Конфликтология 3
План
1. Міжособистісні конфлікти їх специфіка та сфери прояву.
2. Причини та фактори виникнення міжособистісних конфліктів.
3. Основні регулятори конфліктної взаємодії: мотиваційні, соціально-перцептивні, нормативні.
4. Класифікація сімейних конфліктів. Попередження та вирішення сімейних конфліктів.
3. Основні регулятори конфліктної взаємодії: мотиваційні, соціально-перцептивні, нормативні.
Мотиваційні конфлікти. В основі таких особистісних конфліктів лежить недостатня або неправильна мотивація індивіда в організації, а також незадоволеність роботою, умовами праці, невпевненість у власних силах і т.д. Цей конфлікт може бути внутрішньоособистісних в тому випадку, якщо індивід не ідентифікує причину незадоволеності з діями конкретних соціальних об'єктів свого оточення.
Соціально-перцептивні регулятори. Більшість соціально-психологічних явищ існує об'єктивно, незалежно від того, як вони сприймаються та переживаються їх учасниками. Однак конфлікт як такий починається саме з усвідомлення його учасниками розбіжностей у думках, поглядах, прагненнях. Власне кажучи, сам конфлікт залежить від суб'єктивного відображення його учасниками.
Нормативні регулятори
У будь-якому конфлікті присутні два виміри:
1) предметний, пов'язаний із проблемою конфлікту та її розв'язанням;
2) емоційний, який відображає почуття та переживання учасників конфліктної взаємодії.
Однак Н.В. Гришина зазначає, що часто поза увагою психологів залишається "третя реальність" конфлікту - конфлікт як соціальна ситуація з її головними атрибутивними властивостями - ціннісно-нормативними характеристиками.
Для того, щоб якнайповніше зрозуміти конфлікт як соціальний феномен, необхідно з'ясувати його нормативну природу.
Соціальні норми - це сукупність вимог, які висуває та чи інша соціальна група до своїх членів. До соціальних норм відносять норми моралі та норми права.
Норми задають не лише дії людей, а їх взаємні очікування.
Н. Гришина виділяє три аспекти нормативності:
1) норми забезпечують людині можливість обгрунтувати свою поведінку - учасники конфлікту прагнуть нормативно обґрунтувати свої позиції та дії;
2) норми задають певні стандарти поведінки - існують правила конфліктної взаємодії;
3) норми мають суспільно-історичний, культурний характер - існують культурні та етичні норми конфліктної взаємодії.
Люди завжди прагнуть нормативно обгрунтувати свої позиції та дії, навіть якщо це не проявляється у відповідній цілеспрямованій поведінці. Але варто враховувати той факт, що люди схильні приймати власну поведінку як таку, що визначається більшою мірою впливом ситуаційних факторів, у той час як поведінка інших - впливом їхніх особистісних особливостей. Характеризуючи свою поведінку, ми кажемо: "У мене не було іншого виходу", "Так склалися обставини", "Я змушений", "Цього вимагає ситуація" і т. ін. Водночас партнера ми схильні сприймати як вільного у своїх діях, а тому повністю покладаємо на нього відповідальність за його дії.