ПЛАН

ВСТУП

1. ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ А. П. ЧЕХОВА

1.1. Таганрог

1.2. Будинок

1.3. Гімназія

1.4. Москва як університет

1.5. Велика література

2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЗИ А. П. ЧЕХОВА

2.1. Художній світ прози

2.2. Від Чехонте до Чехова

2.3. Новаторство Чехова-прозаїка

2.4. Елементи поетики чеховської прози

3. ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЗОВИХ ТВОРІВ А.П. ЧЕХОВА

3.1. “Людина у футлярі”

3.2. «Дама з собачкою»

3.3. «Скрипка Ротшильда»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

1.5. Велика література

Входження в «велику літературу» у А. П. Чехова розтягнулося на шість довгих років. Вся перша половина 80-х років присвячена співпраці з безліччю великих, маленьких й просто дрібних гумористичних журналів, що видавалися в Москві й Петербурзі: «Бабка», «Будильник», «Глядач», «Розвага», «Цвітіння», «Супутник», «Російський сатиричний листок», «Цвіркун», «Осколки», «Новини дня», «Хвиля», «Петербурзька газета», «Москва», «Новий час»... Це був строкатий й галасливий журнальний натовп, для більшості великих письменників того часу що була «вуличну літературу». Чехов підписував свої твори багатьма псевдонімами: А. Чехонте, Анче, Ант. Чехонте, Антоша Чехонте, Р. Балдастов, Брат мого брата, Людина без селезінки, Рувер, Улліс, Лікар без пацієнтів й ін. У 1883 році А. П. Чехов вперше поставив своє ім'я під розповідями «В морі» й «Він зрозумів».

До цього часу відноситься й початок багаторічних дружніх й ділових відносин з редактором й видавництвом журналу «Осколки» Миколою Александровичем Лейкиним, відомим в літературних колах автором десятків романів й п'єс, багатьох тисяч розповідей й гуморесок. Їх співпраця почалася з публікації в «Осколках» гумористичної мініатюри «Невдалий візит» й розповіді «Нарвався» в листопаді 1882 року. Через п'ять років після цьоговипадку Чехов напише Лейкину: «Осколки» — моя купіль, а Ви — мій хресний батько». На самому початку літературної кар'єри Чехова Лейкин не просто запросив його в популярний гумористичний журнал, але зразу ж виділив з натовпу багатьох гумористів.

У червні 1883 року Н. А. Лейкин запропонував Чехову узятися за складання «Осколків московського життя». У пошуках матеріалів для «Осколків...» А. П. Чехов виходив уздовж й упоперек всю Москву: бував в міліцейських ділянках, судах, адвокатських конторах, богадільнях, трактирах. Писав до Петербургу про моськовські новобудови й пам'ятники старовини, лікарні й аптеки, гучні судові процеси.

У 1884 році в Москві побачила світло перша збірка розповідей Чехова «Казки Мельпомени».

У 1885 році Н. А. Лейкин вирішив видати книгу творів А. П. Чекова під заголовком «Пестрые рассказы». У листі від 28 січня 1886 року щодо видання цієї книги А. П. Чехов пише Н. А. Лейкину: «На всі умови, які Ви мені пропонуєте в останньому листі, я згоден, визнавати їх цілком сумісними. Все видання віддаю на ваш розсуд, рахуючи себе в справі видавництва імпотентом. Беру на себе тілько— вибір статті, вид обкладинки... <...> Обкладинку для книги я беру на себе з тієї причини, що мій приятель й пацієнт Шехтель, який тепер в Пітере, хоче подарувати мені віньєткою. У збірку ввійшли 77 розповідей 1883—1886 років, разом з «Осколків» й «Петербурзької газети». Й. А. Бунін в спогадах «Про Чехова» написав: «Я цю книгу прочитав в потягу, не відриваючись, купивши в Єльці, на вокзалі, в шістнадцять років, й прийшов в захват».

Збірка «Пестрые рассказы» перевидавалася 14 разів й викликала багаточисленні відгуки у пресі. Заговорили про Чехова й «товсті журнали». Його твори були помічені такими письменниками, як Д. В. Григорович й — дещо пізніше — Л. Н. Товстої.

Три літа 1885—1887 років сім'я Чехових провела на дачі в Бабкино у Кисельових. По спогадах М. П. Чехова, «сім'я Кисельових була з тих рідкісних сімей, які мали примирити традиції з високою культурністю. Тесть А. З. Кисельова, В. П. Бегичев... був надзвичайно захоплююча людина, чуйна до мистецтва й літературі, й ми, брати Чехова, цілими годинами засиджувалися в його по-жіночому обставленій кімнаті й слухали, як він розповідав нам про свої пригоди в Росії й за межею. Йому Антон Чехов зобов'язаний своїми розповідями «Смерть урядовця» (випадок, що дійсно відбувся в московському Больпіом театрі) й «Володя»; «Минь» також написавши з натури (дія відбувалася при споруді купальня), «Дочка альбіону» — все жіноче оточення».

Під час перших відвідин Петербургу в грудні 1885 року Чехов познайомився з Дмитром Васильовичем Григоровичем. А весною 1886 років А. П. Чехов одержав від нього лист: «...у Вас справжній талант, — талант, що виведе Вас далеко з кола літераторів нового покоління». На думку Михайла Павловича Чехова, «старий першийвгадав в Антоні Чехові всю серйозність його дарувань й благословляв його на доблесні подвиги. Звичайно, цей лист приголомшив Антона».. У серпні 1887 року вийшла збірка А. П. Чехова «У сутінках» з присвяченням Д. У. Григоровичу.

Серед московських знайомих Чехова необхідно відзначити поліцейського лікаря Дмитра Павловича Кувшинникова. У його будинку завжди збиралося багато гостей: й лікарі, й художники, й музиканти, й письменники. Любили там бувати й брати Чехова. З художників до Кувшинникових заходили Левітан й Сте-панів. Дружина Д. П. Кувшинникова Софія Петрівна брала уроки живопису у Й. Й. Левітана.

Щоліта вони їздили «на етюди» в Підмосков'ї або на Волгу. Декілька «літніх сезонів» разом з Левітаном провела й Софія Петрівна Кувшинникова. Серед друзів Чехових і Д. П. Кувшинникова стали говорити про ці «етюди». Не дивлячись на розмови, при поверненні до Москви Софія Петрівна, по згадкам Михайла Чехова, «кидалася до своєму чоловіка, ласкаво й нехитро хапала його обома руками за голову й із захопленням вигукувала: - Дмитро! Кувшинников! Дай я потисну твою чесну руку! Пани, подивіться, яка у нього благородна особа!

Мабуть, Антон Павлович засуджував в душі Софію Петрівну. Врешті-решт, він не утримався й написав розповідь «Попригуння», в якому вивіл всіх перечислених осіб. Смерть Діми в цьому творі, звичайно, придумана».

Задум й створення розповіді «Попригуння» відноситься до кінця 1891 — початку 1892 року, а надрукований він був в 1—2-у номерах журналу «Північ» за 1892 рік. Поява розповіді у пресі викликала великий толк серед знайомих Чехова й Левітана.

Левітан побачив в «Попригунні» натяк на свої відносини із З. П. Кувшинниковою, й це привело до розриву між художником й письменником. Левітан, по московських чутках, навіть збирався викликати Чехова на дуель. Сварка затягнулася на три роки.Лише в січні 1895 року дружні відносини Чехова й Левітана налагодилися.

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 60

Бесплатная работа

Закрыть

Особенности прозы А. П. Чехова

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.