План

1. Основні аспекти реабілітації: психологічний, медичний, фізичний, професійний, соціальний.

2. Психологічна реабілітація інвалідів ЧАЄС внаслідок хвороб сердцево-судинної системи, її методи.

Список використаної літератури.     

1. Основні аспекти реабілітації: психологічний, медичний, фізичний, професійний, соціальний.

Термін «реабілітація» є досить широким і включає в себе питання профілактики, діагностики, психологічну, медико-соціальну і професійну реабілітацію хворих та інвалідів.

Головними завданнями реабілітації є:

а) функціональне відновлення (повне або компенсація при недостатньому чи відсутності відновлення);

б) пристосування до повсякденного життя і праці;

в) залучення до трудового процесу;

г) диспансерний нагляд за реабілітованими.

Основна мета реабілітації — адаптація до праці на попередньому робочому місці або реадаптація, тобто праця з меншими нервово-психічними і фізичними навантаженнями на новому робочому місці, але на тому самому підприємстві. В інших випадках метою реабілітації буде перекваліфікація і праця на тому ж підприємстві, а у разі неможливості — перекваліфікація у реабілітаційному центрі і працевлаштування відповідно до нової професії і стану людини.

Реабілітація хворих ґрунтується на використанні біологічних і соціальних механізмів адаптації та компенсації. Вона умовно поділена на три взаємопов’язані види: медичну (у тому числі фізичну, психологічну), соціальну і професійну реабілітацію, які спрямовані на ліквідацію трьох основних наслідків хвороби:

- відхилення від норми в морфофункціональному статусі;

- зниження працездатності;

- соціальна дезадаптація.

Психічна (психологічна) реабілітація – це система медико-психологічних, педагогічних і соціальних заходів, які спрямовані на відновлення, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій, станів, особистісного статусу хворих та інвалідів, а також людей, що перенесли захворювання або отримали психічну травму в результаті різких змін соціальних відносин, умов життя та ін. (С. Ю. Головін, 2003).

Будь-яка хвороба є руйнівним процесом в організмі і характеризується поганим фізичним самопочуттям хворого, а також змінами його особистості та емоційної сфери. Відновлення психічного здоров’я передбачає усунення наслідків переживань, небажаних установок, непевності в своїх силах, тривоги про можливе погіршення стану і рецидив хвороби та ін.

Основними принципами психічної реабілітації є наступні: партнерство ― залучення хворого або інваліда до лікувально-відновлювального процесу; різноплановість зусиль на відновлення різних сфер життєдіяльності; єдність психосоціальних і біологічних методів впливу; поетапний перехід від одного реабілітаційного заходу до іншого.

Актуальними задачами психічної (психологічної) реабілітації є: відновлення особистісних установок, що спрямовані на подолання наслідків хвороби, наслідків протезування органів, тяжких хірургічних операцій, різних хронічних захворювань; робота, що спрямована на компенсацію втрачених професійних та соціально-адаптивних якостей.

Медична реабілітація за визначенням комітету Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) – це активний процес, метою якого є досягнення повного відновлення пошкоджених внаслідок хвороби або травми функцій у період лікування і тим самим попередження інвалідності, а у випадках розвитку інвалідності – допомога хворому в досягненні максимально можливої фізичної, психічної, професійної та соціальної повноцінності і послідуюча найбільш адекватна інтеграція його в суспільство. Медична реабілітація включає всі види відновного лікування в умовах стаціонару або поліклініки, санаторно-курортне лікування, диспансерне спостереження з проведенням необхідних профілактичних заходів, протезування та ортезування.

Професійна реабілітація – це комплекс державних та суспільних заходів, які спрямовані на відновлення працездатності хворого або інваліда, повернення або включення інваліда у суспільно корисну працю у доступних для нього санітарно-гігієнічних умовах з урахуванням його особистих схильностей та побажань з метою досягнення ним матеріальної незалежності, самозабезпечення та інтеграції в суспільство. Професійна реабілітація включає заходи по забезпеченню зайнятості інвалідів, а також експертизу потенційних професійних здібностей, профорієнтацію, професійну підготовку та перепідготовку, підготовку виробництва до використання праці інвалідів, професійно-виробничу адаптацію, раціональне працевлаштування та динамічний контроль за раціональністю працевлаштування і успішністю професійно-виробничої адаптації.

Соціальна реабілітація - це комплекс заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для соціальної інтеграції інвалідів, відновленню їхнього соціального статусу і здатності до суспільно корисної праці та самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації і соціально-побутової адаптації, різноманітних видів патронажу і соціального обслуговування.

Згідно з даними А.В.Іпатова, до соціальної реабілітації входять наступні заходи:

― соціально-побутова і середовищна адаптація, у тому числі консультації з різних питань соціально-побутової та середовищної адаптації; навчання неповнофункціональної особи (інваліда) основним соціальним навичкам (особистої гігієни, самообслуговуванню, пересуванню, спілкуванню та ін.), включаючи і допоміжні засоби реабілітації; пристосування побутових умов до потреб інваліда, забезпечення технічними засобами реабілітації, а також навчання раціональному їх використанню;

― соціально-психологічна допомога і підтримка;

― фізична реабілітація;

― інші види соціальної реабілітації: юридично-правова допомога, навчання членів сім’ї навичкам обслуговування інваліда та ін.

Таким чином, наведені вище дані свідчать про певну умовність розділення реабілітації на окремі підвиди. Враховуючи мету та задачі реабілітації та самої реабілітології, вони з повним правом можуть бути віднесені до соціальної медицини.

Реабілітаційні програми можна поділити за такими напрямами:

  • психологічним, що передбачає психологічну підтримку людини з обмеженими можливостями. Основними завданнями таких проектів психолого-реабілітаційного напрямку є відновлення та розвиток інтелектуальних функцій людини, її емоційного стану, навичок психічної саморегуляції, комунікативної культури. Специфічними методами, що використовуються у проектах для інвалідів, є психологічні тренінги (аутотренінг, комунікативний тренінг, тренінг креативності), психотерапія, ігротерапія, бібліотерапія, арттерапія та інше;
  • соціально-культурним, який передбачає активізацію та розвиток творчо-художнього потенціалу дітей і дорослих, засвоєння ними цінностей культури та мистецтва. Прикладом цього напряму можуть бути проекти "Дозвілля для всіх", "Культура та інваліди" тощо;
  • професійним, що орієнтується на навчання інваліда трудовим навичкам, поглиблення його професійних знань та знаходження для нього посильної роботи. Освіту інваліда доцільно розглядати як таку сферу діяльності, що сприяє його успішному функціонуванню, зменшує соціальну напругу та забезпечує стабільність й захист людини у кризових життєвих ситуаціях, розкриває для неї реальні перспективи. Основними завданнями освітньої діяльності інвалідів є: розвиток освітньої та загальнодоступної мотивації; поглиблення знань для зростання інформаційної культури та практичної діяльності; формування інтелектуальних та прикладних навичок, вмінь та способів діяльності; розвиток комунікабельності як засобу збагачення стосунків із світом. Прикладом таких проектів можуть бути проекти типу "Вибір професії";
  • соціально-реабілітаційним, що має на меті вирішення завдань соціалізації особистості з обмеженими можливостями. Занижена самооцінка, що формується в осіб з розумовими та фізичними вадами під впливом негативного ставлення оточуючих, недоступності багатьох можливостей, звичних для здорових людей, соціальної незахищеності, призводить до негативного ставлення до себе як особистості, низької соціальної активності цієї категорії людей, недостатньої освіти, некваліфікованої праці, низького соціального становища.
  • Для успішної соціально-психологічної реабілітації та адаптації осіб з вадами здоров'я в суспільство сьогодні важливого значення набуває професійний напрямок реабілітації, необхідність засвоєння нового професійного досвіду тому, що сучасний ринок праці висуває суттєво більш високі вимоги до трудової активності та професійних навичок працівників. Чим раніше почнеться ціленаправлений осо-бистісний і професійний розвиток дитини з обмеженими можливостями, тим більшою мірою можна прогнозувати психологічне благополуччя, задоволеність життям і особистісний ріст кожної особистості. На це вказують і В. М. Синьов, Г. М. Коберник: "Повноцінна підготовка вихованців спеціальних шкіл до самостійного життя неможлива без оволодіння ними певною трудовою професією. У зв'язку з цим спеціальні школи організовують свою роботу на основі принципу поєднання загальноосвітнього і професійно-трудового навчання".

    Характеристики работы

    Контрольная

    Количество страниц: 15

    Бесплатная работа

    Закрыть

    Реабилитационная психология 2

    Заказать данную работу можно двумя способами:

    • Позвонить: (097) 844–69–22
    • Заполнить форму заказа:
    Не заполнены все поля!
    Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

    Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.