Психологические основы трудового обучения

Така гнучкість знань учнів може бути досягнута добре продуманою методикою проведення занять, яка передбачає: вивчення учнями загальних законів, закономірностей, принципів і правил, принципових схем, графіків і формул, які поширюються на можливо більшу кількість різних предметів і явищ, з якими учні можуть стикнутися в практиці своєї роботи на виробництві; багатократне і різноманітне самостійне застосування учнями цих загальних положень до конкретних умов їх майбутньої виробничої діяльності шляхом продумування відповідних способів такого використання таких основ в різних практичних ситуаціях, вирішення відповідних проблемних завдань і виконання практичних завдань; ретельний самоконтроль і перевірку вчителем правильності вирішення проблемних задач і виконання завдань учнями з відповідною похвалою їх самостійності, ініціативи і винахідливості.

Таке навчання забезпечує не лише розвиток мислення учнів і гнучкість знань, але і міцність засвоєння теоретичних основ виробничої діяльності. Широкі, глибокі і гнучкі знання, набуті учнями, визначають стан впевненості в своїх можливостях виконувати діяльність, яка спирається на ці знання і довіру до машин і механізмів, за допомогою яких вона виконується.

Міцні знання – це закріплені в пам’яті глибокі поняття основної суті предметів і явищ. Коли з пам’яті легко дістається основний зміст знань, то вже не важко відтворити у свідомості окремі компоненти, від великих їх сукупностей до дрібниць.

Міцне закріплення в пам’яті знань досягається: яскравістю і повнотою сприйняття навчального матеріалу; емоційним збудженням в процесі сприйняття; усвідомленням важливості в житті і діяльності предметів і явищ які вивчаються; глибоким і всебічним осмисленням змісту того, що вивчається; практичним застосуванням знань в різних умовах діяльності; багаторазовим відтворення у свідомості раніше засвоєного у зв’язку з вивченням нового, коли запам’ятовування міцно пов’язується з тим, що тільки сприймається і усвідомлюється.

Механічне, хоча і багаторазове повторення (“зубріння”) мало корисне для міцності знань, яке являє собою, як уже відмічалося, не різнобічні відомості, а систему понять і може міцно закріплюватись лише в певній для цього навчального матеріалу системі.

Головними умовами набуття учнями систематичних, широких, глибоких та міцних практичних і теоретичних знань є інтерес до того, що вивчається, і бадьорий психічний стан під час вивчення.

Процес засвоєння знань – це складна цілісна психічна діяльність. В ній бере участь багато психічних процесів (пізнавальні – сприйняття, пам'ять, уявлення, мислення; емоційно-вольові і т.д.). Успіх засвоєння технічних і трудових знань залежить від цілого ряду суб’єктивних і об’єктивних факторів: психологічної готовності людини до трудового навчання, її підготовки з основ наук. Засвоєння знань відбувається за певним психологічним законом і має свою послідовність.

Формування і засвоєння відповідних знань і понять складають передумову цілеспрямованої й ефективної діяльності людини при зустрічі з новими об’єктами, ситуаціями, завданнями. Знання можуть виступати у формі наочних образів і понять, які є абстрактними і узагальненими формами відображення дійсності. Однією з суттєвих властивостей системи знань людини є така її організація, яка забезпечує можливість легкого переведення (трансформації) наочних уявлень в поняття і навпаки. Це складає важливу умову формування концептуальних моделей, оперативних образів, суб’єктивних моделей керованого об’єкту і середовища. В процесі трудового навчання повинні поєднуватися різні методи.

Для процесів формування знань головним є активність самих учнів. У процесі трудового навчання, життя і діяльності кожна людина накопичує знання, які відносяться до різних галузей. При цьому одні засвоєні знання можуть бути основою і сприяти оволодінню новими знаннями, в інших випадках можливе виникнення взаємної інтерференції знань, тобто, негативний вплив засвоєних знань на нові. Ці моменти важливо враховувати при організації трудового навчання: визначення послідовності порцій матеріалу, який повідомляється на кожному занятті, і т.д. Необхідно, щоб усі повідомлені учню знання так чи інакше поєднувались в єдину логічну систему.

Для того, щоб успішно формувати в учнів знання, необхідно розглянути структуру процесу пізнання. Пізнання – це процес психічного відображення, який забезпечує набуття і засвоєння знань. Знання – це результат процесу пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій. Знання – це також розуміння, збереження в пам’яті відповідної інформації та її відтворення.

За структурою процес пізнання можна поділити на 5 етапів:

1.Передпізнавальний компонент – постановка завдань, висунення проблеми.

2.Сприйняття інформації – результатом її є уявлення. Може бути безпосереднім і опосередкованим. При цьому створюють відповідні умови.

3.Усвідомлення інформації – це переробка отриманої інформації у свідомості. Контролюють його за допомогою різних прийомів: а) порівняння; б) виділення головного (генералізація); в) класифікація (використовуються, як правило, тести інтелекту чи досягнень); г) виділення серії серед предметів.

4.Закріплення засвоєної інформації (як правило використовуються різноманітні прийоми і методи, але найефективнішими є ігрові методи).

5.Використання на практиці – в житті та навчанні.

Утворення понять, тобто формування знань, пов’язане з певними діями розуму, які дозволяють встановити загальні ознаки предметів, виділити в них суттєві і несуттєві ознаки, створити з виділених суттєвих ознак певну єдність. Взяті у взаємовідношенні ці дії виступають в якості методів чи прийомів утворення понять. До цих методів належать: аналіз – розумове розчленування змісту предмету на властивості, які його складають, ознаки; порівняння – встановлення подібностей і відмінностей між предметами, які розглядаються; синтез – розумове з’єднання ознак, властивостей предмету, які відображені в змісті поняття; абстрагування – виділення певних ознак, які складають зміст поняття, із всієї сукупності предметів; узагальнення. Дії абстрагування і узагальнення нерозривно пов’язані. Точніше, це єдиний двохсторонній процес. Дія виділення ознак певного роду є абстрагуванням, але в той же час вона є і узагальнення, якщо мова йде про більш багату сукупність ознак, якими володіють різні види предметів, які відповідають цьому поняттю. Так, із поняття “людина” виділяють ознаки “здібна до виробництва знарядь праці”, “здатна відчувати”, а в результаті узагальнення – поняття “організм”.

Ефективність і надійність дій людини залежить не лише від системи знань, які в неї є, а також від точності і своєчасності виконання нею тренувальних вправ. Будь-яка діяльність з фізіологічної точки зору є процесом вироблення умовних рефлексів і часових нервових зв’язків, асоціацій. І. П. Павлов вказував, що “…наше виховання, навчання, дисциплінованість різного роду, різні звички являють собою довгі ряди умовних рефлексів”. Умовами успішного формування умовних рефлексів чи часових нервових зв’язків в корі великих півкуль головного мозку є збіг за часом умовного подразника з безумовним чи тими умовними, які закріпились і стали необхідними для життєдіяльності організму. В ролі таких подразників в процесі навчання виступають допитливість, інтерес до знань, усвідомлення їх необхідності та практичного значення. Знання стають сильними як умовний подразник тоді, коли вони за своїм змістом і формою викладання набувають значення для особистості, виробляють в неї певну установку.