Определение развития интеллектуальных способностей у детей

Характеристики работы

Диплом

Количество страниц: 92

Платная работа

Цена: 700.00грн.

Заказать работу

Зміст

Вступ. 3

Розділі. І. Загальне визначення інтелекту. 7

1.1. Теорії інтелекту. 9

1.2. Поняття про інтелектуальний коефіцієнт. 13

1.3. Інтелект і соціальне середовище, соціальний інтелект, інтелект і особистість. 14

Розділ ІІ. Соціально-психологічна концепція інтелектуального розвитку дитини А.-Н. Перре-Клермон. 19

2.1. Теоретична основа. 20

2.2. Проблема поєднання соціального і психологічного чинників. 30

Розділ ІІІ. Інтелектуальний розвиток дитини середнього шкільного віку. 34

3.1. Дослідження та визначення стадії інтелектуального розвитку дитини. 34

3.2. Коефіцієнт інтелектуальності 42

3.3. Когнітивна сфера підлітка. 45

3.4. Особливості інтелектуального розвитку у середньому шкільному віці 48

Розділ ІV. Практична частина. 50

4.1 Вступ. Прогресивні матриці Равена. 50

4.2. Тест - прогресивні матриці Ровена. 52

4.3.Протоколи з проведення тесту Р.п.м. 53

4.4 Ключ до методики Равена. 83

4.5 Висновки. 84

Висновок. 85

Література. 88

Вступ

“Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа)” визначає різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків, здібностей, інтелекту, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб як одне із основних завдань загальноосвітньої школи.

Метою моєї роботи є визначення розвитку інтелектуальних здібностей у дітей.

Об’єкт дослідження – розвиток інтелектуальних здібностей дітей середнього шкільного віку.

Предметом дослідження є педагогічні передумови розвитку інтелекту учнів за допомогоюекспериментів та тестів.

Гіпотеза: Інтелект дитини розвивається краще і швидше в навчанні і в розумінні її дорослими.

Дуже довго існувало дві думки відносно інтелекту. Згідно першої думки, інтелект – риса суто спадкова: або людина народжується розумною, або ні. Відповідно до другої точки зору, інтелект пов'язаний зі швидкістю сприйняття або реагування на зовнішні стимули.

Енциклопедія дає таке визначення інтелекту - розум, здатність мислити і раціонально пізнавати. Слово інтелект походить від латинського слова intellectus -пізнання, і це можна розуміти, як те, що інтелект це, інструмент, з допомогою якого людина пізнає навколишній світ, усвідомлює сам факт свого існування і виводить закони за якими протікають процеси у природі. Робота науковця полягає у пізнанні природи і знаходження закономірностей у процесах, що протікають у природі. Тому зрозумілим є прагнення досліджувати інтелектуальний розвиток дітей. Поняття інтелекту суттєво змінювалось з часом. Античні греки ототожнювали мислення із діяльністю серця. І лише у класичний період, в наслідок досліджень натуралістів розумову діяльність описують як атрибут вищої нервової діяльності. Для Платона інтелект - надіндивідуальне за природою творче начало, що прилучає людину до божественого світу. Однак Платон вказував на інтелект як на інструмент, що дозволяє пізнати вічні речі лише розумом, а чуттєвий світ не вартий заходу, щоб його відкривати розумом. Арістотель вважав розум, інтелект, мислення безсмертною сутністю, на відміну від душі. Саме через розум люди належать до одного виду, оскільки закони пізнання одинакові для всіх людей, а душа у кожного іншого. Розум існує як всезагальна сутність і лише через розум можна досягнути безсмертя. У часи середньовіччя домінуюча була теза "філософія служниця теології" і інтелект слугував лише для пошуку доказів правдивості Біблії. Однак можна привести цікаве твердження Фоми Аквінського, що лише розумом можна пізнати сутність речей. Цим підтверджувалась важливість розуму у пізнанні, однак було суттєво обмежено область для його застосування. У історії мінялось поняття інтелекту і область його застосування. У сучасному світі інтелект для психологів, це щось, що можна виміряти з допомогою тестів , тестів для визначення так званого IQ. А визначають його з прагматичною ціллю. Працедавці приймають на роботу працівників, що набрали багато балів IQ у надії отримати вправного робітника. У школах за тестами дітей розподіляють у різні групи для більш і менш обдарованих, щоб витрачати сили і кошти на тих хто має більше шансів потрапити до університету. У роки першої світової війни американці широко застосовували тести для визначення рівня інтелектуального розвитку серед рекрутів для того, щоб швидко розподілити їх за їхнім рівнем у відповідні війскові підрозділи. Однак оскільки поміж рекрутів було багато людей, що погано володіли англійською мовою, то застосовувались два типа тестів - Альфа для знаючих англійську і Бета - для решти.

Історично перші тести для визначення психічного розвитку складались для визначення рівня розумове відсталих дітей. Таким був тест Альфреда Бене який він склав у 1905 році. Але одні з ранніх публікацій присвячених розумовій відсталості, належить Ж. Е. Д. Ескіролю. Таким був перший етап розвитку тестування інтелекту, і саме тестування відносилось виключно до дітей із відставанням у розвитку. Хоча тоді ще не використовували окремої назви, а термін "інтелектуальний тест" увів американець Дж, М. Кеттел.

В тестах, які були розроблені пізніше, показником ефективності був час, у який витрачався піддослідним для вирішення запропонованих завдань. Головним вимірювальним приладом психологів став хронометр: чим швидше виконував завдання піддослідний, тим більше він набирав балів.

Дзвіноподібний розподіл часу реакції, одержаний Кеттелом, був використаний для оцінки інтелекту з допомогою різних тестів і для вияснення питання про те, як розподіляється рівень інтелекту серед населення. При цьому з однієї сторони від середнього рівня опинилися "відсталі", а з іншої -- "надобдаровані". І накінець, періодично випливало уявлення про те, що інтелект повинен бути успадкованою властивістю і складати в основному перевагу білої "раси". Це уявлення і до цього часу дискутується на сторінках наукових журналів.

Між іншим вчені, які розробили перші тести на інтелект, розглядали цю властивість більш широко. На їхню думку, людина, яка володіє інтелектом, --це та, яка "правильно думає, розуміє і розмірковує" і хто завдяки своєму "здоровому глузду" та "ініціативності" може "пристосовуватися до обставин життя".

Цю точку зору поділяв і Векслер — вчений, який створив в 1939 році першу шкалу інтелекту для дорослих. Він вважав, що "інтелект — це глобальна здібність розумно діяти, раціонально думати і виходити зі складних життєвих обставин" тобто "успішно мірятись силами з навколишнім світом".

Сьогодні більшість психологів згідні саме з цим визначенням інтелекту, який розглядається як здатність індивідума адаптуватися до навколишнього середовища.

Проте, визиває подив, що ті ж вчені, котрі сформулювали таку концепцію, в запропонованих ними тестах взяли за головний показник інтелекту швидкість виконання визначених завдань. Схожий показник, так само як і побудова кривих розподілу по інтелекту, погано узгоджується з широким поняттям адаптації. Цей парадокс можна пояснити тільки уже згаданими історичними традиціями і визначеною системою шкільного виховання.

Що стосується самих тестів на інтелект, то вони в значній мірі залежать від того як кожен дослідник уявляє собі цю властивість особистості. І хоча на даний час психологи дійшли згоди стосовно загального визначення інтелекту, проте, його компоненти і способи їх оцінки все ще викликають суперечки.

Закрыть

Определение развития интеллектуальных способностей у детей

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.