Психологические основы трудового обучения

Навички і вміння, які сформовані в процесі ознайомлювальних, пробних і основних вправ, продовжують вдосконалюватися під час практичних робіт і практик. На виробництві уміння стають професійною майстерністю.

Майстерність – це вищий рівень розвитку професійних вмінь і кінцева бажана мета професійного навчання. Вона досягається практикою і тому зазвичай вже тільки на виробництві. Майстерність – це легкість точного, швидкого і творчого виконання складної роботи. Є робітники, які виконують свою справу з високою точністю і достатньо швидко, але напружуючи при цьому всі свої сили, працюючи з максимальною затратою енергії. Вони знавці і умільці, але не майстри, тому що в їх роботі немає легкості, економного використання енергії, немає її надлишку, який дає можливість плідно працювати тривалий час і творчо долати непередбачувані ускладнення. Майстерність – це надійність в роботі, яка гарантує високу якість і стійкість ритму праці.

Психолого-педагогічними спостереженнями встановлено, що формування вміння може здійснюватися шляхом проблемного, алгоритмічного і поетапного навчання. Найбільш перспективним для підвищення ефективності навчання є системно-структурний підхід до трудового навчання, який враховує всі сторони діяльності людини. Системно-структурний підхід може містити і проблемне, і алгоритмічне, і поетапне навчання. Все залежить від часу, умов, особливостей учнів, їх підготовки і розвитку. На основі системно-структурного підходу розвивається цілий комплекс нових методів навчання (кібернетичний, теоретично-ігровий і т.д.), які визначають розвиток трудової діяльності людини.

6. Професійні звички.

Не лише у висококваліфікованих робітників, але і в учнів багато дій повинні формуватися як професійні звички.

Звичка – це дія, виконання якої стала потребою, яка викликає неприємні почуття незадоволеності і неспокою, коли вона не виконується. Звичними можуть бути окремі слова і рухи, вирази і дії, акти і манери поведінки і навіть складні та тривалі види діяльності.

Звички бувають корисними, які полегшують точне і своєчасне виконання роботи, які роблять навіть важку працю приємною; можуть бути недоречними, які викликають безкорисні і непотрібні в цих умовах дії; бувають і шкідливі для життя і роботи, які загрожують неприємностями і навіть великою небезпекою. З’являючись у невідповідному місці і не своєчасно, недоречні і шкідливі звички можуть виявитися корисними в інших умовах.

Окрім вузькопрофесійних звичок, існують загальнотрудові звички: не заважати чужій праці; допомагати їй; вміти разом розподілити загальну роботу між членами колективу; складати перед початком роботи організаційний план; звітуватися за свою роботу; бути охайним і забезпечувати себе заздалегідь матеріалом, інструментами; розподіляти роботу в часі і т.д.

Звички виникають в результаті багаторазового повторення будь-яких дій на емоційному фоні. Але є багато дій, які повторюються багато разів і все ж не є звичками, а є звички, які виникають миттєво.

Професійні звички виникають внаслідок глибокого усвідомлення і обов’язково сильного емоційного переживання, якоїсь дуже важливої, відповідальної чи небезпечної дії.

Багато побутових і трудових звичок формуються в дитинстві, в процесі виховання і накопичення життєвого досвіду – наприклад, звичка вести себе належним чином під час прийому їжі, звичка до чистоти і акуратності в одязі і приміщеннях, звичка до виробничої праці чи до художньої або технічної творчості і винахідництва. Професійні звички формуються в процесі професійного навчання і під час виробничої роботи на підприємстві.

У більшості випадків звички утворюються стихійно, не спеціально з боку вихователів і тим більше вихованців. Але все ж досвідчені вихователі формують у своїх вихованців корисні звички і викорінюють шкідливі, впливаючи на свідомість і почуття вихованців.

Для викорінення шкідливих звичок відомо лише два шляхи: усвідомлення носієм такої звички її шкідливості, яке викликає його вольове зусилля в подоланні цієї звички, і другий шлях – створення таких умов, при яких кожне виконання поганої, негативної дії супроводжувалося б неприємним почуттям, сильнішим, ніж почуття задоволення, яке дає здійснення звичної дії.

У формуванні корисних і викоріненні шкідливих звичок велике значення має середовище. Неохайна людина в чистому приміщенні не плюне. Лежень серед енергійних людей своєї бригади переживе досить багато неприємних хвилин через власну лінь і халатність. Він буде змушений силою волі подолати лінь і працювати так само добросовісно, як і його товариші по роботі, бригаді, або піти з неї.