Принципы моделирования педагогической системы взаимодействия социальных институтов общества в формировании здорового образа жизни учащихся общеобразовательной школы
Принципи моделювання педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя учнів загальноосвітньої школи
Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Проблема формування в сучасної молоді стійкої мотивації до цінностей освіти й здорового способу життя залишається актуальною й у наш час. Слід наголосити на необхідності подальшого формування у свідомості сучасного суспільства розуміння значущості фізичної культури як достатньо дієвого чинника оздоровлення та соціалізації молоді.
Незважаючи на появу в останнє десятиліття інноваційних підходів та досягнень з питань формування в молоді позитивної мотивації до занять фізичною культурою і спортом, ця проблема залишається актуальною насамперед в аспекті розробки концептуальних моделей, які забезпечували б ефективність функціонування системи взаємодії різних соціальних інститутів суспільства із загальноосвітньою школою з метою формування здоров’язберігаючого простору людини [1; 9; 10].
Специфіка формування здоров’я й здорового способу життя школярів полягає в тому що усвідомлення освітньої інформації стає мотивованим збуджувачем до їх ефективної діяльності в різноманітних соціальних інститутах, які сприяють досягненню як особистісних, так і суспільних цілей. Але досягнення мети у формуванні здорового способу життя зумовлюється низкою обставин, що перебувають у причинно-наслідкових зв’язках, а також впливом випадкових чинників, та потребують подальшого вивчення, осмислення й наукового обґрунтування.
Роботу виконано за планом НДР Слов’янського державного педагогічного університету. Вихідними умовами актуалізації й розробки інноваційної педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства (загальноосвітня школа ® родина, дитячий дошкільний заклад, оздоровчо-реабілітаційний центр тощо) у формуванні в школярів здоров’я та здорового способу життя стали програмно-нормативні та організаційно-управлінські основи (Конституція України; основи законодавства України про охорону здоров’я; Закони України « Про загальну середню освіту», « Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»; Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні на 2007-2011 рр.).
Аналіз останніх досліджень і публікацій з цієї проблеми свідчить, що ефективність управління процесом формування здорового способу життя школярів залежить від рівня розуміння дії механізмів, які складають його основу, від якості моделювання функціональних відносин соціальних інститутів суспільства в педагогічній практиці [2; 3].
У сучасній науковій літературі сформульовано кілька визначень педагогічної моделі, але всі вони відображають ту ж саму сутність цього поняття [4—6]. Під моделлю розуміють таку обмірковано уявну або матеріально ре- алізуючу систему яка, відбиваючи або відтворюючи об’єкт дослідження, здатна його замінити, надати уявлення про суттєво важливі характеристики педагогічного явища, системи, ситуації [7; 8].
Отже, при створенні концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здорового способу життя ми розглядали умови, ознаки, чинники, що визначають ефективність її функціонування та враховували існуючий науково-педагогічний досвід щодо цілісності її структурування.
Формулювання цілей роботи. Метою роботи є визначення організаційно-педагогічних умов розробки інноваційної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здоров’я та здорового способу життя.
Виклад основного матеріалу дослідження. Так, при акцентованій увазі суспільства на зміцнення здоров’я молоді зазначається неадекватність її реалізації, тобто здоров’я значно погіршувалося. Аналізуючи ці явища, ми виділили низку чинників, від яких залежить оздоровчо-виховна та освітня ефективність педагогічного процесу, а саме:
Така багатофакторна залежність відтворює, на наш погляд, дещо недостатню ефективність функціонування традиційної системи формування здорового способу життя школярів, оскільки за умови виключення або послаблення хоча б однієї її складової, не спроможна досягти запланованої педагогічної мети. Наведене протиріччя можливо подолати на засадах розробки більш оптимальної концептуальної моделі управління процесом взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя школярів загальноосвітніх навчальних закладів.
У процесі розробки такої моделі ми визначили базові організаційно-педагогічні умови побудови й оптимального функціонування цієї складової системи, які є гарантами її динамізму, надійності та ефективності, а саме:
-наявність якісного та кількісного параметрів результату, що очікується, тобто мети взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя школярів на певний період (рік, два, далі) та технологічних компонентів на етапах реалізації концептуальної моделі;
-наявність вихідної інформації про об’єкти управління в системі соціальних інститутів суспільства, спрямованих на формування в школярів здорового способу життя; інформації про рівень індивідуальних особливостей, здоров’я, фізичного й психічного стану детермінованості спадковістю та біологічним віком;
-вибір адекватних засобів, методів, програм, методик, педагогічних технологій, форм занять у системі взаємодії соціальних інститутів при формуванні здорового способу життя школярів;
-отримання об’єктивної інформації про стан об’єкта (оперативний та поточний), фактичну спрямованість і характер змін його функціонального стану (система педагогічного моніторингу);
-урахування екзо- та ендогенних чинників, якими є клімат, екологія, соціально-економічні умови життя сім’ї, фізкультурно-оздоровчі традиції регіону, мотивація до занять, стимулювання навчальних досягнень школярів;
-темпи формування особистості школярів на окремих етапах фізкультурно-оздоровчої, освітньої та виховної роботи;
-педагогічна корекція програм, методик, технологій формування здорового способу життя школярів, якщо процес та його результат не відповідає запланованому;
-визначення ступеня деталізації моделі (кількість параметрів, структурних компонентів, характер зв’язку між ними);
-наявність системи аналізу, оцінки інформації та розробки механізмів управління взаємодією.
Формулюючи теоретичні засади побудови й обґрунтування ефективності функціонування концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя школярів, ми використали методологічний факт, що наявність структурних компонентів різного типу в цілісній системі ще не дає підстав вважати будь-який із них конструктивним елементом її структури. Елементом структури був лише той компонент, що мав функціональні можливості не нижче рівня зв’язків, характерний для цієї системи.
Отже, у процесі моделювання інноваційної системи всі елементи, що використовувалися з цією метою, були систематизовані на основі показника вищого типу зв’язків [4]. Такий підхід забезпечив розробку цілісності системи не як поєднання певних елементів, а як їх органічне сполучення в концептуальній моделі на рівні власних вищих якостей формування мотиваційно-по- требнісного, афективного, когнітивного, аксіологічного та праксіологічного компонентів здорового способу життя учнів.