План

1. Юнацький вік - період «кризи ідентичності» (Е. Еріксон) 

2. Історія вікової психології. Актуальні проблеми вікової психології у працях вітчизняних вчених. 

3. Особливості спілкування з дорослими та однолітками в ранній юності 

4. Історія вікової психології. Аналіз сучасних досліджень у віковій психології. 

5. Конструювання, значення та закономірність розвитку 

6. Проблема професійного самовизначення в юнацькому віці. 

7. Теорії психічного розвитку. Ендогенний напрямок у В.П. (Арістотель, Коменський, Руссо, Дарвін, Бюлер, Вернер, Геккель, Гезен, Терман, Штерн). 

8. Позаситуативно-пізнавальна та поза ситуативно-особистісна форма спілкування з дорослими в дошкільному віці.

1. Юнацький вік - період «кризи ідентичності» (Е. Еріксон)

Психологічною особливістю раннього юнацького віку є спрямованість у майбутнє. Важливим чинником розвитку особистості в ранній юності є прагнення старшокласника будувати життєві плани, осмислювати побудову життєвої перспективи.

В західній психології процес самовизначення позначається як процес формування ідентичності. Е. Еріксон розглядав пошук особистісної ідентичності як центральну задачу періоду дорослішання, хоча перевизначення ідентичності може відбуватися також в інші періоди життя. Ідентичність як усвідомлення тотожності суб'єкта самому собі, неперервності власної особистості в часі вимагає відповіді на запитання: "Який я? Яким мені хотілося б стати? За кого мене приймають?"

Екзистенціальна криза юнацького віку

Для розуміння специфіки цього періоду слід згадати епігенетичну теорію розвитку особистості Еріка Еріксона. Центральним для його теорії є положення про те, що людина протягом життя проходить через кілька універсальних для всього людства психосоціальних стадій, всього їх вісім. Ці стадії є результатом закономірного розгортання "плану особистості", який успадковується генетично.

Юнацький вік, згідно Е.Еріксону, позначений найбільш глибшою кризою - "кризою ідентичності". Дитинство підходить до кінця і перед особистістю постає задача формування першої цілісної форми его-ідентичності. Підлітку слід зробити цілу серію соціальних та індивідуально-особистісних виборів, ідентифікацій і самовизначень. Все це відбувається на тлі бурхливого фізичного зростання і статевого дозрівання.

Позитивним компонентом кризи ідентичності цього періоду є формування цілісної ідентичності. Негативний компонент - рольове змішування, в цьому випадку криза розв'язується незадовільно, відбувається "дифузія ідентичності", що, у свою чергу, призводить до утворення "синдрому патології ідентичності".

Інтервал між юністю і дорослістю, коли молода людина прагне шляхом спроб і помилок знайти своє місце в суспільстві Е.Еріксон назвав "психологічним мораторієм". Це означає, що соціум, усвідомлюючи складність і важливість задачі цього періоду, дає молодій людині деякий час на завершення процесу формування зрілої его-ідентичності.

Разом з усвідомленням своєї унікальності приходить почуття самотності, а звідси зростає потреба в спілкуванні. Іншим складним і хвилюючим переживанням є усвідомлення своєї наступності, стійкості в часі. Відчуття особистого безсмертя, змінюється панічним страхом старості і смерті. В підлітковій і юнацькій самосвідомості тема смерті звучить гостро і неоднозначно. Розставання з ідеєю особистого безсмертя відбувається складно і болісно, іноді підмінюючись ідеєю безсмертної слави, але в результаті, часто саме сприйняття неминучості смерті спонукає серйозно задуматися про сенс життя, про те, як краще її прожити.

Таким чином, криза ідентичності протікає на тлі екзистенціальної кризи, пов'язаної з загостреним сприйняттям і переживанням основних кінцевих "данностей" буття. Ця криза з'являється разом з відкриттям свого внутрішнього світу.

В юності створюються сприятливі умови для становлення інтегративного психічного утворення - сенсу життя. Це налаштовує юнаків на пошук перспективи і життєвого сенсу, з'являється зацікавлене ставлення до особистого сенсу життя.

Отже, юність - період життя людини, який розміщується онтогенетично між підлітковим віком і дорослістю. Психологічним змістом кризи переходу до дорослості є "відрив від батьківських коренів" (К.Н. Поліванова). Основне протиріччя кризи - між складністю і важливістю життєвого вибору, який необхідно зробити, і нестачею життєвого досвіду юнака, незавершеністю процесів становлення самосвідомості.

Новоутворення особистості: професійне самовизначення; побудова життєвих планів; формування особистої ідентичності; стійка самосвідомість; наявність диференційованої самооцінки; потреба в самовихованні; формування світогляду.


2. Історія вікової психології. Актуальні проблеми вікової психології у працях вітчизняних вчених.

Аналізуючи внесок українських вчених у розвиток дитячої психології як науки, варто відмітити, що провідні вчені колишнього Радянського Союзу, котрі працювали у цій галузі, розпочинали свою наукову діяльність в Україні. Саме тут започаткували свої наукові дослідження Л.С.Виготський, П.П.Блонський, Л.І-Божович, П.Я.Гальперін, О.В.Запорожець, П.І.Зінченко, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та багато інших.

Становлення психологічної науки в Україні нерозривно пов"язане з іменем Григорія Силовича Костюка (1899-1982), який був не лише видатним вченим, але і талановитим керівником-організатором. Г.С.Костюк зробив значний внесок у розробку теоретико-методологічних засад досліджень психічного розвитку людини, у розв'язання таких актуальних проблем психології, як онтогенез людської психіки, роль спадковості, середовища і виховання у психічному розвитку дитини. Багато уваги вчений приділив аналізу історії розвитку психології, зокрема, вікової та педагогічної.

Праці Г.С.Костюка відіграли помітну роль у виробленні наукових позицій вітчизняної психологічної науки з цілого ряду кардинальних проблем, насамперед тих, які стосуються природи психіки, закономірностей психічного розвитку, шляхів керівництва становленням особистості тощо. Чільне місце у науковій спадщині вченого посідають дослідження закономірностей психічного розвитку.

В історії становлення та розвитку вікової та педагогічної психології в Росії чільне місце займають праці К.Д. Ушинського (1824-1871), великого російського педагога і психолога, який присвятив велику кількість досліджень психології молодшого школяра.

У своїх роботах К.Д. Ушинський показав, яке значення в навчальної діяльності мають пам'ять, увага, мова, мислення, почуття та інші психічні процеси. Центральної психолого-педагогічною проблемою вчений вважав розвиток мислення, від якого, на його думку, залежить результат навчання.

Спроби підійти до проблем вікової та педагогічної психології зробив П.П. Блонський (1884-1941). У своїх роботах "Психологічні нариси", "Пам'ять і мислення", "Розвиток мислення школяра він не зупинявся на поясненні психологічних явищ, а прагнув дати їм педагогічний вихід.

Цінність робіт П.П. Блонського полягає в тому, що, використовуючи спеціальну методику дослідження уявлень, пам'яті і мислення, він робить цінні для вчителя висновки про особливості цих процесів на різних вікових етапах.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 14

Бесплатная работа

Закрыть

Возрастная психология 10

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.