Психология младшего школьника
План
1. Психофізіологічні особливості дитини, яка вступає до школи
2. Соціально-психологічна адаптація першокласників до умов шкільного навчання
3. Діяльність молодшого школяра
4. Пізнавальні психічні процеси молодшого школяра
5. Емоційно-вольові процеси молодшого школяра
6. Особистість молодшого школяра
Література
Учитель повинен створити всі умови для успішної адаптації першокласників до шкільного навчання, а для цього педагог повинен глибоко розбиратись у вікових особливостях психічного розвитку молодшого школяра. Нагадаємо, що характеристика кожного вікового періоду психічного розвитку містить такі основні компоненти: провідну діяльність, соціальну ситуацію розвитку, новоутворення психіки й особистості. Складність управління цим процесом полягає в тому, що перебіг адаптації у різних дітей відбувається по-різному, залежить від їх індивідуально-психологічних особливостей, рівня підготовленості дитини до шкільного навчання, а також від педагогічних умов, створених у школі для роботи з першокласниками.
Висновки про соціально-психологічну адаптацію першокласників до умов шкільного навчання:
-у ході адаптації до шкільного навчання дитина отримує орієнтацію в системі поведінки, яка надовго визначає подальшу долю її розвитку;
-адаптація - універсальна форма взаємодії людини з оточуючим середовищем, складне соціально зумовлене явище;
-процес адаптації першокласників протікає на біологічному, психологічному, соціальному рівнях;
-ознаками адаптивних проблем першокласника є стани тривожності, фрустрації, депресії, нестача впевненості в собі, невротичні прояви;
-учитель повинен створити психолого-педагогічні умови для успішної адаптації першокласників до шкільного навчання.
3. Діяльність молодшого школяра
Навчальна діяльність - провідна для психічного розвитку молодшого школяра. На початок шкільного навчання дитина володіє окремими елементами навчальної діяльності. Наприклад, за вказівкою учителя дитина виконує певні вправи, завдання, але повна структура навчальної діяльності із системою взаємопов’язаних її компонентів формується протягом усього початкового навчання. При оволодінні учнем всіма компонентами навчальної діяльності говорять про самостійну навчальну діяльність, яка є необхідною умовою успішного навчання дитини в середній школі. Змістом навчальної діяльності виступають теоретичні знання, характерною відзнакою яких є дедуктивна будова: від абстрактного (понять, правил, законів, постулатів) до конкретного (прикладів, практичних задач).
У структурі навчальної діяльності прийнято виділяти наступні компоненти (за Д. Б. Ельконіним, В. В. Давидовим).
Розглянемо сутність кожного з компонентів навчальної діяльності.
Конкретна навчальна мета ставиться на кожному уроці. Наприклад, засвоїти дію додавання у межах 10, або навчитись виділяти присудок у двоскладовому реченні. Слід зауважити, що мету навчальної діяльності учень повинен усвідомлювати як необхідний кінцевий результат своїх зусиль. Спочатку навчальну мету формулює вчитель, а учень приймає її. Згодом дитина повинна сама ставити навчальну мету. На практиці дитина часто не усвідомлює навчальної мети.
Наприклад, читає параграф підручника, бо вчитель дав завдання, а не для того, щоб засвоїти певний обсяг знань.
Навчальна задача спрямована на засвоєння загальних способів розв’язання задач. Ось приклади навчальних задач: письмо під диктовку, переписування, письмо по пам’яті. Якщо конкретна задача полягає в тому, щоб написати, наприклад, диктант на тему «Весна», то навчальна задача - навчитись писати під диктовку взагалі.
У навчальній ситуації вчитель розкриває мотив її виконання і дає зразок розв’язання задач певного типу, який учні засвоюють у процесі його відтворення і вже потім самостійно використовують для розв’язання конкретно-практичних задач. Сучасний стан методики початкового навчання не завжди передбачає виділення вчителем цього загального способу розв’язання певного класу навчальних задач, тому учні засвоюють його стихійно у процесі виконання значної кількості конкретних задач. Наприклад, учні пишуть значну кількість письмових робіт, але як це робити взагалі, вчитель окремо не розкриває. Або вчитель виділяє у словах суфікси і вимагає, щоб учні шляхом наслідування робили те ж. Проте, як це робити взагалі - з будь-яким словом, на основі яких перетворень слова, вчитель не пояснює. В удосконаленні методик початкового навчання полягає важлива задача педагогічної психології.
За допомогою навчальних дій учні засвоюють зразки загальних способів розв’язання задач. Навчальні дії надзвичайно різноманітні, відрізняються залежно від засвоюваного матеріалу. Види навчальних дій ілюструє Таблиця 6.
Дії контролю полягають у співвіднесенні учбових дій з їх зразками. Дитина повинна навчитись контролювати себе. При цьому дії контролю стають самоконтролем. Контроль передбачає виправлення недоліків, усунення помилок.
Види самоконтролю:
а) аналіз готових результатів;
б) контроль процесу виконання;
б) контроль передбачуваних результатів.
Вчитель повинен вчити учнів контролювати себе, використовуючи такі прийоми: поділ результатів на елементи та їх співвіднесення зі зразками, розкриття типів помилок (пропуск, перестановка, незнання правила), виділяє етап обмірковування наступної дії, пояснюючи зміст приказки «Сім раз відмір, один раз - відріж».
За допомогою дій оцінки людина встановлює відповідність результатів засвоєння вимогам навчальної ситуації. Оцінка не передбачає виправлень у вже виконаній задачі, але мотивує учня до кращого виконання наступних завдань.
Види навчальних дій
Таблиця 6
Навчальні дії | ||||
За об’єктом | За рівнем узагальнення | |||
Предметні | Розумові | Загальні | Окремі | Конкретні |
Виконання аплікації, конструю вання, | Додавання «про себе» | Для всіх навчальних предметів | Використовуються в певних завданнях, наявних у різних предметах | використовуються при розв’язанні конкретних задач |
Викликають зміни у предметах, що є опорою розумових дій | Створення нових образів, уявлень, засвоєння знань | Відтворення схем, моделей, розв’язання за формулою, на основі словесних описів | Робота з текстом | Визначення форм дієслова |
Оцінка вказує на причини й шляхи подолання недоліків, а не тільки дає кількісну характеристику результатів. На основі оцінки вчитель виставляє бал - кількісне відображення оцінки.
У навчальній діяльності всі навчальні дії тісно взаємопов’язані і утворюють цілісну систему. Зокрема, система навчальних дій на розв’язання навчальної задачі включає наступні дії:
У молодших школярів розвивається широка палітра мотивів навчальної діяльності. Серед них позитивні і негативні, пізнавальні, соціальні мотиви, мотиви уникнення невдач та ін. Якщо першокласника відзначає узагальнений інтерес до школи, то згодом інтереси диференціюються, наповнюються конкретним змістом. Водночас, до закінчення початкової школи пізнавальний інтерес значно знижується. Протягом усього початкового періоду навчання дуже сильними є соціальні мотиви: схвалення з боку дорослих, досягнення престижних позицій серед ровесників, відповідальність, обов’язок тощо (Л. І. Божович).
Структура навчальної діяльності складається поступово, відповідно до того, як учні навчаються її виконувати, виробляючи перші вміння вчитися. Уже наприкінці другого та в третьому класі учні поступово починають самостійно виконувати окремі компоненти навчальної діяльності.
Протягом початкового навчання і далі навчальна діяльність вдосконалюється за рахунок ускладнення своїх цілей, задач, а також відповідних їм дій. Важливу роль у навчальній діяльності відіграють пізнавальні психічні процеси. Насамперед, мислення, пам’ять, мовлення. Співвідношення їх між собою залежить від етапу навчання та його змісту при оволодінні такими предметами, як мова, математика, природознавство тощо. Особливості мислення молодшого школяра, що полягають у його опорі на сприймання, пояснюють необхідність використання у навчанні молодших школярів різних видів наочності: малюнків і схем до задач, макетів, моделей, роздаткового матеріалу, таблиць тощо. Крім функції опори, наочність для молодшого школяра слугує джерелом розширення чуттєвого досвіду, необхідного для формування теоретичного мислення.