План

1. Внутрішня картина хвороби.

2. Девіантна поведінка: класифікація, етіологія, патогенез, профілактика

3. Адиктивна поведінка: класифікація, етіологія, патогенез, профілактика       

2. Девіантна поведінка: класифікація, етіологія, патогенез, профілактика

Девіантні форми порушення поведінки або відхилення від загальноприйнятих норм у середовищі неповнолітніх виявляють за останні десятиліття тенденцію стрімкого збільшення і являють собою проекцію всіх тих проблем, які накопичились у суспільстві та вимагають свого невідкладного розв'язання. При цьому характер порушень поведінки в неповнолітніх може бути найрізноманітнішим. Найчастіше вони виявляються в протилежних діях, ігноруванні існуючих вимог і порядків, пияцтві й алкоголізмі, сексуальній розбещеності, бродяжництві, вживанні наркотичних і токсичних речовин, суїцидальних тенденціях.

Сьогодні таке соціальне явище, як девіація поведінки неповнолітніх не тільки стало об'єктом пильної уваги вітчизняної науки (педагогіки, психології, соціології, юриспруденції тощо), але соціум ставить конкретні завдання щодо розв'язання цієї проблеми.

Серед різноманітних теорій і концепцій девіантної поведінки важливе місце посідають дослідження психоаналітичної орієнтації, які здебільшого базуються на працях 3. Фрейда. У працях його послідовників (А. Адлер, Е. Фромм, К. Хорні, У. Шуту та ін.) генезис злочинності, зокрема, розглядався разом з такими іншими формами атипової поведінки як неврози, психастенія, сексуальні розлади тощо.

У радянській і вітчизняній психології (М.О. Алеманский, JI.M. Зюбіна, О.М. Леонтьєв, O.E. Личко, А.Р. Лурія, Д.І. Фельдштейн тощо) і кримінології (В.М. Кудрявцев, Г.М. Миньковський, О.Р. Ратіков, О.М. Яковлев та ін.) переконливо показано, що девіантна поведінка не визначається «природженими механізмами», обумовлюючись причинами соціально-психологічними, серед них і характером мікросередовища, і недоліками виховання. Дослідженню пропедевтики девіантної поведінки присвячені праці С.А. Белічевої, О.С. Бєлкіна, В.П. Кащенка, Л.М. Семенюка та

Для освітніх установ найважливішим є питання про запобігання девіантної поведінки неповнолітніх, розгляд девіантної поведінки як психолого-педагогічної проблеми. Незважаючи на досить широке коло досліджень з проблеми девіації поведінки підлітків, теорія та методика організації психолого-педагогічної діяльності з запобігання девіантної поведінки підлітків в освітніх закладах недостатньо розроблені. Усе вищевикладене обумовлює актуальність даного дослідження.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати низку завдань:

1. Уточнити термінологію і зміст понять, що характеризують порушення поведінки.

2. Систематизувати прояви порушень поведінки неповнолітніх.

3. Виявити основні напрямки й форми профілактики девіантної поведінки.

Поняття девіантної, або поведінки, яка відхиляється від норм, пов'язане, насамперед, з поняттям «норма», адже девіантна поведінка набуває певний сенс лише тоді, коли як основний вихідний критерій для визначення його сутності використовується поняття «соціальна норма» [1; 5]. Межі «нормальної» поведінки так само відносні, як і межі здоров'я або «нормального» характеру [2].

Зазвичай розрізняють девіантну поведінку в широкому і вузькому сенсі. У широкому розумінні - це поведінка будь-якої людини, яка відхиляється від соціальної норми. У вузькому розумінні під девіантною поведінкою маються на увазі такі відхилення, які не тягнуть за собою кримінального покарання, інакше кажучи, не є суперечностями.

Крім того, психологи розрізняють первинну і вторинну девіації (Бахрушин C.B.). Первинна девіація - це власне ненормативна поведінка, що має різні причини («бунт» індивіда, прагнення до самореалізації, яка чомусь не здійснюється в межах «нормативної» поведінки й т.д.). Вторинна девіація - це підтвердження (вільне або мимовільне) того «ярлика», яким товариство відзначило поведінку, яка виявлялася раніше [3].

У педагогічній літературі під девіантною поведінкою розуміється відхилення від прийнятих у даному суспільстві (соціальному середовищі, найближчому оточенні, колективі) соціально-моральних норм і цінностей, порушення процесу засвоєння і відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також саморозвитку [4].

Зважаючи на описані точки зору, поняття «девіантна поведінка» неповнолітніх можна визначити як систему вчинків або окремі вчинки психічно здорової людини, які не відповідають чи суперечать офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам і правилам на певному етапі розвитку суспільства, як результат несприятливого соціального розвитку і порушення процесу соціалізації особистості [1].

Різноманітність і висока частота проявів порушення поведінки неповнолітніх давно спонукає дослідників до їхньої систематизації. Водночас брак чіткого розмежування понять, які стосуються порушень поведінки, термінологічна плутанина, різні погляди на форми девіантної поведінки ускладнюють створення такої систематизації.

На думку О.С. Личко (1983), класифікація порушень поведінки повинна проводитися в двох напрямках:

1) за формою прояву порушень (деліквентність, втеча з дому та бродяжництво, рання алкоголізація, сексуальні відхилення, суїцидальна поведінка);

2) у відхиленні причин, чинників, мотивів, що лежать в їхній основі (біологічні та соціо-психологічні). До біологічних основ порушення поведінки автор зараховує генетичні чинники, ураження головного мозку, явища акселерації та інфантилізму; до соціо-психологічних - соціальне середовище та психологічні особливості неповнолітніх [3].

Процес девіації поведінки має комплексний характер. До кола його причин слід, передусім, зарахувати соціально-психологічну (непатологічну) деформацію особистості й особливості ситуації, у якій відбуваються певні дії. Оскільки більшість правопорушень неповнолітніх відбувається в групі, при аналізі їхній причин слід враховувати загальну групову налаштованість, вплив інших учасників, яке може придушувати або змінювати поведінку індивідума при здійсненні конкретних дій.

Зокрема, С.О. Белічева як психолог-практик серед чинників, які зумовлюють генезис девіантної поведінки, виділяє такі:

1) індивідуальний чинник, який діє на рівні психофізіологічних передумов асоціальної поведінки, що ускладнює соціальну адаптацію індивіда і проявляється в дефектах шкільного і сімейного виховання;

2) соціально-психологічний чинник, який лежить в основі несприятливих взаємодій неповнолітнього зі своїм найближчим оточенням у сім'ї, на вулиці, у навчально- трудовому колективі й т.і.;

3) особистісний чинник, який, насамперед, проявляється в активно-виборчому ставленні індивіда до бажаного середовища спілкування, норм і цінностей свого оточення, педагогічного впливу сім'ї, школи, громадськості, а також у власних ціннісних орієнтаціях і здібності до саморегулювання поведінки;

4) соціальний чинник, який визначається соціальними і соціально-економічними умовами існування суспільства [6].

Однією з особливостей підліткового віку є завершення формування характеру із загостренням деяких рис і наступною їхньою корекцією. Саме в неповнолітніх найчастіше проявляються акцентуації характеру, які являють собою крайні варіанти «норми» характеру. За звичайних умов наявність тієї чи іншої акцентуації не завжди помітна навколишнім і не перешкоджає сприятливій соціальній адаптації. У цьому віці найчастішими порушеннями характеру на фоні акцентуацій бувають так звані транзиторні непсихологічні девіації - деліквенція, алкоголізація, наркоманія, бродяжництво, суїцидальна поведінка. Зміна обстановки на сприятливішу, зазвичай, усуває ці порушення. Однак під впливом стресів, психотравмуючих ситуацій, життєвих труднощів особи з акцентуацією характеру можуть стати девіантними.

Причинами негативних змін особистості є соціальні та біологічні чинники, які діють не ізольовано, а тісно взаємодіють.

Серед біологічних чинників, що призводять до акцентуації характеру, виділяють: дії пренатальних, натальної і ранніх постнатальних шкідників на мозок, який формується; несприятлива спадковість, яка включає в себе певний тип вищої нервової діяльності, алкоголізм батьків, що зумовлює тип акцентуації характеру.

До соціально-психологічних чинників слід зарахувати: особливості виховання неповнолітнього в сім'ї; шкільну дезадаптацію; підліткову кризу; психічну травму.

При запобіганні девіації поведінки, на думку психологів О.Є. Личко, В.В. Ковальова, потрібно спрямовувати роботу на чинники (причини), які призводять до виникнення і розвитку типу акцентуації характеру і впливають на можливі відхилення в поведінці.

Профілактика девіантної поведінки - це комплекс заходів, спрямованих на її запобігання. Психолого-педагогічне запобігання - це система профілактичних заходів, пов'язаних з усуненням зовнішніх причин, чинників і умов, що викликають ті чи інші недоліки в розвитку неповнолітніх [5].

Деякі автори (С.Я. Улицький та ін.) всі профілактичні заходи умовно поділяють на загальні й спеціальні. До загальних зараховують політичні й соціально-економічні. Спеціальні заходи базуються на загальних, проте мають деякі особливості при різних формах девіантної поведінки.

Запобіганняння девіантних форм поведінки повинно бути етіологічним, комплексним, диференційованим і поетапним, а головне - носити систематичний і наступальний характер. Етіологічность запобігання полягає в дії на основні чинники (соціальні, психологічні, біологічні), що сприяють формуванню відхилення форм поведінки.

Запобігання девіантних форм поведінки повинно проводитися диференційовано щодо неповнолітніх і дорослих, учнів і батьків, а також враховувати, спрямовані ці заходи на здорових людей або на осіб, нестійких з нервово-психічного боку.

І нарешті, запобігання порушень поведінки повинне бути послідовним і поетапним. Відповідно до термінології ВООЗ, виділяють первинну, вторинну і третинну профілактику.

Первинна пропедевтика (запобігання) є наймасовішою й найефективнішою. Заходи первинної профілактики спрямовані на ліквідацію несприятливих чинників (соціальних і біологічних), які впливають на формування девіантних форм поведінки, або на підвищення опору особистості цим чинникам. Головне завдання вторинної профілактики - раннє виявлення осіб з порушенням у поведінці та проведення заходів, спрямованих на психолого-педагогічну корекцію їхньої поведінки. Третинна профілактика - проблема цілком медична, спрямована на лікування захворювань, що супроводжуються порушенням поведінки [7].

Сьогодні у вітчизняній науці сформувалося стійке поняття про те, що відхилення в поведінці, особливо такі його форми, як правопорушення, пияцтво, статева розбещеність,

суїцидальні дії, можуть бути у здорових з нервово-психічного боку людей. Такий підхід до проблеми має принципове значення, оскільки багато в чому визначає тактику профілактичних заходів: у першому випадку - це в основному заходи медичного характеру, у другому - заходи виховного та правоохоронного порядку.

Педагогічна корекція девіантної поведінки є частиною більш широкої системи психолого-педагогічних заходів. Вона будується на встановленні психологічного контакту з неповнолітнім, знання типу особливостей характеру, специфічних для цього віку особистісних реакцій (емансипації, групуванні, самоствердження тощо), компетентності в питаннях та інтересах, близьких неповнолітнім.

Не менші труднощі зустрічаються при встановленні психологічного контакту з батьками неповнолітніх, особливо в негармонійним сім'ях з хибними формами виховання.

Основний напрямок роботи повинен полягати в спробі прищепити неповнолітнім позитивні навички поведінки і в навчанні всіх членів сім'ї гармонійним стосункам [8].

На заключному етапі роботи з неповнолітніми проводяться консультативні та психотерапевтичні бесіди для підтримки тих нових форм сімейних стосунків.

Основне завдання педагога при цьому повинно полягати в стимулюванні і недирективному орієнтуванні групи й окремих її членів на адекватні форми поведінки [9].

На окремому занятті можна провести розігрування рольових ситуацій. Заняття будується так: кілька неповнолітніх розігрують тему, а інші коментують їхні вчинки і висловлювання.

Разом з адекватними вербальними методами на заняттях можуть бути використані і невербальні методи, такі, наприклад, як проективний малюнок, психогімнастика, музична терапія та ін.

Отже, для запобігання девіантної поведінки в неповнолітніх використовується первинна профілактика ассоціальної спрямованості і вторинна профілактика, для якої останніми роками актуальним завданням стало визначення так званих «груп ризику», у які входять неповнолітні з більшою за інших схильні до формування девіантної поведінки.

Зважаючи на описані точки зору, «девіантну поведінку» можна визначити як систему вчинків або окремі вчинки психічно здорової людини, які не відповідають чи суперечать офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам і правилам на певному етапі розвитку суспільства, як результат несприятливого соціального розвитку та порушення процесу соціалізації особистості.

Девіантна поведінка неповнолітніх має свою специфічну природу. Серед причин обумовлюють різні девіації, виділяють соціально-психологічні, психолого-педагогічні, психобіологічні чинники. При цьому велику роль серед зазначених причин відіграють характерологічні особливості. Ідеться про так звані акцентуації характеру, які проявляються в цьому віці і впливають на поведінку неповнолітніх. Закріплення деяких рис характеру заважає неповнолітньому адаптуватись у навколишньому середовищі і може стати однією з причин його поведінки, що відхиляється. Акцентуації характеру розглядаються як передумови девіантної поведінки неповнолітніх.

Запобіганню девіантної поведінки сприяють: інформаційно-просвітницька робота з батьками; інформаційно-просвітницька робота з педагогами; розвиток у неповнолітніх навичок взаємодії з іншими людьми на основі самоприйняття, саморозкриття і прийняття інших шляхів включення його в соціально-культурне середовище.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 16

Бесплатная работа

Закрыть

Клиническая психология 1

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.