Психофизиология
План
1. Рефлекторна діяльність ЦНС
2. Температурна рецепція. Больова чутливість
3. Характеристика типів темпераменту (Б.М.Теплов, В.Д. Небиліцин, В.С.Мерлін)
Використана література
3. Характеристика типів темпераменту (Б.М.Теплов, В.Д. Небиліцин, В.С.Мерлін)
У працях Б.М.Теплова і В.Д. Небиліцина було показано, що:
1) структура властивостей нервової системи є складнішою, а число комбінацій цих властивостей значно більше,ніж це вважалося раніше;
2) основними компонентами темпераменту є загальна активність індивіда,його моторика та емоційність. Було доведено, щотемперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має певні властивості, які позитивно або негативно позначаються на його проявах.
Цетакі основні властивості темпераменту, як сензитивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстравертованість та інтровертованість.
Пластичність— притаманна нервовій системі властивість змінюватися під дією подразників та залишати і зберігати сліди їх впливу. Вона виявляється у швидкому пристосуванні до обставин, що змінюються.
Ригідність протилежна пластичності—це складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини,труднощі (аж до повної нездатності) у зміні наміченої суб'єктом програми діяльності та поведінки в умовах, що об'єктивно вимагають її перебудови.
Сензитивність (чутливість) визначається величиною подразника, що приводить до виникнення реакції,тобто це міра чутливості до явищ дійсності, що стосуються особистості. Сензитивність зумовлює характерологічні особливості людини, що виявляються у підвищеній чутливості до подій, які відбуваються з нею та супроводжується підвищеною тривожністю, острахом нових ситуацій, людей, усякого роду випробувань і т. п.
Екстраверсія — інтроверсія — характеристика індивідуально-типологічних відмінностей людини, крайні полюси якої відповідають переважній спрямованості реакцій та діяльності особистості назовні, на інших (екстравертованість) або на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення (інтровертованість).
Лабільність — властивість НС, яка характеризує швидкість виникнення та протікання процесів збудження і гальмування.
Реактивність — це особливості реакції особистості на подразники, що виявляються в темпі, силі та формі відповіді, а найяскравіше — в емоційній вразливості, і відображуються на ставленні особистості до навколишньої дійсності та до самої себе.
Резистентність — міра здатності опиратися негативним або несприятливим обставинам.
Враховуючи названі властивості темпераменту можна дати таку характеристику відомим типам темпераменту.
Для холеричного темпераменту характерні високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкі рухи, а також сила, імпульсивність та яскрава виразність емоційних переживань. Якщо немає адекватного виховання, у холерика можуть закріпитися такі риси, як нестриманість, гарячковість, нездатність до самоконтролю в емоціогенних умовах.
Сангвінічному темпераменту притаманні висока нервово-психічна активність, різноманітність та багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Водночас, переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних впливах призводить до втрати необхідної зосередженості, до поспіху, а іноді й поверховості.
Меланхолійний темперамент пов'язується з низьким рівнем нервово-психічної активності, стриманістю та приглушеністю моторики й мовлення, значною емоційною реактивністю, глибиною і стійкістю почуттів при слабкому зовнішньому їх виявленні. Тому за недостатнього виховного впливу в меланхоліка можуть розвинутися підвищена емоційна вразливість, замкненість і відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які не відповідають об'єктивній дійсності.
Флегматичний темперамент характеризується такими ознаками поведінки, як низький рівень активності та невміння переключатися, повільність і спокій у діях, міміці та мовленні, рівність, сталість, глибина почуттів і настроїв. При неадекватному вихованні у флегматика можуть розвинутися такі негативні риси, як млявість, збідненість та слабкість емоцій, схильність лише до звичних дій.
Російський учений В. Мерлін досліджував окремі прояви темпераменту - темпераментні властивості. Мерлін вважав, що поняття "темперамент" має бути не передумовою, а наслідком розроблення теорії темпераменту, тому спочатку слід описати ознаки, за якими можна відрізнити темперамент від інших індивідуальних психологічних особливостей.
Основною ознакою темпераменту він вважав зумовленість його властивостями нервової системи. Як властивості (характеристики) темпераменту вчений виокремив такі особливості, що:
- регулюють динаміку психічної діяльності загалом;
- характеризують особливості динаміки окремих психічних процесів;
- мають стійкий характер упродовж тривалого часу;
- перебувають у закономірному співвідношенні, яке характеризує тип темпераменту.
Отже, ознаками темпераменту є його вродженість, стабільність прояву, вплив на динаміку психічної діяльності людини, наявність певного комплексу властивостей, що зумовлює тип темпераменту. Крім того, властивостями темпераменту він вважав особливості емоційно-вольової сфери.
На практиці школа В. Мерліна зосереджувалася на вивченні сенситивності, реактивності, активності, співвідношення реактивності і активності, темпів реакцій, пластичності - ригідності, екстравертованості - інтровертованості. Причетні до цієї школи дослідники визначили основні параметри темпераменту (прояви, за якими можна зробити психодіагностичні спостереження без спеціальних засобів діагностики): емоційна збудливість; збудливість уваги; сила емоцій; тривожність; реактивність мимовільних рухів (імпульсивність); активність вольової, цілеспрямованої діяльності; пластичність - ригідність; резистентність (опірність); суб'єктивація (упередженість). Проте не всі ці характеристики можуть однозначно стосуватися темпераменту. Наприклад, збудливість уваги швидше характеризує пізнавальні процеси, а вольова активність і суб'єктивація можуть бути властивостями характеру.
В. Мерлін вважав, що методи дослідження типів нервової системи, які застосовуються, лише встановлюють фактично існуючу сукупність типологічних особливостей, що спостерігається у людини, або стохастичний зв'язок (при використанні статистичних методів на групі людей). Психологічну функціональну взаємозалежність властивостей нервової системи таким шляхом встановити неможливо. Тому існуючі типології нервової системи потребують удосконалення.
З погляду В. Мерліна, тип - це не просто поєднання типологічних особливостей, а поєднання, що супроводжується закономірними зв'язками між ними. Він уважав найбільш вірогідним, що не тип залежить від поєднання типологічних особливостей, а навпаки, властивості, особливості їх прояву залежать від типу, і посилався на зв'язки типологічних відмінностей з біохімічними показниками, гормональною діяльністю, обміном речовин, особливостями статури. У такий спосіб дослідник від типів вищої нервової діяльності переходить до конституційних типів, у яких відображено морфологічні і біохімічні особливості людини.
Основним напрямом у вивченні властивостей нервової системи і темпераменту стало встановлення зв'язку між типологічними особливостями властивостей нервової системи і окремими характеристиками (властивостями) темпераменту.
Використана література
1.Анохін П.К. Нариси по фізіології функціональних систем. М.: Медицина, 2005.
2.Буреш Я., Бурешова О., Хьюстон Д.П. Методики і основні експерименти по вивченню мозку і поведінки. М.: Вища школа, 2001.
3.Беленков Н.Ю. Принцип цілісності в діяльності мозку. М.: Медицина, 2000.
4.Бехтерева Н.П., Бундзен П.В., Гоголицын Ю.Л. Мозкові коди психічної діяльності. Л.: Наука, 2007.
5.Данилова Н.Н. Психофізіологія. М.: Аспект Прес, 1998.
6.Природничонаукові основи психології / Під. ред. А.А. Смірнова, А.Р. Лурія, В.Д. Небиліцина. М.: Педагогіка, 1998.
7.Ломов Б.Ф. Методологічні і теоретичні проблеми психології. М.: Наука, 2004.
8.Основи психофізіології / Під ред. Ю.І. Александрова. М., 1998.
9.Хессет Дж. Введення в психофізіологію. М.: Мир, 2001.