Причины и условия преступности в современной криминология

Зміст

Вступ

1. Поняття та класифікація причин і умов злочинності у сучасній кримінології

2. Біопсихологічні теорії причин злочинності

3. Соціологічні теорії причин злочинності

4. Культуроцентрична концепція причин злочинності

5. Основні підходи до вивчення причин та умов злочинності у сучасній та вітчизняній кримінології.

Висновок

Список використаних джерел

Варто зазначити, що з часів У. Джеймса в психології побутує стара аналогія психічного світу людини з вершником на коні. Вершник — це “Я”, те що сприймає і відчуває, оцінює і порівнює; “Кінь” — це емоції, почуття, пристрасті, якими покликане керувати “Я”. Скориставшись цією алегорією, Фрейд говорив про вершника як про свідомість, а про коня як про несвідоме. Причому свідомість перебуває в безнадійному становищі: вона намагається керувати значно сильнішою істотою, сильною не тільки фізично, а й хитрістю, близькістю до природи, вмінням обдурити прямолінійну свідомість, повертати в потрібному їй напрямі, залишаючи при цьому свідомість у незнанні стосовно цих поворотів. Щоб зрозуміти особу, потрібно вивчати її несвідоме, тому що окремі вчинки та життєва доля визначаються “конем”, а не короткозорим “вершником”. Правда, Фрейд говорив, що ідеалом людини для нього був би той, хто тримає в тотальному підпорядкуванні свою підсвідомість. Підступництво і сила фрейдівського коня стануть особливо наочними, коли ми згадаємо, що до несвідомого Фрейд відносив не тільки інстинкти, потяги, витиснуті імпульси і бажання. До несвідомого належать також і багато інстанцій “над-Я” — моральні установки і заборони, які, будучи з певних причин витиснутими зі свідомості, продовжують зі сфери несвідомого тяжіти над людиною. З огляду на це, можна сказати, що свідомість намагається керувати не “конем”, а швидше “кентавром” — істотою сильнішою і хитрішою, розумнішою, яка має голову (витиснуті інстанції “над-Я”), а не тільки розпливчасті, дифузійні, але могутні імпульси витиснутих бажань. Становище зі свідомістю “Я”, “ЕГО” стає зовсім безнадійним, а шанс приборкати кентавра — незначним.

Послідовники Фрейда доповнили його теорію деякими новими рисами. Найвідомішою є неофрейдистська теорія фрустрації, що розглядає злочин як підсвідомий вихід зі складного психічного стану — гострого переживання, викликаного раптовою катастрофою надій.


3. Соціологічні теорії причин злочинності

Соціологічний напрямок з'явився внаслідок розчарування, втрати інтересу до суто біологічних аспектів вивчення злочин­ності. Спочатку він мав характер стихійного протесту гнітючої більшості криміналістці проти такого підходу до цієї проблеми, а з часом набув характеру різкої критики деяких положень антро­пологів. Після з'їзду Міжнародної спілки криміналістів у 1889 р. цей напрямок оформився організаційно й загалом кон­цептуально. Для нього було характерне сполучення криміналь­но-правової доктрини та соціологічного бачення злочинності.

Кримінологи-соціологи цікавилися, передусім, залежністю між злочинним і соціальним середовищем. Серед причин зло­чинності вони називали, передовсім, соціальні обставини, що коре­няться не стільки в порочному індивіді, скільки в порочному суспільстві. Основні принципи соціологічного напрямку: злочин - явище соціальне; злочинцями не народжуються, ними стають під упливом несприятливого середовища.

Соціологічний напрям на початкових етапах був репрезенто­ваний теоріями соціальної дезорганізації та диференціального зв'язку.

Теорія соціальної дезорганізації пояснює злочинність на соціальному рівні та ставить психологію злочинця в за­лежність від процесу функціонування суспільства загалом.

Теорію диференціального зв'язку розробив французький учений ГабмельТард (1843-1904). На відміну від Ч. Ломброзо,упраці "Закони наслідування" Г. Тард пояснює звикання до злочинної поведінки дією психологічних механізмів навчання та насліду­вання. Обидві його праці "Закони спадкоємства" й "Філософія по­карання" (1890 р.) були надруковані в Парижі. Злочинців він на­зивав своєрідним "соціальним експериментом" і висловлювався, що юридичні диспозиції мають будуватися на психологічній основі, а не на ршних покараннях за однакові злочини, що вважав несправедливим і спрощеним. Функція суду, на його думку, має зводитися до встановлення винуватості чи невинуватості обвину­ваченого, а ступінь його відповідальності має визначати спеціальна медична комісія.


4. Культуроцентрична концепція причин злочинності

Якщо розвиток соціологічних теорій визначається прагненням отримання знань про людину і суспільство, то антропологія займається дослідженням і порівнянням різних культур. Значення культури у будь-якій соціальній системі полягає в тому, що вона здійснює важливий і значний вплив на людей та їх взаємовідносини між собою. Таким чином близькими до соціологічних теорій є культуроцентричні (культурологічні) концепції. Ці концепції спираються на концепцію В. Міллера про „культуру нижчого класу”, на теорію конфлікту культур Т. Селліна тощо.

У культуроцентричних теоріях злочинності центральними визнаються фактори людської культури. Існують різні визначення культури. Одним з найбільш фундаментальних можна вважати запропоноване вченим О.М. Костенком розуміння культури людини як міри узгодженості волі і свідомості людини із законами природи. Цікавою є бачення культури В. Фоксом: культура як спосіб життєдіяльності, це в основному групова поведінка. Під культурою прийнято розуміти сукупність матеріальних і духовних цінностей, які створені людським суспільством і характеризують певний рівень розвитку суспільства.

Так, теорії субкультур визначають, що людина розвивається у групі рівних собі чи у зграї, у членів якої є стійка система цінностей, що відрізняється від системи цінностей, яка існує у великому суспільстві. Тобто ці концепції пояснюють причини злочинності конфліктом між нормами субкультури окремих соціальних груп і нормами культури суспільства загалом.


5. Основні підходи до вивчення причин та умов злочинності у сучасній та вітчизняній кримінології.

Вітчизняні вчені-кримінологи класифікували причини злочинності за досить великим числом критеріїв, у чомусь погоджуючись між собою, а в деяких випадках вступаючи у запеклі дискусії.

М. М. Бабаєв вважає, що "серед факторів, здатних на сучасному етапі розвитку нашого суспільства відігравати схожу криміногенну роль, можна виділити економічні, демографічні, ідеологічні і деякі інші". Тим часом, як В. М. Коган, узагальнивши різні думки з цього приводу, класифікує причини злочинності в такому порядку: причини матеріального, культурного і соціально-психологічного характеру; соціально-економічні, ідеологічні, управлінські причини; об'єктивні і суб'єктивні причини; загальна, особливі і одиничні причини; причини першого і другого порядку; основні і конкретні причини; повна і специфічна причини.

А. Б. Сахаровим був запропонований такий варіант класифікації. Перший рівень пов'язується із загальносоціальними закономірностями та особливостями розвитку суспільства і "визначає абстрактну можливість збереження злочинності при соціалізмі". Другий - визначається "умовами морального формування окремих осіб та груп, створюючи реальну можливість існування злочинності". Третій рівень характеризується конкретними ситуаціями вчинення злочинів". Ці три рівні причин взаємозумовлені. Процес взаємозв'язку йде як від першого (більш загального рівня, до останнього, конкретного), так і навпаки, тобто від соціальної структури через спосіб життя до особистості і від особистості через спосіб життя до соціальної структури.

Н. Ф. Кузнєцова, дотримуючись більш докладної класифікації, вважає, що поділяти причини та умови злочинності слід за такими критеріями: за механізмом дії (характеру детермінації), за рівнем функціонування, змістом, природою, сутністю та іншими ознаками. За механізмом дії Н. Ф. Кузнєцова поділяє негативні соціальні явища та процеси, які детермінують злочинність, на дві категорії - причини й умови. За рівнем (ієрархії, субординації) функціонування криміногенні детермінанти класифікуються нею на причини й умови злочинності (інколи вони називаються "загальні причини"), причини й умови груп злочинів, причини й умови окремих конкретних злочинів, які виявляються за кожною кримінальною справою. За змістом криміногенні детермінанти поділяються, згідно з позицією Н. Ф. Кузнєцової, на соціально-психологічні, соціально-економічні, організаційно-управлінські та інші.


Висновок

Кримінологія новітнього часу відкрила для себе новий напрям вивчення реакції суспільства на злочинність: звернулась до досліджень потерпілого (жертви злочину) і механізмів соціального контролю. Тепер вже до причин злочинності підходять не тільки з точки зору характеристики злочинного діяння і властивостей злочинця. Причини виводяться з соціального процесу, в якому задіяні і злочинець, і потерпілий, і суспільство. Особливо досліджуються процеси в суспільстві, в силу яких поведінка людей і самі люди визначаться як злочинні.

На подальший розвиток очікують такі нові напрями кримінології, як родинна (яку активно розроблюють на Заході в аспекті злочинів серед членів родини), екологічна, а також традиційні напрями кримінологічної характеристики злочинності молоді й неповнолітніх, насильницької злочинності. Останніми роками кримінологи багато уваги приділяють проблемі серійних сексуально-насильницьких злочинів.


Список використаних джерел

1.Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002.

2.Кримінологія. Загальна та Особлива частини: Підручник для студ. ВНЗ/ Мін-во освіти і науки України. Нац. юрид. акад. України ім.Я.Мудрого; За ред. І.М.Даньшина.- Харків: Право, 2003.

3.Храмцов Олександр Миколайович. Кримінологія вербальної агресії: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2003. — 19с.

4.Шнайдер, Ганс Йоахим. Криминология: Пер. с нем / Под общ. ред. Л.О. Иванова – М., 1994.

5.Долговой А. И. Криминология: учеб. для юрид. вузов / под общ. ред. А. И. Долговой. – М.: Норма – Инфра-М, 1999. – 784 с.

6.Іванов Ю. Ф. Кримінологія: навч. посіб. [Електронний ресурс] / Ю. Ф. Іванов, О. М. Джужа. – Київ: Вид. Паливода А. В., 2006. - 264 с. – Режим доступу: http://radnuk.info/komentar/39-ivanov1/393-2009-11-15-17-49-42.html.

7.Даньшин І. М., Голіна В. В., Кальман О. Г., Лисоєд О. В. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: Підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / І.М. Даньшин (ред.). — Х.: Право, 2003. — 352с.

8.Джужа О.М., Іванов Ю.Ф.Кримінологія: Навчальний посібник - К.: Вид. Паливода А.В., 2006. – 264 с.

9.Михайленко Петро Петрович. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України: Статті, доповіді, рецензії:У 3. т. — К.: Генеза, 1999. — 942с

10.Джужа О. М., Михайленко П. П., Кулик О. Г., Александров Ю. В., Гринчак В. М. Кримінологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / Національна академія внутрішніх справ України {Київ} / Я.Ю. Кондратьєв (відп.ред.). — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 416с.

11.Юзікова Н. С. Навчально- методичний комплекс з дисципліни "Кримінологія" / Дніпропетровський держ. ун-т. Кафедра кримінального права та процесу. — Д., 2000. — 43с.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 22

Бесплатная работа

Закрыть

Причины и условия преступности в современной криминология

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.