювати, а комусь — грати на скрипці або трубі. Письменник пише тому, що йому треба сказати людям щось дуже, із його точки зору, важливе. І якщо це великий письменник, то думки, які здаються важливими йому, дійсне виявляється важливим для багатьох й багатьох людей.

Чехов був великим письменником, тому те, що йому здавалося важливішим розповісти іншим людям, дійсне необхідно нам, хоч ми живемо зовсім в інший час. Як й у всіх письменників, у Чехова є свої улюблені думки, улюблені теми, питання, до яких письменник повертається з розповіді в розповідь. Це думки про людську гідність, про свободу людини, про кращі якості людської особи — талант, розум, доброту. А ще — про те, як мало іноді дорожать люди тим кращим, що в них є.

Художній світ прози А. Чехова визначають такі риси:

розробка лейтмотивної у російській літературі теми «маленької людини» (чеховські акценти у ній: показ «маленької людини» не лише як жертви несправедливості, але й як тирана у взаєминах із тими, хто від неї залежить; злиття «маленької людини» зі світом всепереможної банальності);

трагізм «дрібниць життя», зображення жорстокої правди існування та глибокого неблагополуччя особистості; висміювання потворних і протиприродних явищ суспільного й духовного буття;

показ найрізноманітніших виявів духовного рабства людини, її глибокої невдоволеності власним існуванням і туги за щастям;

тема безідейного існування; проблеми сенсу життя та його справжніх цінностей; зображення героя-інтелігента, що «випадає» із звичного плину тривіального життя;

стислість оповіді, вміння вмістити у невеличкий за обсягом твір романний по суті зміст;

яскрава виразність замальовок «з натури», яка в гумористичних мініатюрах сягає форми шаржу та карикатури;

«відкриті фінали» творів (зумовлені тим, що письменник не шукав шляхів негайного розв'язання зображуваних конфліктних ситуацій);

специфічна позиція автора в творі, яка полягає в тому, що, відмовляючись від прямих оцінок зображуваного й відвертого моралізаторства, письменник за допомогою комплексу художніх засобів створює у читача певний настрій;

величезна роль виразної художньої деталі; наявність у ній психологічного підтексту та символічної багатозначності;

майстерність переходів від побутових епізодів до морально-філософських узагальнень;

використання імпресіоністичних* елементів та символів**;

широка палітра комічних засобів, вияви ліричного начала.


2.2. Від Чехонте до Чехова

Антон Павлович Чехов відчутно вирізняється серед інших представників російської літератури XIX ст. За періоду «великих романів» він був єдиним, хто не проявив себе в цій формі. Його сфера інтересів - стислі, лаконічні, майстерно написані оповідання і повісті, малі та середні жанри. На їхніх сторінках не знайти персонажів, що проповідували б щось у розлогих промовах, хоча вони не менше насичені думкою й філософським змістом, ніж великообсягові твори Ф.Достоєвського або Л.Толстого. А. Чехов - один із тих майстрів слова, хто розкрив трагізм повсякденного життя з його прозою й нудьгою і водночас показав шлях до морального вдосконалення, який вбачав у систематичній і щоденній дисципліні духу й тіла. З іншого боку, він сам по собі та його творчість у цілому становили новий рівень зрілості та культури як російського, так і світового художнього мислення.

Шлях А.Чехова до вершин майстерності розпочався ще в Таганрозі, де майбутній письменник народився 1860 р. Він походив із міщанського середовища з його численними обмеженнями й забобонами, а відтак «міщанство» як специфічне духовне явище стало однією з вічних тем Чехова. Його герої типові представники цієї соціальної групи - лікарі, адвокати, чиновники, вчителі та ін. В термінах західної цивілізації «міщани» - російський аналог буржуа або «людини маси», яка тільки починала народжуватися. Змалку Антон спостерігав життя міщанства, його негативні сторони і, вже ставши письменником, досліджував його, висміював і намагався протиставити йому ідеал серйозної духовної роботи. Розуміючи недоліки та вади міщан, він водночас бачив у них особистостей із розбитими серцями і втраченими ідеалами - вселюдей, за термінологією Достоєвського. Такий погляд на соціальне явище дав змогу Чехову поставитися до нього як до загальнолюдської проблеми, як до симптоматики морального здоров'я будь-якого члена суспільства взагалі.

У рідному місті А. Чехов створив свою першу драму «Бездоглядність», водевіль «Про що співала курка», чимало коротких гумористичних оповідань і опублікував пародії «Лист до вченого сусіда», «Що найчастіше зустрічається в романах, повістях і т.п.» (1880). Вже в цих юнацьких спробах проявився талант Чехова-гумориста і тонкого спостерігача, здатного підмічати стереотипи свідомості, які беруть людину в полон, знецінюють її особистість, здійснюють підміну «я» роллю.

Переїхавши до Москви, юнак став студентом медичного факультету університету. Це також мало неабияке значення для формування Чехова-письменника, який вигострював і без того розвинену схильність до об'єктивного аналізу й точного вибору визначень. Його твори-вже тоді були новаторськими за формою. Скажімо, в оповіданнях він переосмислював теми російської та європейської літератури, наприклад «маленької людини», яка здобула таку популярність завдяки Пушкіну, Гоголю, Достоєвському. У Чехова цей тип постає не жертвою обставин, яку потрібно жаліти, а духовним рабом, що викликає презирство слабкістю духу.

Завдяки оригінальності своїх творів молодий автор швидко став відомий. Під різними псевдонімами (найвідоміший - Чехонте) він публікувався в журналах. Звертаючись до дедалі ширшого кола тем, він привернув до себе увагу серйозних літераторів. За збірку оповідань «У сутінках» його було нагороджено Пушкінською премією. Саме тоді побачили світ такі відомі твори Чехова, як «Степ», «Нудна історія» та багато інших. Робив він і перші кроки на театральній ниві: 1887 р. було поставлено п'єсу «Іванов», одноактівки-жарти «Ведмідь», «Пропозиція», «Ювілей».

Неабияке значення для розвитку Чехова як особистості та його таланту мала подорож через усю Росію на Сахалін, де у той час відбували покарання кримінальні злочинці. Тижнями подорожував письменник величезною країною і відкрив її для себе як новий континент. За його висловом, відтоді його творчість «просахалінилась». Він почав бачити російське життя в різних вимірах, тож його оповідання набули рис філософського узагальнення й психологічного дослідження. Результатами роздумів письменника над російською дійсністю стали повісті та оповідання: «Палата №6», «Моє життя», «Мужики», «Людина у футлярі». Він усіма засобами викривав духовну обмеженість та недосконалість російського побуту, звичайну неохайність і неґрунтовність російської людини, своїми ворогами оголосивши пошлість і вульгарність, рабську психологію й конформізм. Іноді критики звинувачували Чехова в тому, що в його оповіданнях і повістях немає позитивного ідеалу. Це твердження помилкове. Він є, тільки виражений негативним чином: письменник, глузуючи з непривабливих ознак міщанства, намагається прописати суспільству гіркі пілюлі, аби вилікувати його. Невеликі за обсягом твори «Анна на шиї», «Чорний чернець», «Іонич», «Душечка», «Дама з собачкою» вражають насиченими спостереженнями і психологізмом.

Наприкінці 1890-х розгортається кар'єра Чехова-драматурга. 1896 р. йому довелося пережити чимало важких хвилин з приводу провалу п'єси «Чайка», але вже через два роки - в 1898 р. - її з тріумфом зіграли актори Московського художнього театру під керівництвом К.С.Станіславського. Відтоді «Чайка» назавжди стала символом нового театру. Славетний режисер здійснив постановку й інших п'єс Чехова - «Дядя Ваня» (1898), «Три сестри» (1901) і «Вишневий сад» (1904), які навічно уславили російський театр. Сьогодні Чехов одностайно визнається одним із найвпливовіших прозаїків і драматургів, які визначили розвиток світової літератури XX ст. Помер письменник 1905 р. від сухот.

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 60

Бесплатная работа

Закрыть

Особенности прозы А. П. Чехова

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.