План

1. Методи психологічної допомоги при ПТСР.

2. Загальні закономірності старіння. Лінії онтогенезу у період пізньої зрілості: доживання, зміна провідної діяльності, збереження основного змісту життя. Загальна характеристика віку старості.

3. Основні теорії старіння. Нейрогуморальні механізми старіння. Адаптаційно-регуляторна теорія старіння В.В.Фролькіс. Теорія старіння Е. Еріксона. Біологічні, соціальні, когнітивні проблеми у період пізньої зрілості.

4. Особливості Я-концепції і розвитку особистості в період старості. Основні типи спрямованості людини похилого віку: гедоністична, егоїстична, духовна. Я-концепція у старості.6

5. Розвиток когнітивної сфери у старості. Особливості пізнавальних процесів у старості. Психологічні чинники інтелектуальної активності людей похилого віку. Особливості пізнавальних процесів у старості

6. Емоційна сфера людей похилого віку. Задоволеність життям у старості. Основні чинники незадоволення старістю. Риси особистості, які сприяють старінню. Емоційна сфера людини у старості

1. Методи психологічної допомоги при ПТСР.

Найбільш ефективними методами допомоги при ПТСР є медикаментозна терапія і психотерапевтичні заходи: фокусована на травмі когнітивно-поведінкова терапія і метод десенсибілізації та опрацьовування травми за допомогою руху очей. Саме вони рекомендовані сучасними протоколами допомоги при ПТСР як метод допомоги першого вибору, що надається звичайно в амбулаторному режимі.

Обидва методи мають між собою багато спільного. Зокрема, вони передбачають ретельне дослідження кожного індивідуального випадку та побудови терапевтичного плану. З огляду на широкий спектр розладів, пов’язаних з психотравмою, можливі супутні розлади та соціальні проблеми, тому цей план може бути дуже різний в окремих пацієнтів, може залучати за потреби соціальні втручання, рідних тощо. Тривалість терапії залежить від ступеня тяжкості ПТСР: при простих формах це може бути доволі короткотривале лікування (6-12 сесій), при комплексних – багато місяців, а то й років.

В обох підходах терапія відбувається згідно з певними стадіями. На першій стадії проводиться пояснення симптомів ПТСР, навчання пацієнтів базовим технікам самодопомоги при появі мимовільних спогадів, тривоги тощо. Велика роль на першій стадії відводиться вирішенню «поточних» проблем та досягненню базової соціальної стабілізації. Важливо забезпечити захист від подальшої травматизації

На другій фазі відбувається контрольоване «згадування» та відповідна інтеграція спогадів та пов’язаних з ними емоцій, переконань. Це опрацьовування травми відбувається за допомогою одночасного згадування та слідкування пацієнта поглядом за рухом руки терапевта вправо-вліво або ж іншою формою двобічної стимуляції (почерговими дотиками до лівої/правої долоні, аудіостимуляцією тощо). Вважається, що такий подвійний фокус уваги – на травматичному матеріалі та на стимулах, що почергово активують ліву/праву півкулю, орієнтують увагу людини на тому, що відбувається «тут і тепер».

Арсенал технік когнітивної психотерапії доволі широкий – це і тривале згадування травматичної події, когнітивні техніки (написання історії травми та опрацювання як спогадів, так і супутніх переконань та думок щодо цієї події та ін.), техніки перезапису (відкорегованого «перезапису» в уяві) травматичної події тощо. Опрацювання травматичного матеріалу може бути досить швидким у разі простих форм ПТСР і дуже тривалим – при комплексній травматизації, історії множинних травматичних подій. При цьому може чергуватися конфронтація з травмою і завдання першої фази (стабілізації, «накопичення ресурсу»).

Коли травматичний матеріал опрацьований («рани загоєні й більше не болять»), постають завдання третьої фази, яка пов’язана з «оплакуванням втрат та поверненням до життя у нових його реаліях». Терапевт супроводжує пацієнта у опрацюванні спричинених травмою втрат та до формування нових (чи повернення до старих) життєвих цілей, орієнтирів, перегляд власної ідентичності. Терапевт супроводжує пацієнта у розвитку нових навичок, прийнятті важливих життєвих змін, поступово готуючись до завершення терапії.


2. Загальні закономірності старіння. Лінії онтогенезу у період пізньої зрілості: доживання, зміна провідної діяльності, збереження основного змісту життя. Загальна характеристика віку старості.

Геронтопсихологія — розділ геронтології та вікової психології, що займається вивченням психіки людей похилого віку. Предметом вивчення є особливості взаємозв'язку загального фізіологічного процесу старіння та психологічного стану людини в період похилого віку. Період старості -геронтогенез починається з 60 років і триває до смерті. Періоди геронтогенезу: — похилий вік (для чоловіків 60—74 роки, для жінок 55—74 роки); — старечий вік (75—90 років); — вік довгожительства (90 років і старші). Про початок старіння людини свідчать припинення трудової діяльності, обмеження системи соціальних відносин. У період старості з'являються нові аспекти Я-концепції: збереження сенсу життя, налаштованість на відпочинок, відсутність тривалої перспективи, орієнтація на минуле і теперішнє, сприйняття факту скінченності власного життя, підготовка до смерті, усвідомлення обов'язку передати життєвий досвід молодшому поколінню. Основні лінії онтогенезу: доживання характеризується повною втратою психологічного майбутнього, яких би то не було життєвих перспектив. Зміна провідної діяльності при вступі у вік пізньої зрілості може бути при всіх видах спрямованості особистості, крім гедоністичної. В останньому випадку зважаючи на простоту життєвого світу можлива тільки одна діяльність - щодо забезпечення задоволень і розваг.При егоїстичній спрямованості зміна провідної діяльності означає досить різке скорочення, але не повну втрату психологічного майбутнього. Людина знаходить собі нове заняття, що дозволяє задовольнити один з його менш значущих мотивів. Оскільки тимчасова перспектива при цьому істотно звужується, тут все ж присутній елемент доживання. Закономірності – це стійкі, повторювані, об’єктивно існуючі суттєві зв’язки у даному явищі. Старіння пов’язане зі змінами, що проходять на всіх рівнях організації життєвої матерії. Закономірні вікові зміни організму називають гомеорезом. Визначення гомеореза дозволяє прогнозувати темп старіння – природний, прихований чи повільний. Існує дві традиційні точки зору на причини розвитку старіння (закономірності): 1. Старіння – генетично запрограмований процес, результат закономірної реалізації програми, закладеної у генетичному апараті. 2. Старіння – результат руйнування організму, викликаний різними факторами, дія яких повторюється і накопичується на протязі всього життя. 

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 10

Бесплатная работа

Закрыть

Психологическая служба 11

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.