Устное народное творчество

Військові мотиви

В колядках і щедрівках, що співається для парубка, перше місце займають військові мотиви – живий відгомін лицарської доби княжої і пізнішої козацько–гетьманської епохи. В колядках цієї групи співається про похід князя з своїми дружинниками на війну до Царгороду, про боротьбу з ордою, в якій гордий герой вбиває „турського” царя „людям на хвалу, собі на славу”.

...Чий коник швидкий і меч твердий?

Нашого пана, ой, пана Дем’яна

Ой, коник швидкий і меч твердий.

Турського царя бач по зневажав,

Ой, по зневажав, под меч положив.

Зняв головочку на копійочку

Та приніс її у свої краї

Людям на хвалу, собі на славу.

За хорошу службу у військових походах ватажок нагороджує своїх дружинників містами, полями, кіньми та червонцями. Колядки та щедрівки військових мотивів величають сміливість, удатність та лицарську славу ватажка і співають про його достатки: шовкові намети, дорогу зброю, тугі луки, перські коні, тисові столи, золоті кубки, гуслі.

Все це вказує на обстановку княжого чи боярського двора і підтверджує, що в цій групі колядок збереглися уламки колись багатого українського лицарьсько-дружинного епосу.

Козацько-фантастичні мотиви

Колядки з казково-фантастичними мотивами теж мають деяку схожість з билинами. В цій групі колядок, поруч з християнськими апокрифічними елементами, помітний відгомін й передхрестиянських вірувань та міфічних образів. Сюди належить зокрема такий мотив: сонце, місяць і дощ у гостях у господаря вихваляється своєю силою:

Спасибі тобі пане господар,

Що звелів нам колядувати.

Одчиняй двері, застеляй столи,

Бо до тебе йдуть три гості з неба:

Ой перший твій гість – сонце ясненьке,

А другій твій гість – місяць ясненький,

А третій твій гість – дощик дрібненький.

Як похвалиться сонце ясненьке:

„Як я і зійду в неділю рано,

То зрадується світ кружинецький”.

Як похвалиться місяць ясненький:

„Ой як я зійду та й опівночі,

То зрадується гість у дорозі,

Гість у дорозі, худоба у возі”.

Як похвалиться дощик дрібненький:

„Як упаду я в місяці маю,

То зрадується жито – пшениця,

Жито – пшениця й всяка пашниця”.

(Записано від Шишко Надії Іванівни,

1940 р.н., яка має початкову освіту,

в с.Здомишель Ратнівського району

Волинської області).

Колядковий герой називає місяць своїм батьком, зірницю – матір’ю, сонце – братом. Крім того, в цій групі колядок вже помітний вплив християнських елементів на пережитки язичницького світогляду. Містичні образи заміняються християнськими святими. До цієї групи колядок належить такі, в яких оспівується герой, що наміряється стріляти на змія сокола чи оленя, але не вбиває. Своєї жертви, бо вона випрошується у нього, обіцяючи багаті дарунки або поміч у сватанні дівчини.

Іноді в таких колядках оспівується чудодійна будова золотого терема на рогах в оленя або будування церкви з допомогою коня:

Приїхав до нас Святий Миколай

Щедрий вечір! Святий Миколай

Хвалився коньом перед корольом:

-А в мого коня золота грива,

Як він ступає, камінь рубає.

Камінь рубає, церкву будує.

Церкву будує з трьома вікнами.

В першому вікні – місячик зійшов.

В другому вікні – сонечко зійшло.

В третьому вікні – зіроньки зійшли.

То не місячик, то господарик.

То не сонечко, то господинька.

То не зірочки, то їх діточки.

(Записано від Головій Ганни Яківни,

1927 р.н., яка має початкову освіту,

пенсіонерки в с.Гута Ратнівського

району Волинської області).

Образ чудесного коня теж має символічне значення. Кінь є помічником, порадником. Завдяки йому парубок (святий) отримує, як і в казці, бажане.

Біблійно–релігійні мотиви

Починаючи приблизно з другої половини ХІХ ст., на Україні найбільш поширені колядки релігійно – біблійного змісту. Ця група колядок охоплює багато євангельських та апокрифічних оповідань про життя, муки, смерті і навіть воскресіння Христа. Співається в цих колядок і про вибір імені для народженого; і про Богородицю, що шукає нічлігу та ховає Христа перед жидами; про грішне дерево „иву”, що дало себе вжити для мук Христових, і про те, як з кожних краплин Христової крові виростають християнські церкви:

Ісус Христос народився,

В Єрусулімі вохрестився

Приспів:

Щедрий вечір, святий вечір!

В Єрусалимі вохрестився.

В Єрусалимі в монастирі,

Там збирались всі святиї.

Стали свічі засвітати,

Стали кнігі розкладати.

Стали ім’я іміновати,

Яке йому ім’я дати.

Дали ім’я Святий Петро.

Божа Мати не взлюбила,

У всі кнігі ізложила,

У всій свічі погасила.

Ой от престола одступила.

Стали свічі засвітати,

Стали кнігі розкладати,

Стали ім’я іменувати,

Яке йому ім’я дати.

Дали ім’я Святий Павел.

Божа Мати не взлюбила,

У всі кнігі ізложила,

У всій свічі погасила.

Ой от престола одступила.

Стали свічі засвітати,

Стали кнігі розкладати,

Стали ім’я іменувати,

Яке йому ім’я дати.

Дали ім’я Ісус Христос.

Божа Мати розлюбила.

До престола приступила

І всі свічі посвітила

І всі кнігі розложила

Ісуса Христа розлюбила

(Записано від Більчук Надії Сергіївни,

1940 р. н., без освіти, пенсіонерки,

в с. Здомишель Ратнівського району

Волинської області).

Колядки біблійно-релігійного змісту звичайно співається господареві, господині і взагалі старшим людям.

Аналіз календарно-обрядової поезії зимового циклу показу, що наша колядкова поезія багата і різноманітна, має глибоке і міцне коріння в нашій історії, в побутових особливостях нашого народу, яке в ній невичерпне багатство поетичних образі.