План

1. Основні аспекти реабілітації: психологічний, медичний, фізичний, професійний, соціальний.

2. Психологічна реабілітація інвалідів ЧАЄС внаслідок хвороб сердцево-судинної системи, її методи.

Список використаної літератури.     

2. Психологічна реабілітація інвалідів ЧАЄС внаслідок хвороб сердцево-судинної системи, її методи.

У 1986 році панувала концепції, згідно якої соціально-психологічні ефекти чорнобильської катастрофи пояснювалися “радіофобією”; а психогенії зводилися до поодиноких випадків реактивних станів, маніфестації латентних психічних розладів та масових невротичних проявів тривоги, причини яких вбачалися у неадекватному розумінні можливих наслідків радіаційного забруднення.

Результати першого масштабного експеpиментального дослідження психічного стану різних теpитоpiальних та вікових груп (1200 учнів 3, 5, 7, 9 класів), здійсненого в 1987 р. виявили погіршення на 10-30 % показників pозвитку вищих психічних функцій школяpiв, що доживали у pайонах, пpилеглих до зони відчуження, наявність ускладнень адаптації до нових умов життя пеpеселенцiв, наявність психологічних проблем у Київських школярів.

Доведено, що потерпілі не є однорідною спільнотою. Виокремлено критерії диференціації потерпілих за територіальними, віковими, статевими і професійними критеріями, характером участі у подіях (випадковий, примусовий або добровільний) Дана диференційно-психологічна характеристика 9 підгруп “дітей Чорнобилю” що відрізняються місцем проживання, чисельністю, співвідношенням психотравмуючих чинників, якісними та кількісними характеристиками переживання кризової ситуації.

За підрахунками фахівців, в Україні право допомогу держави мають 60 тис. дітей, евакуйованих з 30-кілометрової зони відчуження, 250 тис. дітей зони безумовного відселення, біля 600 тис. дітей зон гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, а також діти, що народилися чи будуть народжені батьками - “лікві-даторами” наслідків аварії на ЧАЕС. Отже, кількість дітей, що потребують соціально-психологічної допомоги в Україні наближається до 1 млн., а загальна кількість потерпілих перевищує 4,5 млн. чоловік.

Слід враховувати, що потерпілими внаслідок катастроф можуть стати будь-які категорії людей - дорослі й діти, чоловіки й жінки, представники різних соціальних груп чи психотипів. Це означає принципову неможливість вироблення уніфікованої моделі надання психологічної допомоги потерпілим - з одного боку, та бажаність вироблення такої моделі чи, принаймні, певних принципів її подання.

Визначено методологічні засади оцінки та прогнозування “психологічних втрат” при стихійних лихах та техногенних катастрофах, розробки сценаріїв їх перебігу, засобів ситуаційного аналізу, гуманітарної експертизи управлінських рішень тощо.

Порівняння основних психотерапевтичних парадигми, їх переваг та недоліків стосовно надання допомоги потерпілим від катастроф дає підстави констатувати такі сучасні тенденції вдосконалення психотерапевтичної роботи: скорочення терміну терапії, робота не з окремими особами, а групами, підвищення власної активності клієнта, диференційний підхід стосовно підбору методів втручання на грунті системного еклектизму, інтегративної терапії, врахування екологічного контексту тощо.

Звичайно психологічної допомоги потребують не тільки ті дорослі та діти, які мають відповідні посвідчення, а й ті, хто відчуває потребу у ній. Реально задовольнити таку потребу зараз практично неможливо, адже в Україні система установ психологічної допомоги населенню тільки формується. Це центри психічного здоров’я, “телефони довіри”, служби зайнятості, соціальна служба для молоді тощо. З ними конкурують всілякі шарлатани, які заповнюють нішу, яка утворилася через “розрив” між потpебою у психологічній допомозі та темпами розвитку її iнфpастpуктуpи.

Психологічна допомога розглядається як процес, що має об’єкт, суб’єкт, мету, засоби досягнення, певний результат, який залежить від проблем клієнта, інтенсивності та тривалості роботи з ним, кваліфікації фахівця, його помічників - волонтерів, власної активності потерпілого, підтримки рідних та “опору змінам” в соціальній системі тощо. Таке розуміння поняття “допомога” робить очевидною специфіку надання допомоги дітям та підліткам, оскільки вони тільки входять у соціум, та їхня здатність до успішного функціонування насамперед залежить від можливостей для особистісного розвитку, наявності умов для створення того потенціалу, який буде реалізований ними у майбутньому.

Виокремлюються три напрямки психологічної допомоги:

1.Непрофесіональна само- та взаємодопомога потерпілих, яка є найбільш доступною, оперативною та досить ефективною за умов достатнього загального рівня психологічної культури населення. Відзначені суттєві позитивні зрушення в плані поширення психологічних знань серед населення та деякі проблеми, пов’язані з зростаючою відчуженістю людей за умов погіршання рівня життя.

2.Професіональна пряма допомога потерпілим, яка здійснюється силами психологів, що працюють в установах охорони здоров’я, народної освіти, інших відомствах. В дисертації обговорюються переваги та недоліки різних підходів до надання безпосередньої допомоги потерпілим від катастроф. Відмічається необхідність широкої пропаганди психологічної допомоги з метою формування у потенційних клієнтів відповідного запиту та здатності користуватися допомогою.

3.Професіональна опосередкована допомога, що здійснюється на рівні країни, області, району, громади тощо. Вона передбачає: а) участь психологів у ситуаційному аналізі, гуманітарній експертизі управлінських рішень, що стосуються життєдіяльності потерпілих; б) розробці цільових програм соціально-психологічної реабілітації та правового захисту потерпілих; рекомендацій щодо створення належних умов для повноцінного розвитку дітей та підлітків, що постраждали внаслідок катастрофи для впровадження за місцем проживання, оздоровлення та лікування; в) під-готовці кадрів для роботи з населенням регіонів компактного проживання чи відселення потерпілих, насамперед з професій типу “людина-людина” (медиків, педагогів, психологів, соціальних працівників, керівників різних рівнів та ланок).

Досвід консультативно-коригувальної роботи потерпілими від наслідків аварії на ЧАЕС та інших екстремальних подій дає підстави для обгрунтування конкретних форм та методів диференційної психологічної допомоги особам різного віку, рівня розвитку (інтелекту, творчої уяви, спонтанності тощо), що розрізняються моделями посткатастрофічної поведінки та мотивами звертання до психолога. Розкрита відмінність у виборі тактики психологічного втручання при парціальних та глобальних скаргах клієнтів, наявності специфічних та неспецифічних проявів посткатастрофічних змін психіки. Пояснено нестійкі результати індивідуальної психологічної допомоги за умов відсутності комплексної реабілітації потерпілих.

Серцево-судинні захворювання мають високу по­ширеність і є однією з основних причин смертності населення більшості країн світу, включаючи Украї­ну. За статистичними даними, в Україні у 2014 р. кількість дорослих з хворобами системи кровообігу стаеовила понад 22 млн осіб. Серед них зареєстровано 7,8 млн випадків ішемічної хвороби серця (ІХС) та 40,9 тис. інфаркту міокарда (ІМ), 10,4 млн випадків гіпертонічної хвороби (ГХ) та 94 тис. інсульту. Поширеність ІХС, із врахуванням усіх вікових груп, становила 22 034,1 на 100 тис. населення, а ГХ — 29 500,8. Це значно більше, ніж у розвинутих країнах світу. Так, у Великобри­танії у 2011 р. поширеність ІХС становила 3500 на 100 тис. населення (3,5 %), а ГХ — 13 600 (13,6 %) хворих.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 15

Бесплатная работа

Закрыть

Реабилитационная психология 2

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.