Право как эффективный регулятор общественной жизни
ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ І. ПРАВО – ОСОБЛИВИЙ ЗАСІБ СОЦІАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ.. 5
1.1. Сутність поняття соціальні норми та їх калсифікація. 5
1.2. Поняття системи права як внутрішньої його організації 7
1.3. Правова норма як елемент системи права. 9
РОЗДІЛ ІІ. СИСТЕМА СПОСОБІВ ТА ЗАСОБІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 10
2.1. Поняття правового регулювання ї його відмінність від правового впливу 10
2.2. Предмет, методи, види, способи і типи правового регулювання. Правовий режим 13
2.3. Стадії правового регулювання. 19
2.4. Механізм правового регулювання та його елементи. 20
РОЗДІЛ ІІІ. СВІТОВИЙ ДОСВІТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.. 25
3.1. Правове регулювання недобросовісної конкуренції: світовий досвід та Україна 25
3.2. Взаємодія правосвідомості та правового регулювання. 30
ВИСНОВОК.. 32
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.. 33
ВСТУП
Актуальність дослідження. Життя сучасного суспільства досить різноманітне, тому часто виникають складні життєві ситуації та відносини, в яких їх учасники мають різні цілі та інтереси. Отже, цілком природно, що протягом тривалого історичного розвитку людського суспільства в ньому сформувалася певна система нормативних регуляторів та різних правил поведінки. До неї входять правила, що засновані на моральних і релігійних установках, економічних і політичних інтересах, звичаї і традиції, правила для членів певних організацій (корпоративні правила тощо).
Цінність нормативного регулювання на основі загальних правил поведінки (норм) полягає у тому, що норма - це готове рішення для людини в певній життєвій ситуації, це готовий варіант дії, що заздалегідь апробований суспільством, державою, соціальною групою і т.д. Саме в цьому полягає головна цінність нормативного регулювання.
У сучасних умовах цивілізації право як ланцюг усього комплексу регуляторів, що впорядковують поведінку людей, перебуває у складній взаємодії з іншими соціальними регуляторами.
Безумовно, серед усіх соціальних регуляторів право є одним з найдієвіших, тому що воно впливає на досить значну частину відносин, в якій безпосередньо зацікавлені держава і суспільство, а також тому, що реалізація права забезпечується насамперед і переважно засобами і можливостями держави, її гілок влади.
Виконання правом своєї соціальної ролі в першу чергу зумовлене його нормативністю. Реалізуючи будь-яку свою функцію, право завжди визначає міру, обсяг належної, забороненої або дозволеної поведінки, визначає правове становище людей та наділяє їх правами та обов’язками у відносинах між собою та з державою.
Однак, можливості впливу права на соціальну дійсність не безмежні. Право регулює суспільні відносини також у взаємодії з іншими нормами - елементами системи соціального нормативного регулювання.
У вітчизняній літературі різноманітними аспектами даного питання займалися правознавці: А. Крижанівський, Н. Оніщенко, О. Скакун, О. Скрипнюк, В. Теліпко та ін. Однак в юридичній науці відсутні цілеспрямовані комплексні дослідження права як соціального регулятора та питання їх взаємодії, цей аспект висвітлено переважно в межах політології. Це свідчить про актуальність обраної тематики, особливо з огляду на демократичні перетворення в країні, на ствердження принципу верховенства права, на впровадження принципу розподілу влад, що потребує чіткого визначення меж правового та політичного регулювання і встановлення відповідних пріоритетів.
Метою курсової роботи є дослідження теоретичних питань пов’язаних з ефективністю права як найбільш дієвого регулятора суспільних відносин.
Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких основних завдань:
- проаналізувати сутність права стосовно сучасних перспективних реалій;
- дослідити роль і значення кожного соціального регулятора;
- розглянути джерела права як характеристики цивілізованого розвитку;
- дослідити зарубіжний досвід правового регулювання.
Об’єктом дослідження є право як соціальне явище.
Предметом дослідження є теоретичні питання пов’язані з ефективністю права як регулятора суспільних відносин.
Методи дослідження. У роботі ми використовували низку філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів.
Структура роботи. Курсова складається із вступу, трьох розділів,висновків та списку використаних джерел.