Психология управления в бизнесе

1. Особистість в бізнесі.

У соціальній психології тип особистості визначається за допомогою ряду показників: по-перше, це набір подібних цінностей чи ціннісних орієнтацій, які визначають те, що для людей є важливим, що вони вважають правильним і не­обхідним, що вважають справедливим; по-друге, це провідні ідеї чи світогляди, в яких знаходять свій вияв уявлення про те, як влаштований світ взагалі і конкретне суспільство зок­рема, якою є природа людини, що таке гідне людини життя тощо; по-третє, це перевалюючі мотиви, в яких фіксується те, що людина вважає необхідним для життя і чого вона бажає; по-четверте, це провідні реакції поведінки, які відбивають усталені норми і правила поведінки людей в певних соціальних ситуаціях. Суспільство ніколи не буває абсолютно однорідним, чим більш складною є його соціальна структура, тим більше психологічних типів особистості в ньому складається. В соціальній психології прийнято ряд понять, котрі ви­значають положення й особливість поведінки особистості в групі й у суспільстві. Найважливішими серед них є такі по­няття: позиція, роль і статус.

Поняття позиції особистості відбиває реальне діяльне ставлення людини до подій, що відбуваються. В позиції ви­являються дійові цінності особистості, вони як правило, ви­значаються за допомогою прикметників і таких, наприклад, як ділова, тверда, навчальна тощо.

Поняття ролі відбиває певну соціальну чи психологічну характеристику самої особистості, важливу в системі міжособистісних чи суспільних відносин. Жодна роль не ви­черпує повністю особистість —людини протягом свого жит­тя виконує безліч ролей, однак постійне виконання однієї ролі чи кількох ролей сприяє їх закріпленню. Маска зро­щується з обличчям і стає самим обличчям. Серед оточуючих по відношенню до особистості складаються рольові спо­дівання, тобто система уявлень про те, як дана людина має себе поводити в тій чи іншій ситуації. Слід розрізняти со­ціальні ролі, які відзначаються високим ступенем нормуван­ня, й психологічні ролі, які відзначаються стереотипністю поведінки, та при цьому можуть бути досить різноманітними.

Поняття статусу відзначає місце індивідуума в ієрархії відносин в групі чи в суспільстві. Відповідним чином можна говорити про психологічний статус і про соціальний статус. Фактично статус є показником визнання значущості особис­тості з боку групи чи суспільства, в статусі виявляють себе групові норми й цінності.

У виробничій сфері ринкових відносин можна виділити три глобальні позиції особистості.

Позиція бізнесмена чи підприємця, яка характери­зується тим, що він виступає суб'єктом певної “справи”, і в цьому розумінні є незалежним, відповідальним за певну “спра­ву” і її результат. Взагалі-то людей, які торують собі шлях і утверджуються в ролі таких незалежних суб’єктів, як біз­несмен, зовсім небагато — до 2 % населення.

Позиція найманого робітника. Основну масу склада­ють тут люди, які є власне найманою робочою силою.

Позиція вільного професіонала. Історично давно вже виокремилась група так званих “вільних професій”, інакше ж незалежно від того, чи є вони просто робітниками чи висо­кокваліфікованими інженерами чи менеджерами, які працю­ючи, володіють певним професіоналізмом, але не є жорстко включеними у виробничі процеси. Вони не вис­тупають співробітниками якоїсь організації, не працюють клерками в державних установах або робітниками на заводі. Вони живуть за рахунок того, що індивідуально здійснюють певну роботу, в якій зацікавлені інші люди. Це, приміром, вільний художник, який пише картини, на відміну від художника-оформлювача, котрий працює на заводі та оформ­лює стенди, малює плакати, хоча і один і другий — художник. Зараз кількість таких вільних професій різко збіль­шилася і, власне кажучи, майже кожна професія може зна­ходити вихід у таку вільну сферу. Юрист, приміром, може працювати юрисконсультом у юридичній фірмі або юристом на виробництві, перебуваючи в штаті, а може бути не­залежним юристом, до якого звертається за консультацією хто завгодно. Можуть також створюватися об’єднання та асоціації вільних професіоналів: журналісти, лікарі, архітектори та ін. В сучасному світі вільна професія пов'язана з дуже висо­ким рівнем професіоналізму. Здобуття свободи пов'язане не з типом професії, а з рівнем кваліфікації й соціального виз­нання високого класу спеціаліста та професіонала.

Кожна позиція характеризується своїм специфічним змістом стратегічних цілей та інтересів особистості, особли­востями мотивації й вольових якостей, необхідних для до­сягнення цих цілей, і ресурсами, що створюють умови й мож­ливості для ефективної діяльності.

Найважливішою складовою є поняття “ресурси”. Як пра­вило, при визначеній цього параметра більшість бізнесменів і підприємців, які розпочинають своє діло, припускаються двох помилок: вони орієнтуються лише на свої власні ресур­си або розраховують на ресурси ззовні як на свої власні. Як же правильно підрахувати ресурси? Ресурс — це сума: 1) моїх можливостей; 2) економічного потенціалу; 3) ор­ганізованості.

Мої можливості — це територія, котрою я володію (від географічного положення до якості приміщення), устатку­вання, мої зв’язки (професійні та міжособистісні), мої власні здібності, вміння, досвід та ін.;

Економічний потенціал — це фінанси в моєму розпо­рядженні, а також урахування умов, за яких є можливим збільшення фінансування (позичка, кредит, позика, авансу­вання тощо);

Організованість — це ступінь достатності можливостей та потенціалів з погляду підприємницьких цілей.

Щоб пояснити відмінність між бізнесменом і підприємцем, звернемось до ситуації, яка склалася в російській економіці на початку століття. Досить чітко вирізнялись люди, які мали певну стійку, порівняно стабільну справу, яка визначала їхнє місце в еко­номічному середовищі (їх місце на ринку), і люди, які роз­гортають переважно якісь нові форми виробництва чи ви­пуск нових товарів. Перших, як правило, називали відповідно до типу виробництва (власності) — заводчик, фабрикант, банкір та ін. Щодо інших, то тут найчастіше використовува­ли слово “підприємець”. Сутність підприємництва полягає в тому, що знаходиться и апробується щось нове, те, чого раніше не було в структурі виробництва, в певному соціумі чи суспільстві. Підприємництво - це акція відкриття певних “нових місць” в економічній струк­турі, що вже склалася. Воно відзначається високим ступенем ризику й слабкою передбачуваністю результатів. Однак саме підприємництво в разі успіху дає особливо високий прибуток, оскільки виводить підприємця поза межі уже усталених сис­тем конкуренції: новий товар (послуга) практично не зуст­річає на ринку жодної конкуренції, а якщо він відповідає по­питу (чи породжує його), то відповідно до цього і прибуток виявляється таким, що перевищує всі наявні “норми” для тра­диційних товарів. Прагнення знайти таку нову, не зайняту площину, вміння організувати незвичну справу і намагання здобути миттєвий надприбуток, коротше кажучи, все те, що дозволяє швидко та ефективно вийти поза межі усталених традицій, — все це визначає дух і сутність підприємництва.

Високий ступінь ризику нового запланованого підприєм­ства, який подекуди межує з авантюрністю задуму, призво­дить до того, що підприємцям важко буває знайти партнерів і необхідні засоби (стартовий капітал, устаткування тощо) для реалізації задумів. В разі, коли та чи інша підприємницька акція виявилась успішною, то це означає, що дане підприємство може бути розгорнуто у вигляді стійкого, стабільного виробництва. Стабілізація підприємства передбачає створення ефективної системи технології даного виробництва та необхідної інфра­структури, яка забезпечує його тривале існування і подальшу конкурентоздатність на ринку. Будь-яка вдала ідея підхоп­люється, з’являються конкуренти, і підприємець, як правило, не стає монополістом. Переведення ризикованого підприємства в стабільну справу, розраховану на тривале стійке функціону­вання, відображає специфіку виникнення фірми.

Бізнес будується на ідеї фірми з своїм виробництвом, з своїм специфічним товаром, своїм обличчям чи маркою. Ідео­логія фірми і являє собою дух і сутність бізнесу, його конку­рентний зміст та розуміння. Перехід від ідеології підприєм­ництва як відкриття нового (як певного експериментування) до ідеології фірми тягне за собою й суттєві психологічні зміни. Таким чином, головними завданнями при становленні бізнесу, виступають:

а) стабілізація і, по можливості, розширення місця това­ру на ринку або, що ідентичне цьому, місця фірми в струк­турі виробників;

б) підтримка соціального статусу, марки фірми;

в) організація ефективного виробництва;

г) витримування конкуренції.

В США протягом декількох років велися дослідження середовища найбільш успішних бізнесменів. У результаті було виділено десять найважливіших їхніх прикмет:

1.Пошук можли­востей і ініціативність

2.Завзятість і наполегливість

3.Готовність до ризику

4.Орієнтація на ефективність і якість

5.Втягненім в робочі контак­ти

6.Цілеспрямова­ність

7.Прагнення бу­ти інформова­ним

8.Систематичне планування й спостереження

9.Здатність пе­реконувати і встановлювати зв’язки

10.Незалежність та самовпевне­ність

Слід, однак, враховувати, що поміж бізнесом і підприєм­ництвом є не тільки відмінності, а й багато спільного. По-перше, будь-який бізнес (справа, фірма), яким би він не був стабільним, завжди несе в собі частку ризику. По-друге, конкурентоздатність фірми залежить від її спроможності змінюва­тись, перебудовуватись відповідно до кон’юнктури ринку. В сучасній системі виробництва особливе місце належить менеджерові як людині, яка безпосередньо керує людьми та процесами. Хоча менед­жер завжди є найманим робітником, його роль в організації й управлінні виробництвом надзвичайно велика.