План

1. Конфлікт в системі „лікар – хворий”

2. Клінічна картина при зловживанні алкоголем

3. Психологічні особливості розумово відсталих дітей

Використана література

3. Психологічні особливості розумово відсталих дітей

Розумова відсталість — стан, обумовлений природженим або ранньонабутим недорозвиненням психіки з вираженою недостатністю інтелекту, що затрудняє або робить повністю неможливим адекватне соціальне функціонування індивідуума.

Термін «розумова відсталість» став загальноприйнятим в світовій психіатрії протягом останніх двох десятиріч, увійшов до міжнародних класифікацій психічних хвороб і національних класифікацій багатьох країн, замінивши термін «олігофренія», який тривалий час був поширений в нашій країні і деяких інших країнах світу.

В даний час, окрім терміну «розумова відсталість» (mental retardation), використовуються також і інші позначення даних станів: «психічна недостатність» (mental deficiency), «психічне недорозвинення» (субнормальність) (mental subnormality), «психічний дефект» (mental defect), «психічна неспроможність» (mental disability). неважко помітити, що перераховані поняття виділяють ту або іншу особливість розумової відсталості — від вказівки на недорозвинення мозку до нездатності до навчання (останній термін). Поняття «розумова відсталість» слідує визнати не тільки за більш широкий, але і більш точний, оскільки воно практично відноситься до всієї категорії пацієнтів з ранньою інтелектуальною недостатністю, а не тільки до тих, яким ставився діагноз олігофренії. Але дотепер в клінічній психіатрії терміни «розумова відсталість» і «олігофренія» використовуються як синоніми, хоча вони не є в повному розумінні такими.

В МКБ-10 розумова відсталість визначається як «стан затриманого або неповного розвитку психіки, який в першу чергу характеризується порушенням здібностей, що виявляються в період дозрівання і забезпечуючих загальний рівень інтелектуальності, тобто когнітивних, мовних, моторних і соціальних особливостей».

Незалежно від особливостей того або іншого визначення розумової відсталості в ньому завжди порівняно з нормальним розвитком наголошуються два моменти: раннє виникнення інтелектуальної недостатності і порушення адаптаційної поведінки.

ОЛІГОФРЕНІЯ - це стан загального недорозвитку психіки в результаті спадковозумовленого чи внутрішньоутробного ураження головного мозку.

Проявляться в тотальному нервово - психічному недорозвитку, який зачіпає інтелект, психічні якості і функції.

Порушення проявляються в таких сферах

-Рухові навички - спостерігається уповільнене формування рухових навичок, в подальшому спостерігається неточність зорово – моторної координації, уповільнення швидкості реакцій.

-Пам'ять - порушена довільна пам'ять, незначне порушення механічного запам’ятовування. При деяких формах олігофренії, пов’язаної з гідроцефалією чи хворобою Дауна існує добре механічне запам’ятовування без розуміння. Опосередковане запам’ятовування розвинуте гірше.

-Увага - недостатній обсяг уваги, її розподіл і переключення.

-Сприйняття – малий об’єм інформації, що сприймається, утруднення у сприйнятті зорово – просторових співвідношень, матеріалу та форм предмету.

-Мова – різні порушення залежно від рівня та причин олігофренії. Зустрічаються порушення:

-неправильна вимова звуків,

-низька змістовність мови,

-малий словниковий запас,

-порушення граматичної будови мови.

Пасивний словниковий запас дещо більший за активний, але характерно звужене розуміння слів, які виходять за межі повсякденного життя.

Інтелект – уражений тотально і рівномірно. Недостатність формування понять, нездатність до самостійного узагальнення і відокремлення, порушення функцій предметного аналізу.

Емоційно – вольова регуляція недостатня. Актуальні безпосередні подразники, низька здатність до вольового сприймання і контролю емоційних стимулів.

Пасивність, сильна навіюваність, нерозвиток пізнавальних інтересів.

Особливість олігофренії – ієрархічність, тобто пізніші форми психічних процесів ураженні сильніше ніж елементарні функції.

Причини олігофренії:

-генетичні аномалії – в 50 % випадків (хвороба Дауна, аномалії статевих хромосом);

-порушення активності ферментів, що призводить до зміни обміну амінокислот, металів, солей;

-травми в ранньому дитинстві;

-порушення внутрішньоутробного розвитку – травми, отруєння, інфекційні захворювання майбутньої матері в першій половині вагітності, бо саме в цей час формуються зачатки головного мозку;

-ускладнення пологів – травми, гіпоксія.

ВИДИ ОЛІГОФРЕНІЇ:

Ідіотія – (IQ 0-5) найглибший рівень розумової відсталості.

Мислення - практично повна відсутність мислення,

Навички охайності - відсутні, не здатні до елементарного самообслуговування.

Мова - відсутня, крім окремих звуків, іноді слова вжиті поза ситуацією, сприймається не зміст інформації, а інтонація,

•Моторика – важко формуються навички ходьби, в моториці переважають стереотипні розгойдування.

•Емоції - пов'язані з задоволенням примітивних потреб: голод, холод, біль. Примітивні форми вираження емоцій (крик, рухове збудження, агресія. Можливе формування прихильності до доглядача.

Заклад навчання – інтернати соціального забезпечення.

Перспектива розвитку – не спостерігається істотної позитивної динаміки в міру по дорослішання, залишаються непристосованими до самообслуговування.

2. Імбецильність - (IQ 5-49) характеризується елементарним мисленням, наявністю недорозвитку мовної сфери.

Поділяється на:

а)глибоку імбецильність – (IQ 5-19) близька до ідіотії, але можливе формування

навичок охайності. Впізнають близьких, реагують на їх звичні прохання, використовують окремі слова з метою спілкування. Фразове мовлення відсутнє.

б)чітко виражена імбецильність - (IQ 20-30) наявні елементарні навички самообслуговування, мова бідна, складається з 2-3 слівних фраз, які використовуються в повсякденних ситуаціях.

в)помірна імбецильність (IQ 30-49) наявне фразове мовлення, впізнає і відтворює літери, склади, прості слова. Можливе засвоєння елементарних трудових навичок.

3. Дебільність – легка форма розумової відсталості, яка характеризується конкретністю мислення, нездатністю до творчої поведінки, примітивністю інтересів і почуттів.

Несформоване поняття числа , недостатній запас знань про навколишню дійсність. Наявна фразова мова, доступне розуміння інструкції. Емоції адекватні, проте трапляється підвищена гальмівність чи впертість.

Перспектива – зберігається недостатність абстрактного мислення, низька критичність, утруднення засвоєння навичок, відсутність творчих можливостей.

Заклад навчання – навчання у спеціалізованих допоміжних школах – інтернатах дає змогу максимально розвинути можливості дитини, адаптувати її до життя. Навчання у масовій школі призводить до гальмування психічного розвитку, оскільки дитина не може засвоїти навчальну програму і потрапляє у групу хронічно невстигаючих.

Перспектива – за умови правильного навчання та виховання дитини з дебільністю можлива адаптація до самостійного життя, засвоєння трудових навичок, вміння розпоряджатися грошима, обслуговувати себе та членів своєї сім’ї.

Затримка психічного розвитку - це повільний темп розвитку психіки дитини, яка проявляється в недостатності загального запасу знань, швидкою насиченістю інтелектуальною діяльністю.

Реальною проблемою є вміння відрізнити вікові норми і ЗПР при вступі дитини в школу, а також на протязі навчання в молодших класах та в підлітковому віці. Для дитини в 6 років характерно:

- Мовлення - в 6 років здорова дитина володіє словниковим запасом в 3-7 тис. слів. В нормі вона здатна до свідомого аналізу мови, складання їх по порядку, виділення в слові звуків і складів, здатна переказувати оповідання, складати сюжетні розповіді, оповідання за малюнками.

- Сприймання - дитина легко може розрізнити і назвати форму, колір, розмір предмету і встановити ідентичність предмету еталону.

- Мислення - проявляється пізнавальна активність, направлена в основному на властивості та закономірності предметного світу. Дитина здатна на узагальнення

на основі різних ознак. Існує запас знань про стать, місце проживання.

- Увага – до 6 -7 років дитина здатна до зосередження уваги напротязі 30-45 хв. при достатньо різних видах діяльності.

-Емоції - чітко диференційовані, існує почуття гумору, моралі, відповідальність за свої вчинки.

- Самооцінка - розрізнення позитивних і негативних рис характеру, порівняння своїх досягнень з досягненнями інших дітей.

- Моторика - вміння правильно тримати ручку, вона має бути координованою без зайвих рухів.

Види затримки психічного розвитку :

1. гармонійний психофізичний інфантилізм;

2. органічний інфантилізм;

3. церебрально – органічна затримка;

4. соматична затримка;

5. педагогічна та мікросоціальна занедбаність.

- Гармонійний психофізичний інфантилізм. ЗПР конституційного походження - дитина трохи відстає від однолітків у вазі і зрості

•активна моторика і емоції;

•коло інтересів – ігрова діяльність;

•сюжетно – рольова гра розвинута;

•учбово – пізнавальна діяльність мало цікава, при виконанні навчальних завдань настає швидке перенасичення;

•емоції і мотивація відповідають більш молодшому віку;

•самооцінка слабодиференційована.

Затримка в основному охоплює емоційно – вольову сферу і веде до недостатності вільної регуляції діяльності, мислення, запам’ятовування та зосередження уваги.

- Органічний інфантилізм

Виникає на основі перенесення в ранньому дитинстві органічних ушкоджень (травми, інфекції). Відмічаються ознаки:

-незрілість емоційно – вольової сфери;

-нездатність до мимовільного зосередження на інтелектуальній

діяльності;

-переважання ігрової мотивації;

-порушення моторики;

-мало зацікавлена у завданні а більше в похвалі;

-висока самооцінка;

-негативне відношення до навчання.

Церебрально-органічна затримка – більше всього порушується пізнавальна діяльність, а не емоційно – вольова сфера.

Відмічається:

- занижена працездатність;

- слабо розвинена пам'ять і мова, малий словниковий запас, часто дефекти у вимові, недостатність звукового аналізу та синтезу;

- прояви грубості, імпульсивності;

- відсутність гри з правилами;

- порушена точна координація рухів;

- інтелект – низький показник;

- недостатній розвиток вольової регуляції;

- самооцінка та критичність до результатів діяльності затруднена.

При ранній діагностиці, регулярному лікуванні і навчанні за спеціальною програмою можливе досягнення доброї соціальної адаптації дітей.

- Соматична затримка зустрічається при перенесені

хвороби. Зустрічається повернення до попередньої поведінки. Внаслідок

перенесення захворювання у дитини можуть відбутися явища

ретардації - повернення до більш ранніх форм поведінки). Як наслідок дитина не може засвоїти необхідних знань та навичок до початку навчання. Спостерігається:

- виснажливість;

- коливання уваги.

- Педагогічна та мікросоціальна занедбаність.

Внаслідок неправильного виховання у дитини із здоровою нервовою системою можуть формуватися порушення. Це відбувається в сімях, де психологічно хворі батьки, в результаті гіппер- або гіппопротекції у випадку зловживання наркотиків або алкоголем.

Спостерігається:

- соціальна незрілість дитини;

- порушення інтересів, ідеалів.

При патопсихологічному обстежені виявляється нормальний процес працездатності, уваги та памяті. Дитина добре орієнтується в побутових питаннях, навіть ще більш поінформовані ніж однолітки. Проте відстають знання, необхідні в школі. При наданні допомоги дитина здатна до нормального рівня узагальнення. Надалі можуть виникнути порушення поведінки, відмова ходити до школи. При правильному навчанні і вихованні дитина здатна засвоїти необхідні знання і нормально справлятися з шкільними завданнями.

В цілому для ЗПР характерна особистісна та емоційно – вольова незрілість, що поєднується з вираженою залежністю від думки дорослої людини. Через ЗПР, недостатність умінь та навичок ці діти з перших днів навчання потрапляють до невстигаючих. Ситуація систематичного неуспіху призводить до аномального розвитку. Формується занижений рівень вимог до себе в усіх сферах, де існують оціночні моменти.

Навчання. При гармонійному інфантилізмі, мікро соціальній занедбаністю і соматичною ЗПР оптимальним є навчання в класах вирівнювання з програмою, що передбачає ігрові методи навчання. При органічному інфантилізмі і церебрально – органічній ЗПР доцільним має бути навчання в школах – інтернатах для дітей з ЗПР.


Використана література

1.Братусь Б.С., "Психология, клиника и профилактика раннего алкоголизма", Москва, 1984 г.

2.Васильева З. А., С. М. Любинская, "Резервы здоровья", Москва, 1984.

3.Капустин Д.З. “Здоровье мужчины” – перевод с англ. М., 1996.

4.Касмынина Т.В. “Влияние алкоголя на организм полростка”. М., Просвещение 1989.

5.Куценко Г. И., Ю. В. Новиков, "Книга о здоровом образе жизни", Москва, "ПРОФИЗДАТ" 1987.

6.Муратова И.Д., Сидоров П. И. "Антиалкогольное воспитание в школе", Архангельск, 1977 г.

7.Николаева З.А. Алкоголизм. Наркомания. Токсикомания. (Понятие. Вопросы квалификации. Рекомендации). М., Просвещение 1994.

8.Популярная медицинская энциклопедия, Москва, "Советская энциклопедия" 1979.

9.Пятницкая И.Н. Клиническая наркомания М., 1978

10.Самсонов П.А. “Организм мужчины” – перевод с англ. М., 1996.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 23

Бесплатная работа

Закрыть

Психология лечебной взаимодействия

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.