Психологический анализ восприятия времени младшими школьниками
Зміст
Вступ. 3
Розділ 1. Теоретичні основи розвитку у дітей сприйняття часу як естетичного феномена в психолого-педагогічній і методичній літературі 7
1.1. Поняття «сприйняття часу» в психолого-педагогічній літературі 7
1.2 Вікові особливості сприйняття часу у дітей. 11
1.3. Значення гри в розвитку дітей. 13
1.4. Аналіз сучасних програм для шкільних освітніх програм. 16
Висновки до першого розділу. 19
Розділ 2. Психологічний аналіз умов розвитку у дітей молодшого шкільного віку фізичного, психічного і художнього сприйняття часу. 20
2.1 Діагностика розвитку сприйняття часу у дітей шкільного віку. 20
2.2 Особливості розвитку відчуття часу у дітей молодшого шкільного віку. 22
2.3 Система педагогічної роботи, направлена на розвиток сприйняття часу у дітей молодшого шкільного віку. 28
2.4. Динаміка розвитку сприйняття часу у дітей шкільного віку. 31
Висновок. 34
Список літератури. 35
Вступ
Актуальність проблеми і теми дослідження.
Сучасна цивілізація характеризується небаченими швидкостями, різкою зміною ритмів і браком часу. Сьогодні людині будь-якого віку, професії, спеціальності потрібне уміння аналізувати час, тонко його відчувати, раціональніше використовувати і значно більше цінувати. Сучасні виробничі технології розраховані на високу культуру тимчасових сприйнять людини, тому людям необхідно швидко реагувати на якийсь час, гнучко перебудовувавши свою поведінку і діяльність з урахуванням крайньої нестабільності життя, що протікає в постійно змінних умовах.
Дитині життєво необхідне орієнтування в часі, воно служить базисом його особової культури. Діти, ще не мають життєвого досвіду, яким володіють дорослі, але вони мають перевагу в тому, що у них ще збереглися колосальні природні можливості, до яких, зокрема, відноситься розвиток естетичного відчуття часу. Володіючи розвиненим відчуттям часу, діти здатні управляти собою і будь-якою ситуацією, в якій вони опиняються. Їх адекватність і активність значно підвищуються, дії, що робляться, відрізняються послідовністю і обдуманістю.
У сучасній методиці проблема розвитку відчуття часу трактується неоднорідно, вона досліджується вченими практично у всіх науках.
Наприклад, проблему біологічного часу вперше позначив в середині минулого сторіччя Карл Ернест фон Бер. Надалі проблему біологічного часу, а також механізм відчуття часу розробляли І.І. Шмальгаузен, Т.А. Детлаф і ін. У географії час досліджували А.Д. Арманд, В.А. Канке. Проблема об'єктивного і суб'єктивного часу була предметом обговорення в дослідженнях П.Жане (він спробував розглянути психологічну еволюцію особистості в реальному тимчасовому протіканні, співвіднести вікові фази і біографічні ступені життєвого шляху, зв'язати біологічний, психологічний і історичний час в єдиній системі координат еволюції особистості), Ш. Бюлер (вона встановила закономірності в зміні фаз життя, в зміні домінуючих тенденцій, в зміні життєвій активності залежно від віку, зробила спробу інтегрувати біологічний і психологічний часи життя в єдиній біографічній системі координат), Же. Піаже, К. Льовіна, М.М. Бахтіна і ін.[8]
Проблемою розвитку уявлень про час у дітей шкільного віку займалися Т.Д. Ріхтерман, Т.І. Тарабаріна, Е. І. Соколова, Л.М. Маневцова, О.Е. Дрень, А.Ф. Яфальян та інші.
Аналіз наукової, психолого-педагогічної і методичної літератури, а також практика організації освітньої діяльності в шкільній установі дозволили виділити провідні суперечності:
• сучасними потребами суспільства в активній, мобільній і адаптованій до різних умов особистості, і недостатньою розробленістю психолого-педагогічних умов, що забезпечують гармонійний її розвиток;
• потребою в гармонійній особистості і відсутністю теоретичного обґрунтування методичного забезпечення по розвитку сприйняття часу як властивості і якості особистості дитини.
Дані суперечності зумовили проблему дослідження: чи може ігрова діяльність стати природним, соціально значущим засобом розвитку сприйняття часу у дітей молодшого шкільного віку як якості особистості? Вирішення даної проблеми зумовило вибір теми дослідження: „Психологічний аналіз сприйняття часу молодшими школярами та підлітками”.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити розроблену систему роботи, направлену на розвиток сприйняття часу у дітей молодшого шкільного віку та підлітків.
Об'єкт дослідження: процес розвитку сприйняття часу у дітей молодшого шкільного віку.
Предмет дослідження: система роботи, направлена на розвиток сприйняття часу у дітей молодшого шкільного віку.
Гіпотеза: процес розвитку сприйняття часу у дітей молодшого шкільного віку буде ефективним, якщо:
• розглядати сприйняття часу як естетичний феномен, що включає фізичний, психічний і художній час;
• дотримувати принципи систематизації і інтеграції в організації ігрової діяльності дітей молодшого шкільного віку;
• система роботи повинна забезпечити включення дітей в різні види ігрової діяльності;
• проводити цілеспрямований розвиток сприйняття часу не тільки на спеціально організованих заняттях, але і у вільній діяльності.
Відповідно до мети і гіпотези дослідження були поставлені наступні завдання:
1. Виявити естетичний зміст, особливості прояву сприйняття часу як властивості і якості особистості в психолого-педагогічній і методичній літературі;
2. Розробити систему ігор по розвитку сприйняття часу для дітей 7-12 років.
3. Експериментально перевірити вплив розробленої системи ігор на розвиток сприйняття часу у дітей шкільного віку.
Методи дослідження:
теоретичні: аналіз наукової і методичної літератури з проблеми дослідження;
емпіричні: цілеспрямоване спостереження за процесом розвитку дітей, аналіз освітніх програм, діагностичні зрізи розвитку дітей, педагогічний експеримент, кількісний і якісний аналіз експериментальних даних.
Дослідження проводилося в три етапи.
Перший етап полягав в пошуку літератури по темі дослідження, в підборі засобів, методів і прийомів роботи по розвитку сприйняття часу у дітей молодшого шкільного віку, у визначенні предмету, мети, гіпотези, завдань дослідження.
На другому етапі були визначені критерії, показники і рівні прояву сприйняття часу як якості особистості, проведені констатуючий і формуючий експерименти.
На третьому етапі завершений формуючий і проведений контрольний експерименти, сформульовані висновки і оформлена курсова робота.
Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягають в теоретичному оновленні підходів до розвитку сприйняття часу у школярів, суть якого полягає в позначенні ціннісного сенсу часу в життєдіяльності людини, в обґрунтуванні змісту поняття «Сприйняття часу» як природної властивості і естетичної якості особистості, що характеризується здатністю особистості відчувати, гармонізувати, синхронізувати віртуальний і реальний світ.
Практична значущість дослідження полягає в розробці і експериментальній апробації системи ігор по розвитку у дітей молодшого шкільного віку сприйняття часу.
Структура дослідження. Курсова робота викладена на 36 стор., містить вступ, два розділи, висновок і список літератури. Бібліографія включає 25 джерел.