Этическое развитие в дошкольном возрасте
План
1. Передумови етичного розвитку у немовлячому віці
2. Етичний розвиток у ранньому дитинстві
3. Розвиток моральної свідомості дитини 3-7 років
4. Перехід від зовні зумовленої моральної поведінки до свідомої
5. Психолого-педагогічні умови формування етичної свідомості та поведінки дошкільника
6. Недоліки етичного розвитку дошкільників
Література
Здатність малюка розуміти правила робить можливим їх пояснення дорослим, аргументоване висування нових вимог. При цьому слід використати наочні приклади з оточуючого життя, з художньої літератури. Багато творів морального змісту (байок, бувальщин, оповідань, казок) для дітей містить творчість Л. Толстого. Наприклад, байка «Лев та Миша» розповідає, що якось Лев відпустив мишу.
Та подякувала й мовила, що віддячить Левові при нагоді. Лев у відповідь розсміявся. Але настав час, коли Мишка знадобилась: Лева впіймав мисливець і прив’язав на мотузці. Мишка, перегризла мотузку й визволила Лева. Ці оповідання у наочній формі розкривають перед дитиною складні норми етичної поведінки, вчать дитину оцінювати вчинки, викликаючи у неї відповідне емоційне ставлення до тих чи інших ситуацій.
Водночас не слід перебільшувати можливостей етичного розвитку дитини раннього віку. Прояви етичної поведінки малюка цілком залежать від дорослого - його ініціативи, його ставлень, спонук. Без належного контролю дорослих дитина легко порушує заборони, діє не за правилами. Тому від дорослого залежить створення умов для виявлення етичної поведінки дітей. Мама пропонує: давай допоможемо бабусі прибирати у кімнаті, нести сумку; твій друг засмучений - дай йому свою машинку. Отримуючи від дорослих схвалення, позитивну емоційну реакцію на свої дії, малюк радіє, почувається впевнено. Слід подбати, що в оточенні дитини не було предметів, провокуючих порушення правил. Зокрема, дитина переживає інтенсивний пізнавальний інтерес до незвичних предметів, який виявляється сильнішим за заборони. Дорослий не повинен залишати у кімнаті дитину наодинці із небезпечними предметами (скляними вазами, кактусами, електроприладами, зброєю тощо). Варто зробити неприступними такі місця, як відкриті вікна, балкони, газові та водогінні крани тощо.
Значної уваги дорослого потребує формування позитивних взаємин з однолітками. Як зазначає Ю. О. Приходько, найхарактернішою особливістю взаємин дітей другого року життя є їх намагання відібрати один в одного іграшку. Причому предмет у руках ровесника стає сильнішим подразником, ніж коли цей предмет просто лежить перед нею сам по собі. Значна частина малюків, отримавши таким чином іграшку, втрачає будь-який інтерес до неї. Дорослому слід негайно втрутитись, переключити увагу малюка на іншу іграшку, або створити умови для спільної гри малюків [109, с. 15]. Таким чином у ранньому дитинстві можна виховати такі етичні якості, як уважність щодо ровесника, вміння не ображати його, зважати на його інтереси, виявляти чуйність.
Висновки про особливості етичного розвитку дитини раннього віку:
- зростання самостійності дитини зумовлює ускладнення вимог до дотримання нею правил поведінки;
-головною моральною інстанцією для дитини виступає дорослий - його оцінки, ставлення, вимоги;
-провідним мотивом засвоєння дитиною норм поведінки виступає прагнення зберегти позитивні взаємини з дорослим, отримати його схвалення;
-ефективність вимог дорослого зумовлена їх послідовністю, систематичністю контролю, доброзичливістю пред’явлення, наявністю відповідних зразків у поведінці дорослих;
-засвоєння етичних норм дитиною відбувається у ході співпраці з дорослим із подальшим переходом до самостійного виконання;
-дитина спроможна зрозуміти смисл окремих правил поведінки, що значно підвищує її активність в їх дотриманні;
-виникають перші звички моральної поведінки, що стосуються сфери спілкування з дорослим.
3. Розвиток моральної свідомості дитини 3-7 років
Дошкільний вік відзначається ускладненням сфери спілкування дитини з дорослими й, особливо, з ровесниками. Завдяки включенню дитини у різні види діяльності зростають її інтелектуальні можливості. Спостереження за життям дорослих переключаються на систему особистісних взаємовідносин. Все це створює сприятливі умови для засвоєння дітьми складних моральних норм, що знаходять реалізацію у правилах поведінки дитини, як з дорослими, так і з ровесниками. Справжньою школою морального розвитку стає сюжетно-рольова гра, в якій основним змістом виступає втілення уявлень дитини про правила взаємин дорослих, виконуючих соціальні ролі. Ігрова роль відображає соціально прийнятий спосіб поведінки людини у певній позиції.
У дошкільника складаються основи моральної свідомості та поведінки в єдності їх когнітивних, емоційно-оцінних та поведінкових складових.
Здатність дошкільника встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, відрізняти поверхові риси від суттєвих, прагнення зрозуміти приховані причини явищ лежить в основі формування в нього перших моральних уявлень, розуміння етичних норм, їх раціональності та доцільності. Зростає усвідомленість правил поведінки. Дошкільнику важливо знати не тільки, як поводитись, але й чому, заради чого варто дотримуватись встановлених вимог. Осмислення вчинків своїх та інших дітей, прикладів з художньої літератури призводить до формування узагальнених уявлень про добро і зло, про критерії їх розмежування. Старший дошкільник, на відміну від молодшого, вже може обгрунтувати, чому один казковий герой добрий, а інший злий. Свої обгрунтування дитина будує не на основі зовнішніх ознак образу, а на підставі вчинків: добрий, тому що допомагає, будує, рятує, оберігає; злий, бо робить шкоду, нищить, ні на кого не зважає.
Дитина спроможна вирішувати моральні проблеми, висловлюючи при цьому моральні судження. Ж. Піаже, досліджуючи моральні судження дітей у віці 5-12 років, зробив висновок, що моральні уявлення дітей змінюються від морального реалізму до морального релятивізму. Моральний реалізм - це однозначне розуміння добра і зла, побудоване на авторитеті дорослого. З 11 років виникає релятивістські уявлення про те, що кожен має право на повагу і на своє розуміння справедливості. Так, дошкільники стверджували, що обдурювати не можна за жодних обставин, а в оцінках провокуючих ситуацій апелювали до рішення дорослих. Старші діти вважали, що у деяких випадках брехня припустима. Дошкільник оцінює дії за їх наслідками, а не за намірами. Так, дітям пропонували оцінити дії двох хлопчиків. Один з них, допомагаючи мамі, необережно відрив двері, таця вислизнула з рук і всі десять склянок розбились. Інший, намагаючись потайки взяти з шафи тістечко, розбив одну склянку. Дитину запитували: «Чий вчинок гірше?» Дошкільники засуджують першого хлопчика більше, бо він розбив більшу кількість склянок. Старші діти більше засуджували другого хлопчика за його намір поцупити тістечко.
Дошкільники не тільки формулюють норми поведінки, але й пояснюють їх доцільність. Менші діти часто пояснюють необхідність виконання норми, посилаючись на можливі наслідки для себе або на вимоги дорослих: «не можна без дозволу йти з садочка, бо мама покарає», «треба давати іншим щось смачненьке, а то потім не дадуть мені». У 5-7 років дитина розуміє суспільне значення етичної норми, усвідомлює її об’єктивну необхідність, негативні наслідки її недотримання для інших: «Не можна кривдити менших. Вони теж хочуть гратись»; «Треба прийняти Оленку у гру, а то вона буде плакати».
Водночас моральні уявлення дошкільників про належну поведінку не завжди є дієвими. Так, у дослідженні В. М. Холмогорової дітям віком від 3 до 6 років пропонували дві ситуації. В одній з них вони повинні були висловити судження про належну поведінку, а в іншій реально скористатись відповідною нормою. Більшість дітей заявили, що слід поділитись цукеркою з товаришем, а в реальній ситуації відмовлялись це зробити [135, с. 328-329].