Причины преступности в криминологии

Зміст

1. Поняття та класифікація причин та умов злочинності в сучасній кримінології

2. Біопсихологічні теорії причин злочинності

3. Соціальні теорії причин злочинності

4. Культуроцентрична концепція причин злочинності

5. Основні підходи до вивчення причин та умов злочинності у сучасній вітчизняній кримінології

Висновок

Список використаних джерел

2. Біопсихологічні теорії причин злочинності

Біологічні концепції причин злочинності в чистому вигляді кримінологи формулюють дуже рідко. Біологічної теорії при­чин злочинності в чистому вигляді дотримувався тільки на по­чатковому етапі своїх досліджень її засновник Ч. Ломброзо. Біологічні теорії причин злочинності не дістали великого по­ширення у кримінології (у тому числі у вітчизняній та російсь­кій). Більшість прихильників цієї теорії визнають значущість соціальних факторів і тому такі теорії правильніше називати біосоціальними або соціально-біологічними залежно від того, якому витоку - соціальному чи біологічному - надається пріо­ритет. Згідно з біопсихологічними теоріями причина злочинно­сті полягає в особистості й природі людини.

Їх виникнення пов’язують з іменем З. Фрейда (1856 - 1939), австрійського лікаря та психолога. Сам Фрейд не займався проблемами злочинності, однак його послідовники зробили все, щоб пристосувати його вчення до пояснення причин правопорушень. Фрейд намагався знайти методику лікування неврозів. Її суть - допомогти пацієнту усвідомити причини своїх страхів, оскільки якщо людина знає, чого боїться, то вона вже готова, щоб перемогти ці страхи. Подальші мислення привели до того, що Фрейд зробив висновок, що в глибині свідомості живуть не тільки набуті фантоми. «Людина народжується із потягами, які треба обмежувати, наприклад, сексуальний потяг лібідо». На останньому етапі своєї діяльності він надає своєму вченню філософське звучання. Він розробляє структуру особистості, яка складається з трьох інстанцій - Я, Воно, Ідеал - Я. Я у людини пов’язано із свідомістю, воно господарює над його спонуканнями. Іншими словами, кожен з нас судить про себе по своїх вчинках, які він свідомо вчинив, або свідомо від них відхилився. Із цього Я виходить ініціатива по витісненню зі свідомості психотравмуючих обставин. Однак в людині існує Воно, яке містить у собі ті самі спонукання. Витіснення зливається з Воно і є його частиною. «Я уособлює те, що можна назвати розумом у протилежність Воно, яке відповідає пристрасті». Витіснення спонукань породжує Ідеал - Я, воно і є початковою природою людини. Якщо Я буде у постійному конфлікті із Воно це може призвести до душевного розладу та інших небезпечних наслідків. Вчення Фрейда було розвинуто його учнями. К. Юнг (1875 - 1961), швейцарський психолог та психіатр, заснував напрямок «аналітична психологія». Він виділив у несвідомому дві частини: особисте несвідоме та колективне несвідоме. Перше місить все, що людина намагається витіснити зі свідомості, але воно залишається у якості сліду у несвідомому. Зміст другого, тобто колективного несвідомого, не набувається в процесі життя, воно - природжені інстинкти та первісні форми збагнення - архетипи. Аналітична психологія Юнга «соціологізує» фрейдизм. Колективне несвідоме - це вже не тільки інстинкти, біологічний потяг, а й історія людства. «Тому причини правопорушень скоріше соціальні та містяться у пережитках минулого у свідомості людства». Праці З. Фрейда, К. Юнга та їх послідовників А. Адлера, Е. Фромма довели, що люди є соціальною істотою та що відповідь на питання «Що є людина?» треба шукати не тільки в ній, а й між людьми, тобто в їх взаємовідносинах. Тим самим вони запровадили початок соціологічним теоріям причин та умов правопорушень.

Прихильники властивих злочинних якостей у людини не відкидали роль зовнішніх обставин. Сам Ч. Ломброзо говорив про «випадкових злочинців», які вчиняли правопорушення під впливом зовнішніх обставин. Ломброзо нарахував біля 16 таких факторів: кліматичні,

метеорологічні, фактори освіти, цивілізації та інші. Учень Ч. Ломброзо Е. Феррі розрізняв три групи факторів: «антропологічні (органічні аномалії мозку, кісток, рефлекторної діяльності, розумові та психічні аномалії, освіта, рід занять, виховання та ін.); фізичні (клімат, зміна дня та ночі, метеорологічні умови, річна температура); соціальні (релігія, стан промисловості, економічний та політичний устрій, побудова виконавчих органів, органів правосуддя, постановку законодавства взагалі)».


3. Соціальні теорії причин злочинності

Переходячи до викладу даного питання, слід зазначити, що ідеї соціальної природи злочинності висловлювалися з давніх часів. Пригадаємо хоча б Аристотеля, який розглядав в числі «джерел злочину», що знаходяться зовні злочинця і не залежать від його волі (продажність суддів, безладдя в державі слабкість репресій, надмірне збагачення, жебрацтво і т.п.). Соціальне єство злочинності знайшло вираз в ідеях філософів, письменників, правознавців епохи Просвіти.

Тураті в своїй брошурі «Соціалізм і науки» (1882) писав про безперспективність наукового пошуку причини злочинності в індивіді. Посилаючись на багато висловів переважно соціалістів, а також прихильників школи і інших фахівців про те, що причини злочинів лежать, перш за все, у безладності соціального устрою, в майновій нерівності, експлуатації людей, Тураті висловлював ряд положень, що пояснюють причинність злочинності. Зокрема, він не заперечував природного початку в злочинці, визнавав і існування, але «дуже нікчемних природжених злочинців», яких, проте, вважав в тій чи іншій мірі продуктом породження бідності і нерівності. Причому, в класовій нерівності він бачив джерело злочинів. Навіть такі явища, як зловживання алкоголем і відсутності любові до ближнього, що спричиняють злочини проти особи і моральності, Тураті вважав породженням пануючого капіталістичного ладу. Тому покарання вважав крайнім засобом, беззаконним і шкідливим Виходячи з соціального єства причин злочинності, Тураті пропонував як заходи боротьби з нею радикальне оновлення соціальних інститутів.

Найвизначнішими представниками соціологічної школи теорії злочину прийнято вважати бельгійського правознавця Адольфа Прінса (1845-1919) і австрійського юриста Франца фон Ліста (1851-1919), французьких правознавців М. Анселя, Г. Тарда (1843-1904), та інших учених.

Адольф Прінс, в 20 років що отримав ступінь доктора права, адвокат з великим стажем, професор кримінального права в Брюссельському університеті, будучи призначений головним інспектором в'язниць Бельгії, вивчав практику боротьби зі злочинністю, осіб, що вчинили злочин, видав чергову книгу «Злочинність і репресії(1886), а через певний час, - іншу книгу «Злочинність і суспільство» (1890).

Учений розглядав злочинність як об'єктивне соціальне явище, властиве людству та обумовлене вадами соціальної системи. Не «можна абсолютно усунути злочинність - писав він, - як неможливо уникнути війни, та хвороби»6. Прінс розглядав злочинність як певну субстанцію, яка породжується в самому людстві і виступає неминучим соціальним злом, так як і війни, бідність, хвороби. Протидіяти цьому злу необхідно, головним чином, шляхом обмеження завеликих апетитів людей.

Прінс виступав активним прихильником соціальних реформ. Приймаючи до уваги зв'язок злочинності з численними негативними явищами, він звертав увагу на необхідність системного впливу на ці зв'язки, та запропонував трирівневу систему заходів а) соціальні заходи попередження, б) судові заходи, в) пенітенціарні заходи.

Ідеї Прінса ініціювали активність наукової думки в світовій спільноті.

Франц фон Ліст, ректор університету в Галлі, потім професор Берлінського університету, аналізуючи антропологічні і соціологічні роботи, присвячені злочину, розглядав злочин по-перше, як суспільне явище, по-друге, - як явище соціально-патологічне.

Учений стверджував, що в будь-якому суспільстві завжди має місце певне число злочинів як неминуче зло, усунення якого за допомогою різних реформ відноситься до області утопії. Разом з тим в злочинності можуть виявлятися патологічні риси які «здатні стурбувати далекоглядного державного діяча (зростання числа злочинів проти держави, громадського порядку і особи, зростання рецидиву, співучасті у злочинах малолітніх)

Французький соціолог і кримінолог Жан Габріель Тард, будучи за освітою юристом, проте, тяжів до соціології. Він визнаний одним з основоположників соціології і психологи.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 21

Бесплатная работа

Закрыть

Причины преступности в криминологии

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.