План

Психологічні вимоги до особистості вчителя

Психологічні закономірності сприймання учнями особистості учня.

Література

Психологічні закономірності сприймання учнями особистості учня.

Сприймання — відображення предметів І явищ навколишнього світу, що діють у даний момент на органи чуття людини.

Цьому передує: підготовка учнів до участі в процесі навчання; формування активного позитивного ставлення до майбутньої пізнавальної діяльності; створення мотиваційного тла; опора на попередні знання і досвід; зосередження уваги учнів на обєкті пізнання. Така підготовка позитивно впливає на навчально-пізнавальну діяльність учнів. Тому новий навчальний матеріал необхідно викладати лаконічно, узагальнюючи й уніфікуючи його, акцентуючи на смислових моментах навчальної інформації. Водночас слід «очистити» цей матеріал від зайвої інформації, розмежувати відносно самостійні одиниці навчального матеріалу, щоб він мав чітку, зрозумілу і легку для запамятовування структуру, відмінну від структури інших одиниць інформації.

Найважливіше на цьому етапі — перше враження учня від навчальної інформації, яке надовго залишиться в його свідомості. Тому воно повинно бути правильним. Головну увагу слід зосередити на візуальній подачі навчальної інформації (90% отримуваної людиною інформації — зорова).

Осмислення навчального матеріалу — процес мислительної діяльності, спрямований на розкриття Істотних ознак, якостей предметів, явищ І процесів та формулювання теоретичних понять, Ідей, закон/в.

Розуміння — мислительний процес, спрямований на виявлення Істотних рис, властивостей І звязків предметів, явищ І подій дійсності.

Без глибокого проникнення в сутність процесу або явища неможливо домогтися повного засвоєння навчального матеріалу. Цей процес складається з таких етапів: усвідомлення, осмислення, розуміння (осягнення). Учні можуть досягти повного осмислення і розуміння навчального матеріалу завдяки аналізу, синтезу, порівнянню, індукції, дедукції.

Узагальнення — логічний процес переходу від одиничного до загального або від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Узагальнюючи навчальний матеріал, учитель повинен звертати увагу на найважливіші ознаки предметів, явищ, процесів, добирати варіанти, які найповніше розкривають істотні ознаки явищ і понять. Варіативний характер неістотних ознак позначається на характері та ефективності пізнавальної діяльності учнів.

На особливу увагу заслуговує абстрагування (процес мисленого виділення одних ознак конкретного предмета з численних інших ознак). Розрізняють два види абстрагування: виокремлення істотних ознак (позитивне абстрагування), виокремлення і відхилення неістотних ознак (негативне абстрагування). У деяких випадках осмислення й узагальнення залежать від уміння вчителя поєднувати позитивне і негативне абстрагування.

Повноцінне осмислення і узагальнення можливе за умови, що воно базується на достатніх наукових знаннях, які забезпечують широке використання порівняння, аналогії та доведення. На цьому етапі відбувається систематизація навчального матеріалу, в основі якої — класифікація фактів, явищ, процесів.

Закріплення знань, умінь і навичок — спеціальна робота вчителя щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння учнями навчального матеріалу.

Запамятовування навчального матеріалу починається з його сприймання та осмислення, проте цього не достатньо, щоб учень вільно ним володів. Тому вчитель проводить закріплення навчального матеріалу, яке залежить від кількості та якості цього матеріалу, а також від емоційного стану учнів. Важливе значення має первинне, поточне і узагальнююче повторення.

Повторення повинно бути цілеспрямованим, мати певну мотивацію, бути правильно розподіленим у часі, здійснюватися частинами або в цілому залежно від остаточного результату, не допускати механічного запамятовування.

Застосування знань, умінь І навичок — перехід від абстрактного до конкретного.

Воно реалізується у виконанні різноманітних вправ, самостійних робіт, на лабораторних і практичних заняттях, у різних видах повторення, творах та ін. Міцному засвоєнню знань сприяє застосування їх у розвязанні варіативних завдань. Особливе значення для повноцінного застосування знань на практиці мають між предметні звязки, вирішення різних життєвих завдань, коли доводиться використовувати комплекс знань із різних навчальних предметів.

Ілюзії сприйняття в таких відносинах взаємної дії неминучі, а значить закономірні.

Вони полягають в тому, що і той, і іншою абсолютизують зону передбачуваної і здійснюваної дії. Учень вірить в непогрішність, безпомилковість ухвалюваних рішень і дій Вчителя, що робляться, а Вчитель розглядає Учня як задум, що послідовно реалізовує його, що утілює в своєму русі ідеологію його системи навчання.

Тобто, вони наділяють один одного не властивими ним якостями і якийсь час взаємодіють, спираючись на ілюзії уявлень, не відповідні дійсності. Само собою, момент кризи у взаєморозумінні неминучий і в цій крапці обидва здають вирішальний їх подальше, як сумісне або несумісне, іспит на ступінь взаємної довіри. Як позитивний результат можна розцінити те, що Учень усвідомлює можливість Вчителя помилятися, його право на це, а Вчитель розуміє і сприймає Учня як об'єкт, здатний до оптимальних рішень з якимось чинником суперечності по відношенню до його, Вчителя, ідеологію.

Отже, на цьому прикладі можливо розглянути потенційну помилку Вчителя, взаємозв'язок цих помилок і нерозривність цих функцій.

Так, Вчитель може помилятися, має на це повне право і, більш того, повинен робити помилку, щоб зберегти цілісність Учня як об'єкту, що супернавчається, в його системі навчання, оскільки навчаючись у взаємодії з Учнем, Вчитель автоматично «стягує» на себе потенціал помилки Учня, здійснюючи цю помилку як би за нього, але в іншій результативною проявленості. Очевидно, що Вчитель в сенсі знань, здібностей і умінь перевершує Учня і тому використовуваний ним потенціал помилки Учня перетворюється на життєстверджуючий Учня преобразовательный процес і не несе руйнівного змісту. Тобто помилку, яку повинен зробити сам Учень, здійснює за нього Вчитель по відношенню до нього ж в дещо іншій інтерпретації. Так вчитель перенаправляє енергію взаємодії в потрібне йому русло.

Учень у свою чергу використовує потенціал помилки Вчителя. Щоб зрозуміти цей процес, потрібно знати стратегію здійснення помилки, її основні положення. Помилка може бути свідомою і несвідомою, але вона завжди невипадкова, тобто вона завжди вписана в план-проект якої-небудь ієрархії, що творить. Стратегія здійснення помилки в тому, що вона проявляє незадіяні резерви руху у формі загостреної суперечності звично існуючих законів руху і нестандартних проявлених непостійно, але істотних, законоположень. Помилка схрещує простір можливого з простором неможливого, відбувається анігіляція, виділяється максимальний об'єм енергоінформаційної маси і стандарт законоположення реальності чого-небудь або кого-небудь інтенсивно збагачується новими принципами побудови відносин, а значить, збільшується кількість і якість синтезних похідних.

Вчитель по відношенню до Учня творіння завершене і тому будь-яка його дія, думка теж є завершеними як результативність, що вже склалася.

Учень по відношенню до Вчителя творіння незавершене і не має ідеологічної підлеглості в системі якихось результатів. Виходячи з цього, він може усвідомлювати реальність завершеності Вчителя як незавершену і, якщо не накладати на систему індивідуального сприйняття стереотипів суб'єктивно-особового відношення, можливий прояв нових горизонтів розвитку Вчителя, за допомогою дії невипадкової помилки Учня в сприйнятті реальності лідера.

Що міняється у відносинах Вчитель-Учень, коли ілюзії сприйняття розсіваються?

Помилка ставати невипадково свідомою і набуває характеристик життєстверджуючою і життєформуючою по відношенню до обох.

Помилка перетворюється на явище автономне, фактично не прив'язане до Вчителя або до Учня, вона починає визначати або формувати сама себе. Це помилка, що включає ряд суперечливих закономірностей, віднесених до єдиної даності, тобто організованих так, що будь-яка з них еквівалентна дійсності рівно настільки, наскільки вона дійсно їй еквівалентна ні більше, ні менше.

Існує ще і фатальна помилка це помилка, свідома або несвідома, така, що регресує до мінімуму суперечностей, що не відображає перспективи того, що відбувається; така помилка в наявності відносин Вчитель-Учень є показником недоцільності подальшої взаємодії і означає, що вирішальний іспит на визначення ступеня взаємної довіри не складений.


Література

1.Занюк С. Психологія мотивації та емоцій. - Луцьк, 1997.

2.Зимняя И.А. Педагогическая психология. -Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.

3.Педагогічна психологія. За ред. Л. М. Проколієнко і Д. Ф. Ніколенка.- К.: Вища школа, 1991.

4.Стельмахович М. Школа і педагогіка в умовах становлення Української держави // Рідна школа, 1996, №№ 5-6.-С.5-8.

5.Яценко Т.С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с ущащимися.-К.,1993.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 11

Бесплатная работа

Закрыть

Педагогическая психология 9

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.