План 

1. Реалістичний гротеск у романі Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель» 

2. Гуманістичні ідеї роману Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель» 

3. Сатира та гумор у романі «Гаргантюа і Пантагрюель». Особливості карнавального сміху 

4. Специфіка літератури відродження в Англії 

5. Шекспірівське питання 

6. Періодизація творчості Шекспіра 

7. Сонети Шекспіра: заглиблення в людську психологію; поетизація людини та краси її почуттів. 

8. Комедії Шекспіра:ідейно-художні особливості 

9. Трагедія Шекспіра «Ромео і Джульєтта»: особливості трагічного конфлікту, час у творі, система образів 

10. «Гамлет» В. Шекспір як філософська трагедія.

4. Специфіка літератури відродження в Англії

Англія у XVI ст. переживала розквіт театру й драматургії, але її образотворче мистецтво нічим особливо не відзначилося. Кальвіністська релігійна реформа, що була здійснена пуританами, виявилася тут надто послідовною у своєму іконоборництві: вона ліквідувала монастирі — основні центри художньої культури. Таким чином повністю припинився розвиток релігійного живопису. Розвиток світського мистецтва тут гальмувався відсутністю необхідної традиції. Англійські монархи надавали перевагу іноземним художникам, і так тривало досить довгий час. Піднесення національного англійського живопису розпочалося лише у XVIII ст.

Театральне мистецтво Англії доби Відродження. На англійському ґрунті у творчості видатного драматурга Вільяма Шекспіра досягнув своєї вершини європейський театр доби Відродження. Театр Шекспіра не тільки був підсумком розвитку національного англійського театру, а й певною мірою підсумовував досягнення усієї попередньої драматургічної культури давнини і нового часу. Одночасно творчість Шекспіра відкривала перспективи для подальшого розвитку театру й драми на шляху соціально-філософського осмислення життя і глибокого розкриття внутрішнього світу людини.

Нестримна радість життя, уславлення здорової, сильної, відважної людини з яскравими емоціями та сміливими думками — такі риси притаманні першим п´єсам Шекспіра (комедії «Приборкання непокірної», «Сон літньої ночі», «Два веронці», «Комедія помилок», «Багато галасу даремно», «Дванадцята ніч»). У них виражена важлива ренесансна думка: про людину судять не з одягу і звання, а з її розуму, відваги, благородства. Перша велика трагедія Шекспіра — «Ромео і Джульєта», потім «Юлій Цезар», «Гамлет», «Король Лір», «Макбет», «Отелло». Багато людських пристрастей, злети і падіння зобразив великий драматург: нестерпний тягар душі принца Датського, тяжкі страждання обманутої довіри в Отелло, розчарування короля Ліра, муки сумління Макбета. Характери людей та обставини, в яких вони діють, зображені Шекспіром у всій складності і глибині, у русі, розвитку, змінах. Вони — творіння великого пророчого митця, який знав, наскільки багатоманітне життя.

Розквіт англійської літератури Відродження припадає на кінець XVI - початок XVII ст., коли в ряді західноєвропейських країн ясно позначався криза гуманізму. Англійська ренесансна література може вважатися чи не наймолодшою з ренесансу літератур Заходу. Але, швидко розвиваючись, молода література незабаром перевершила своїх попередниць, особливо у сфері театру. Вона була покликана відобразити всю складність життя Англії того часу з її часом трагічними протиріччями. У країні, що опинилася завдяки великим географічним відкриттям в центрі нових світових торговельних шляхів, почав швидко розвиватися процес буржуазного розвитку. Він облегчался тим, що в результаті тривалих міжусобних воєн Червоної та Білої троянд (1455 - 1458) англійські феодали в значній частині винищили один одного. Замість старої аристократії з'явилося "нове дворянство", яке поступово обуржуазивалось. Разом з тим в Англії бурхливо протікав процес становлення нації та національної самосвідомості.

Відоме вплив на формування англійської гуманістичної літератури надав більш ранній гуманізм інших країн Європи (Еразм Роттердамський, В. Вівес і ін).

Досяг розквіту в XVI - початку XVIII ст., англійський гуманізм мав і підготовчий період, який припадає на кінець XIV ст. Гуманістичні риси були закладені вже в творчості Джеффрі Чосера (1340-1400), автора чудового твору у віршованій формі "Кентерберрийские оповідання", який не поступається по художній яскравості і життєрадісності "Декамерона" Боккаччо.

Центром гуманістичної думки стає Оксфордський університет. Найбільш яскравою фігурою з оксфордських гуманістів був Томас Мор (1478-1535), політичний діяч (канцлер короля Генріха VIII), філософ і письменник, автор знаменитої "Утопії".

Найвищого розвитку з усіх літературних жанрів досягла в епоху англійської Відродження драматургія, мала глибокі народні основи і не чужа впливу античних авторів, особливо Плавта і італійських ренесансних новеллистов. Для її затвердження на сцені англійських театрів багато зроблено групою драматургів, попередників Шекспіра, прозваних за високу освіченість "університетськими розумами" (Дж. Лілі, Р. Грін, Т. Кід, К. Марло і ін).


5. Шекспірівське питання

«Шекспірівське питання» — питання, яке виникло внаслідок недостатності фактів з біографії В. Шекспіра. Це наштовхнуло деяких дослідників на думку, що Шекспіра як реальної особи взагалі не існувало, а всі його п’єси були створені різними авторами. Серед них називали імена філософа Ф. Бекона, лорда Ретленда, лорда Дарбі, лорда Оксфорда і навіть мореплавця В. Ролея.

Свої міркування вчені-дослідники намагалися відстоювати за допомогою аргументації, не позбавленої деякої переконливості. Вони посилалися на те, що син простого торговця і чинбаря не міг так добре знати деталі придворного життя і світського етикету, які він відтворював у своїх п’єсах. Виходячи з відомого факту про те, що Шекспір здобув лише початкову освіту, вчені дивувалися, яким чином і коли він зміг так ґрунтовно вивчити стародавню історію та античну літературу, звідки йому були відомі твори зарубіжних авторів, не перекладені в той час англійською мовою.

У дослідників викликав подив і той факт, що Шекспір, який ніколи не залишав Англії, добре розумівся на морській справі, оснащенні кораблів, навігаційних приладах, про що свідчать його п’єси. Водночас дослідники звернули увагу й на той факт, що поряд з вражаючими знаннями в його п’єсах є численні фактичні помилки та нісенітниці. Це свідчить про те, що В. Шекспір — один із найзагадковіших письменників світу. Незважаючи на наведені аргументи проти авторства Шекспіра, глибокий аналіз його творчості показує, що твори, які друкуються під іменем Вільяма Шекспіра, належать одному авторові.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 16

Бесплатная работа

Закрыть

Зарубежная литература 12

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.