Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 30

Платная работа

Цена: 300.00грн.

Заказать работу

Зміст 

Вступ. 3

1. Життєвий шлях Василя Бикова. 9

2. Написано війною.. 12

3. Своєрідність повістей Бикова. 15

4. Особливості зображення людини і війни в „Альпійській баладі” В. Бикова. 20

4.1. Історія написання «Альпійської балади». 20

4.2. Сюжет «Альпійської балади». 22

4.3. Головний герой – Іван Терешка. 23

4.4. Романтичність „Альпійської балади”. 26

Висновок. 28

Література. 31

Вступ

Лежать біля безіменного залізничного переїзду бійці, мала жменька, чекають наступаючого ворога, щоб, вступивши з ним в нерівний бій, виконати те, що випало на їх чоловічу і солдатську частку...

В’язне в чорному болоті Левчук, оточений вовчою зграєю карателів, захлинається, виснажений до останнього, але уперто пам'ятає про дитину, життя якої він вирішив врятувати...

Сільський вчитель Мороз добровільно кладе голову на плаху, віддає себе в руки ворогів, щоб не розчарувалися в ньому його учні і не пропало б марно насіння гуманізму і віри, посіяне в їх душах...

Скажуть: Людина і Війна... Так, формула вірна, але дещо загальна. Під рамкою цього прицільного перехрестя, усередині фабульних ситуацій і обставин живе в прозі Василя Бикова і обпалює нас проблема більш конкретна: Людина і Борг. Дві взаємодоповнюючі один одного сили, оскільки, по Бикову, без почуття обов'язку людини просто... не існує. Вона деградує, саморуйнується.

У цьому значенні етично-філософська альтернатива повістей Бикова вельми проста. Інша справа, що вона як всяка істинно глибока ідея здібна до саморозвитку, самозбагачення.

Биков — письменник дуже послідовний, дуже цільний, і нариси, статті його зовсім не відкривають нам «іншого Бикова», не той, як мовиться, випадок, хоча подібне, на жаль. буває. Буває, коли є лукавство. Хоч щонайменше; масштаби не мають значення. Тоді що-небудь починає обов'язково «плисти» — або власні письменницькі вислови, в які ти не дуже-то, віриш, ознайомившись з його художніми творіннями, або самі ці творіння, разючим чином відмінні від теоретичних постулатів і закликів того ж автора... Не віриш, бачиш «шов», різницю. Біля Бикова цього немає.

Він не тільки послідовний і єдиний, він ще і підкреслений єдиний — в публіцистиці його та ж визначеність, навіть жорсткість думок, що і в прозі.

Єдності цій є обгрунтовування...

У «системності» повістей Бикова (а ці і насправді складають систему, що неодноразово наголошувала на критику) гостро відчутні постійність і непідроблена серйозність авторського погляду, його зосередженість на самій основі того або іншого характеру і на тому, як він «аукається» з навколишньою дійсністю, іншими долями і людьми.

Ідея відповідальності, невідривна від проблеми «людина і борг», завжди проростає крізь текст повістей Бикова, і тут немає і не може бути ніякого лукавства, ніяких «півтонів» і розтушовування... Завжди: або-або. Або герой бере відповідальність на свої плечі, як би не була вона важка і важка, і тоді він, в системі ідейно-етичних координат прози Василя Бикова, справжня і теперішня часова людина, або він ухиляється всіляко від подібної ноші, що, може, йому і вдасться, та зате вже від авторського тверезого погляду і суду йому нікуди не подітися.

Часом я думаю, що Василю Бикову, напевно, нелегко дається суворий ригоризм його повістей, коли душити і серце не можуть дозволити собі анінайменшого передиху, розслаблення... Етичні конфлікти його повістей стягнуті таким страшним вузлом, що кровоточить, що їх ніяк не розв'язати, тільки розрубати. Звідси і безжально однозначний вибір, його сталевий холодний блиск...

Це література дуже жорстока, що виросла з єдності вельми певних концепцій, симпатій і антипатій і в тому ідейно-етичному «пейзажі», який вона цілеспрямовано малює. Автор повинен чимось дуже сильно дорожити, щось дуже сильно любити, щоб так навантажувати вже не перший десяток років свій мозок, пам'ять і душу.

Що ж?

Достовірність... Те єдине, що завжди криється, лежить в основі тих або інших явищ, ситуацій, а все інше — вже похідне, напластування.

Ось тому, до речі сказати, повісті Бикова завжди такі доцентрові; авторська розкопка постійно йде в глибінь описуваного, до його витоків і причин — чому відбулася та або інша подія, чому один герой поступає так, а інший — вчинить інакше і інакше не те щоб не хоче — не може...

Згодимося — це вже не просто «нестерта пам'ять про війну», швидше, це пошук у воїні, в самій її стихни, якихось вічних. незмінних законів, що визначають значення і хід людського життя, самої її спрямованості, парної і благотворної, або — самозгубної і руйнівної для оточуючих.

Шукається модель поведінки особи, незмінний і небідніючий символ людської віри, однаково і насущний потрібний на всі часи, і військові і мирні.

За істинами Василя Бикова — не один лише військовий досвід і пам'ять про нього... І досвід і пам'ять як би посилені тут багато разів, посилені і наближені до нас, оскільки націлені завжди на одне — на жадібну тягу автора до Правди, остаточної і однозначної, якої б важкої і гіркої вона не була...

Правда ж неподільна на «мирну» і «військову», і якщо вже і зайнятися — чисто теоретично — подібним розмежуванням, то «військова» суцільно і поряд лише продовжувала і загострювала правду «мирну».

Про це, до речі сказати, багато повістей Бикова, вони красномовно говорять про взаємостосунки цього письменника з самою категорією Правди, але найбільш яскраво пристрасна прихильність Бикова до неї, ревне і вірне їй служіння видні все ж таки в жанрі публіцистики... Тут все напряму, тут чудово видна людина і письменник Василь Биков, що висловлюється з нами без «посередників», без своїх героїв і своїх сюжетів, але що залишається при тому весь час як би в руслі створеної їм прози. Той же голос, ті ж інтонації і, що саме головне, - ті ж думки, та ж ідейна переконаність... Ця постійність коштує, звичайно, багато чого, оскільки зайвий раз доводить виношеність, істинність і «особисту мотивованість» прози Василя Бикова. Читаючи публіцистику цього письменника, ми раз у раз бачимо як би ідейний витік його повістей, нам стають ясні жорстко певний їх «малюнок», їх етична скаженість і категоричність.

Можна, мабуть, навіть сказати, що відповідно до основної, улюбленішої ідеї Бикова, тієї, що виразно видна в його публіцистиці, два ці мірила єдині. Тільки їх синтез і забезпечує художнику право на визнання, заслужене і міцне.

У хід йдуть міркування і висновки «технологічні» і прагматичні, ті, що тримають «на плаву», дозволяють вважатися «своїм», але до істинного стану речей суцільно і поряд мають вельми непряме відношення... Це свого роду професійна хвороба, причому задоволено небезпечна, оскільки має тенденцію до швидкого розвитку, і важковиліковна; варто хоч раз піддатися. А спокуса досить велика...

Треба мати свій в розпорядженні істотну і крупну, небідніючу Головну Ідею, щоб не розгубити себе вгонитві за успіхом, гонитві, що з'їдає особу письменника, його серце і мозок. «Військовий» прозаїк Василь Биков таку ідею має свій в розпорядженні: «Війна... завжди була продовженням політики військовими засобами і служила інтересам можновладців. Наша ж велика війна, на полях якій зважилися долі планети, мала інший характер і інші, відмінні від попередніх меті. Говорити неправду про неї не тільки аморально, але і злочинно як по відношенню до мільйонів її жертв, так і по відношенню до майбутнього».

Серйозне і чесне усвідомлення боргу літератури, у тому числі і «військової», - основа етично-етичного кредо Бикова... В цьому значенні стаття «Свідоцтво епохи» розкриває нам головне в цивільній і письменницькій позиції цього автора. Коли в інших публіцистичних роботах Бикова ми бачимо сарказм з приводу «літературної красивої, заднім числом складених і завжди сумнівних діалогів», або «міркування про психологічну достовірність відчуття, яку неможливо імітувати, але потрібно пережити», то виразно усвідомлюємо, звідки вийшли всі ці формулювання, де їх грунт і коріння.

У тому-то, мабуть, і справа, що відношення Василя Бикова до самої проблеми боргу, в її теоретичному і в художньому заломленні, неподільності на складові, носить характер єдиний і цільний... Кращі, улюблені герої письменника, якими горда і сильна його проза, живуть і діють в повній і абсолютній згоді з тими принципами і думками, що знаходить Биков-публіцист. Вони завжди рухомі тим же почуттям обов'язку, тим же його усвідомленням і осмисленням, яким керується в своїй роботі і письменник Василь Биков...

Адже це про всіх своїх героїв разом сказано автором: «необхідність до кінця залишатися людиною», а Сотників, наприклад, міг би прямо в обличчя кинути Рибаку фразу: «Прагматизм терпимо, коли він не переступає соціально-етичні основи нашого людського гуртожитку»...

Подібні постійність і цілісність можуть декому в наше технічно витончене літературне століття показатися і старомодними і застарілими, але Василь Биков заплатив за свій «консерватизм» дуже дорогу ціну. Він вибрав свою письменницьку стежку, своє поле діяльності усвідомлено (вся його публіцистика — найяскравіше тому підтвердження!) і, вибравши, жодного разу собі не змінив, що б там про нього ні писали, ні говорили...

Бикова намагалися учити, як треба «правильно» писати про війну, але там, де про правоту і про право є власне авторське, і глибока виношена думка, фахівцям із сторони робити нічого... Вони, правда, не додають життя радощів, та зате вельми сприяють грунтовності і стійкості самого письменницького характеру, і в цьому значенні творча доля Василя Бикова — приклад достатньо яскравий.

«Ми можемо те, що ми уміємо: писати Всі ми живемо свого часу, і чи худе воно, чи хороше — для нас іншого не буде. І ми повинні виконати наше, як би сказали за старих часів, «божеське визначило» — залишити після себе свідоцтво про цей час... Без поспіху. Без лестощів і лукавства. Без бажання поталанити в що б то не стало. Ми повинні пам'ятати, чим закінчувалися найвитонченіші спроби із цього приводу».

Стосовно творчої біографії Бикова ці слова ніяк вже не назвеш голою теорією.

Закрыть

Особенности изображения человека и войны в "Альпийской балладе" В. Быкова

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.