План

1. Диференційна діагностика алалії та порушень мовлення, зумовлених розумовою відсталістю.

2. Диференційна діагностика загального недорозвитку мовлення І та ІІ рівнів.

3. Диференційна діагностика загального недорозвитку мовлення ІІІ та ІV рівнів.

4. Поняття «затримка психічного розвитку» та структура дефекту дошкільників із ЗПР.

5. Загальна характеристика всіх авторських класифікацій

6. Особливості протікання довільних психічних процесів у дітей з ЗПР.

7. Загальна характеристика груп дітей з ЗПР.

8. Пізнавальна діяльність дітей старшого дошкільного віку.

9. Діагностика пізнавальних процесів дітей з ЗПР.

Для дітей з ЗПР характерна низька пізнавальна активність.

Особливістю психічного розвитку дітей із затриманим розвитком в дошкільному віці є недостатність у них процесів сприйняття, уваги, пам'яті.

У зв'язку з недостатністю інтегральної діяльності мозку діти із затримкою психічного розвитку не можуть у впізнаванні незвично представлених предметів і зображень, їм важко поєднати окремі деталі малюнка в єдиний смисловий образ.

Ці специфічні порушення сприйняття у дітей із затримкою розвитку визначають обмеженість і фрагментарність їхньому уявленні про навколишній світ.

Недостатність інтегративної діяльності мозку при ЗПР проявляється і в так званих сенсомоторних порушеннях, що знаходить своє вираження в малюнках дітей.

Таким чином, однією з основних особливостей дітей із затримкою психічного розвитку є недостатність освіти зв'язків між окремими перцептивними і руховими функціями.

Однією з характерних особливостей дітей із затримкою в розвитку є відставання в формуванні у них просторових уявлень, недостатня орієнтування в частинах власного тіла.

Крім того, в дошкільному віці у них частіше, ніж у нормально розвиваються однолітків, спостерігається перехресна або невиражена Латеральність.

Характерною ознакою дітей з затримкою психічного розвитку є недостатність у них тонкої моторики.

При ЗПР часто спостерігається відставання в розвитку мови, а також досить стійкі фонетико-фонематичні порушення і розлади артикуляції.

Характерною особливістю дітей із затримкою психічного розвитку є виражене порушення у більшості з них функції активної уваги.

Порушення мови при ЗПР найчастіше носять системний характер і входять в структуру дефекту.

Наявність в структурі дефекту при ЗПР недорозвинення мови обумовлює необхідність спеціальної логопедичної допомоги. Тому поряд з учителем-дефектологом з кожною групою дітей повинен працювати логопед.

ЗПР зачіпає всю психічну сферу дитини і, по суті, є системним дефектом. Тому процес навчання і виховання повинен вибудовуватися з позицій системного підходу. Необхідно сформувати повноцінний базис для становлення вищих психічних функцій і забезпечити спеціальні психолого-педагогічні умови, необхідні для їх формування. При цьому слід враховувати, що при ЗПР порушення мають поліморфний характер, їх психологічна структура складна. Виразність ушкоджень і (або) ступінь несформованості психічних функцій може бути різною, можливі різні поєднання збережених і несформованих функцій, цим і визначається різноманіття проявів ЗПР в дошкільному віці.


5. Загальна характеристика всіх авторських класифікацій

У медицині виділяється чотири клініко-психологічних синдроми, які визначають недоліки пізнавальної діяльності й обумовлюють труднощі в навчанні:

− синдром психічного інфантилізму;

− церебрастенічний синдром;

− гіпердинамічний синдром;

− психоорганічний синдром.

Всі найбільш розповсюджені класифікації ЗПР базуються на вказаних клініко-психологічних синдромах.

За матеріалами досліджень, проведених у 1972-1973 рр. НДІ дефектології, М.С. Певзнер та Т.А. Власова запропонували поділ ЗПР на 2 види: 1 – неускладнений психофізичний та психічний інфантилізм; 2 – «вторинна» ЗПР, викликана стійкою церебрастенією (прискореною виснажливістю психічних функцій) різного походження, які виникли на ранніх етапах онтогенезу, у зв’язку з чим порушуються, в першу чергу, пізнавальна діяльність та працездатність.

Класифікація В.В. Ковальова (1979) виділяє чотири варіанти ЗПР, обумовлені впливом біологічних факторів:

1. Дизонтогенетичний (при психічному інфантилізмі).

2. Енцефалопатичний (при негрубих органічних ураженнях ЦНС).

3. ЗПР «вторинного» характеру при сенсорних дефектах (при ранніх порушеннях зору, слуху).

4. ЗПР, пов’язана з ранньою соціальною депривацією (наприклад, при госпіталізації).

На основі класифікації М.С. Певзнер і Т.А.Власової, К.С. Лебединська в 1980 році запропонувала варіант класифікації ЗПР, де за основу було взято етиопатогенетичну систематику, яка є найбільш обґрунтованою і зручною для практичного застосування.

Це 4 основні типи ЗПР:

− конституціонального генезу;

− соматогенного генезу;

− психогенного генезу;

− церебрально-органічного генезу.

ЗПР конституціонального генезу проявляється у вигляді гармонійного або дисгармонійного інфантилізму (інфантилізм – порушення темпу дозрівання мозкових структур, що формуються пізніше).

ЗПР соматогенного генезу характеризується розвитком у дитини стійкої соматичної астенії і соматичної інфантилізації.

ЗПР психогенного генезу. При цьому варіанті затримки психічного розвитку спостерігається патологічний розвиток особистості за невротичним типом із наступним переходом у психогенну інфантилізацію.

ЗПР церебрально-органічного генезу зустрічається частіше за інші. Характеризується стійкістю та вираженістю порушень в емоційно-вольовій і пізнавальній діяльності.

Клініко-психологічна структура кожного з описаних 4 видів ЗПР включає специфічне поєднання незрілості емоційної й інтелектуальної сфер. При цьому в одних випадках переважає затримка психічного розвитку емоційної сфери, в інших, навпаки, переважає уповільнення розвитку інтелектуальної діяльності у вигляді межової розумової відсталості легкого ступеня.

Нерівномірність розвитку окремих вищих психічних функцій здебільшого проявляється у вигляді порушень пам’яті, уваги, сприйняття і як наслідок – розладів мислення.


6. Особливості протікання довільних психічних процесів у дітей з ЗПР.

Психологічні особливості дітей з ЗПР певною мірою вивчені, але простежується брак конкретних організаційно-методичних робіт, спостерігаються труднощі їх впровадження в педагогічну практику. Не зупиняючись спеціально на характеристиці психологічних особливостей дітей з ЗПР, підкреслимо, що однією з основних серед них є недостатність регуляторних функцій психіки. Разом з тим, саме довільність психічних процесів, психічної регуляції в цілому є головним і найбільш істотною умовою оволодіння ними навчальною діяльністю. Відомо, що навіть у нормально розвиваються дітей 6-7 років довільність психічних процесів і діяльності ще тільки починає формуватися і стає (поряд з розвитком рефлексії та внутрішнього плану діяльності) основним психічним новоутворенням даного вікового періоду.

Основні рівні довільності: рівень довільності психічних процесів (зокрема, довільність уваги); рівень довільності дій і діяльності (вміння керувати собою відповідно до вимог дорослого, дотримуватися правил, що задають той чи інший спосіб дії, і т.д.); рівень саморегуляції як вищий рівень довільності.

У дітей з нормальним розвитком у меншій мірі розвинений вищий рівень довільності - саморегуляція; з іншими показниками довільності справи йдуть досить добре. У дітей з ЗПР страждають всі рівні довільності, починаючи з довільності уваги і закінчуючи можливостями саморегуляції (яка, зауважимо, у цих випробовуваних, по суті, не сформована). Зі сказаного випливає, що в цілому довільна регуляція дітей з ЗПР недостатня і об'єктивно вимагає інтенсивного формування.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 14

Бесплатная работа

Закрыть

Логопедия 11

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.