План

1. Якісні зміни сім'ї дитини з особливими потребами соціальному рівні.

2. Вплив стереотипів суспільства щодо людей з особливими потребами на сім'ю дитини

3. Якісні зміни сім'ї дитини з особливими потребами на психологічному, та соматичному рівнях

4. Соціалізуючий потенціал сім'ї дитини з особливими потребами

5. Проблеми дитячо-батьківських стосунків в родині дитини з особливими потребами.

6. Комплексна психодіагностика стану сімейної взаємодії та реабілітаційного потенціалу сім'ї

7. Роль громадських організацій, у наданні підтримки батькам, що мають дітей з особливими потребами і самим дітям

Досліджуючи особливості психічного реагування батьків на фізичний, мовленнєвий чи психічний дефект своєї дитини, виявив існування декількох варіантів сприйняття цього захворювання. Дані варіанти відрізняються глибиною аналізу батьками патології дитини та ступенем адекватності сформованих у сім'ї уявлень про медичний та соціальний прогноз. Особливе значення має емоційна насиченість та направленість хвилювань батьків, пов'язаних із захворюванням дитини, розумінням ними власної ролі в подальшій долі хворого.

Психологічний рівень. Народження дитини з відхиленнями у розвитку сприймається його батьками як найбільша трагедія. Факт появи на світ дитини »не такого, як у всіх», є передумовою сильного стресу, випробовується батьками, в першу чергу матір'ю.

Соматичний рівень. Стрес, що виник в результаті комплексу психічних розладів у дитини, може викликати різні захворювання у його матері, будучи як би пусковим механізмом цього процесу. Виникає патологічна ланцюжок: недуг дитини викликає психогенний стрес у його матері, Який в те чи іншою мірою провокує виникнення у неї соматичних або психічних захворювань. Таким чином, захворювання дитини, його психічний стан може бути психогенними і для батьків, в першу чергу матерів.


4. Соціалізуючий потенціал сім'ї дитини з особливими потребами

Соціалізація дитини з проблемами у розвитку не може бути досягнута без залучення до цього процесу її батьків. Сім’я як соціальний інститут покликана соціалізувати дитину. Саме в родині у дитини складаються перші уявлення про людські цінності, характер взаємовідносин між людьми, формуються моральні якості. Тому й родина дитини з відхиленнями у розвитку також повинна стати її першим інститутом соціалізації. Процес соціалізації дитини з відхиленнями у розвитку розглядається поетапно. Першим ступенем соціалізації дитини може бути (і є) його адаптація в сім’ї. Другим ступенем - адаптація у спеціальному освітньому закладі. І останнім, найголовнішим ступенем - адаптація у суспільстві, що передбачає й адаптацію самої родини в цілому.

Найпотужнішим чинником становлення особистості дитини, її «Я» є взаємини в родині, і саме сім’я формує основи майбутньої особистості. Від того, як складаються стосунки в родині, залежить і процес соціалізації дитини. Соціалізація - це процес, за допомогою якого дитина засвоює поведінку, навички, мотиви, переконання і норми, властиві її культурі, які вважаються в ній необхідними і бажаними. Агентами соціалізації виступають люди і соціальні інститути, включені в цей процес, - батьки, однолітки, вчителі та засоби масової інформації. Сім’я є найбільш значущою частиною світу дитини, тому вона звичайно розглядається як первинний і найбільш потужний агент соціалізації, який грає ключову роль у формуванні особистісних рис і мотивів; у передачі цінностей, віри і норм, властивих даній культурі.

Сім’я відіграє велику роль в реабілітації дитини. Здорове сімейне виховання, що грунтується на щирій любові до дитини, може допомогти їй подолати труднощі. Однією з умов успіху виховання в родині є педагогічний оптимізм, що базується на тій правді, що за допомогою комплексного терапевтичного, психологічного та спеціального педагогічного впливу, а також при правильних умовах виховання в родині можна впливати на недоліки дитини. З педагогічного оптимізму і любові до виховання дитини надалі формується правильне ставлення до неї. Воно проявляється у повному розумінні недоліків дитини та розумінні її особливостей.

Роль сім’ї значуща для дитини будь-якого віку, а кожен етап розвитку дитини диктує свою специфіку роботи сім’ї з дитиною та особливості психотерапевтичної роботи з сім’єю. На всіх етапах роботи велике значення має взаімоінформування фахівців і батьків про особливості розвитку та особистості дитини, спільний з батьками та фахівцем аналіз конкретних ситуацій, пов’язаних з вихованням дитини. Це допоможе вибрати правильний стиль поведінки дорослих, стиль їх спілкування з дитиною

Народження дитини з порушеннями розвитку - сильний травмуючий фактор для всієї родини. Відразу постає питання про необхідність вирішення багатьох специфічних проблем, зростає фізичне та психологічне навантаження на найближче оточення малюка. Найбільші труднощі в даній ситуації припадають на матір. Проблемами виховання, освіти і лікування дитини переважно займається саме вона. Відомо, що соціальна адаптація цих дітей безпосередньо залежить від грамотного батьківської, насамперед материнської, поведінки. Дуже часто батьківська поведінка є негативним фактором у розвитку аномальної дитини. З одного боку, батьківське ставлення може викликати вторинні порушення у дитини, а з іншого - порушення в розвитку у дітей призводять до різних перекручувань батьківського відношення. Нездатність взяти ситуацію може призвести до відмови від дитини. Приходять смуток, відчай, прагнення до самотності. Чим раніше батьки зможуть опанувати своїми почуттями, тим більше вони допоможуть своєму малюкові. Адже дитині з порушеннями потрібно те саме, що й здоровій: щоб її любили і приймали такою, яка вона є, з усіма проблемами і труднощами. І тільки тоді вона увійде в світ впевненою у собі, доброзичливою і корисною суспільству, саме такою, якою вона є, - з руховими порушеннями і, може бути, з порушеннями інтелекту й мовлення, з дефектами слуху та зору, буде соціально адаптованою. Будь - якій дитині, а хворій особливо, потрібна щаслива і повноцінна сім’я, яка розуміє і приймає її проблеми і труднощі, і допомагає їх долати.

В останні роки всі зусилля педагогів і психологів спрямовані на розуміння природи взаємин батьків і дітей з дитячого до юнацького віку. Ці зусилля пов’язані з усвідомленням того, що саме в сім’ї дитина проходить перші етапи соціалізації, вступає в соціальні відносини, починається розвиток її особистості. У психологічній літературі зазначається, що для формування гармонійної особистості, для розвитку у дитини адекватної самооцінки, необхідної для встановлення правильних взаємин з оточуючими людьми, поруч з дитиною повинна постійно перебувати близька, любляча і розуміюча його доросла людина.

Сім’я дитини з відхиленнями у розвитку повинна свідомо брати участь у її лікуванні. Неможливо досягти значного успіху в лікувальному та корекційно-педагогічному процесі, реабілітації хворого, допомогти йому реалізувати потенційні можливості і досягти максимуму можливого розвитку без правильного і розуміючого ставлення до нього родини.


5. Проблеми дитячо-батьківських стосунків в родині дитини з особливими потребами.

Особливості батьківсько-дитячих відносин у сім'ях, які мають дітей з особливими потребами, характеризуються наявністю різного роду порушень у стосунках батьків і дітей, що істотно ускладнює соціалізацію останніх. Тому, вкрай необхідно проводить діагностичну, корекційну і профілактичну роботу з сім'ями дітей зазначених категорій з метою формування конструктивних батьківсько-дитячих взаємин.

Під конструктивними батьківсько-дитячими відносинами відносяться такі міжособистісні відносини в системі «батьки - дитина», які характеризуються з боку батьків емоційно-ціннісним ставленням до дитини, адекватним уявленнями про його вікових і характерологічних особливостях, особистісно-орієнтованим спілкуванням і взаємодією на основі співпраці і партнерства. Щодо дітей з відхиленнями у розвитку цей термін може бути уточнений наступними: конструктивні батьківсько-дитячі взаємини передбачають знання, прийняття і розуміння батьками діагнозу і особливостей дитини з особливими потребами, вони орієнтовані на конструктивні дії в області його діагностики, лікування, корекції, виховання і навчання.

Для сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами, важливим є і такі функції, як корекційно-розвиваюча, що компенсує і реабілітаційна, метою якої є відновлення психофізичного та соціального статусу дитини, досягнення ним матеріальної незалежності та соціальної адаптації.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 14

Бесплатная работа

Закрыть

Логопедия 15

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.