Правовое регулирование занятости сельского населения

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 53

Платная работа

Цена: 300.00грн.

Заказать работу

Зміст

Вступ. 3

Розділ 1. Передумови та наукове обґрунтування правового регулювання зайнятості сільського населення. 7

1.1. Висвітлення проблеми правового регулювання зайнятості сільського населення у працях науковців. 7

1.2. Причини виникнення необхідності у правовому регулюванні зайнятості на селі. 9

1.3. Світовий досвід юридичного регулювання зайнятості сільського населення та можливості його застосування в Україні. 13

Розділ 2. Нормативно-правова база регулювання зайнятості сільського населення. 17

2.1. Регулювання зайнятості сільського населення у нормативних актах Верховної Ради України. 17

2.2. Регулювання зайнятості сільського населення у нормативних актах Кабінету Міністрів України та Президента України. 26

Розділ 3. Державна політика регулювання зайнятості сільського населення. 29

Висновки. 40

Список використаної літератури. 44

Додатки. 46

Вступ

В Україні проблема зайнятості в сільській місцевості настільки загострилася, що потребує невідкладних дій як на державному, так і на регіональному рівнях.Багато в чому важливу роль у цьому спектрі відіграло історичне минуле нашої держави. Змінивши організаційно-правові форми господарювання, організатори реформ не передбачили можливі варіанти зайнятості сільського населення. Сумнозвісний Радянський Союз зі своїми п’ятирічками та продрозкладками, зі своїми хижацькими бажаннями бути першими, невтомно розбудовуючи промисловість, яка, до речі, сьогодні також не в найкращому стані, цілком і повністю забував про підтримку аграрного сектору. Тому маємо те, що маємо. Тому з усіх екранів та радіостанцій чуємо сьогодні про небувалий занепад.Тому більшість селян перебувають у стані розгубленості. А сам процес створення нових робочих місць у сільській місцевості носить некерований характер. На селі постійно зростає рівень сільського безробіття, що пов’язано, передусім, з відсутністю концептуальних засад розвитку сфери зайнятості сільського населення, стратегії розбудови українського села, необхідної державної політики щодо підтримки цих процесів.

Дослідження показали, що в сільській місцевості України відбувається значний спад економічної активності населення. Як свідчать статистичні дані за 1995-2006 рр. (за методологією МОП) чисельність економічно активного населення знизиласяна 19,35 %, зайнятих на 21,5 %, рівень безробіття зріс на 2,5 %. [12; 147]

На селі особливо відчутно проявляють себе нові, не зовсім властиві раніше проблеми зайнятості. Сільське господарство, яке донедавна вважалося однією з найбільш трудомістких галузей і постійно потребувало залучення додаткової робочої сили, тепер саме вивільнює її. Негативна ситуація на ринку праці у сільській місцевості ускладнилась ще й тим, що на село повернулися колишні сільські жителі, які раніше працювали у містах, але були вивільнені внаслідок затяжної економічної кризи. В сільській місцевості різко зменшується ємність ринку праці, загострюється проблема працевлаштування селян. [16; 203]

Результати аналізу переконують, що сьогодні новостворені приватні суб’єкти господарювання проявляють значну зацікавленість у підвищенні продуктивності праці та зменшенні витрат на заробітну плату, а тому постійно скорочують чисельний склад своїх трудових колективів. За статистичними даними, середньооблікова чисельність штатних працівників сільськогосподарських підприємств за 2000-2006 рр. зменшилася майже у 3 рази, тоді як чисельність працюючих в особистих селянських господарствах збільшуєтья.

В процесі проведення аграрної реформи на селі, трудові відносини виявились відокремленими від відносин власності. Селяни-власники у своїй більшості не стали засновниками нових агроформувань.

Дослідження соціальної сторони сільської зайнятості, стану благоустрою сільських населених пунктів показали, що в Україні відбувається занепад сільської соціальної інфраструктури, що негативно впливає на зайнятість селян.

Встановлено, що в умовах ринкових перетворень проблему зайнятості все більше доводиться вирішувати безпосередньо самим селянам. Сільське населення почало активізувати свою діяльність шляхом створення різних форм самостійної зайнятості, при цьому перевага надається сільськогосподарській галузі. Не маючи змоги працевлаштуватися за наймом, селяни все більше вдаються до створення власних одноосібних господарств на вилучених в натурі (на місцевості) земельних частках (паях). Проте невизначеність правового статусу особистого селянського господарства (ОСГ) як суб’єкта економічної діяльності, призводить до невизначеності в питаннях праці, зайнятості та соціального захисту членів сімей, що ведуть ОПГ та ОСГ. Здійснене спеціальними органами оцінювання потенційних можливостей безробітного сільського населення дозволило встановити, що переважна більшість безробітних знаходиться у працездатному віці, з них майже 55 % у віці від 25 до 49 років. Вивчення професійної структури сільського населення показало, що в ній переважають особи робітничих професій, які не мають попиту на сучасному сільському ринку праці, і за своїми професійними знаннями в більшості випадків не можуть задовольнити нові потреби села в сучасних ринкових умовах. Викликає занепокоєння молодіжне та жіноче сільське безробіття. [12; 201]

З’ясовано, що успішне розв’язання проблеми зайнятості сільського населення вимагає злагодженої та скоординованої системи дій щодо започаткування й підтримки підприємництва як у сільськогосподарській, так і в несільськогосподарській сферах.

Дослідження показали, що окремими спонтанними та безсистемними діями самих лише безробітних щодо впровадження індивідуальної підприємницької діяльності проблему зайнятості на селі не вирішити.

Доведено, що в сучасних умовах поглиблення аграрних перетворень в сільській місцевості для вирішення проблеми зайнятості потрібно створити спеціальний Фонд підтримки підприємництва на селі, зокрема, для розвитку різних видів кооперативів за рахунок державного та місцевих бюджетів у розмірі не менше 500 млн. грн. на рік. Саме це дозволить суттєво підвищити економічну активність та розширити сферу зайнятості сільського населення.

В умовах поглиблення аграрної реформи в Україні, зайнятість в сільській місцевості характеризується переважно негативними тенденціями: скорочується чисельність зайнятих осіб і постійно зростає сільське безробіття, що набуває загрозливого характеру; прогресує міграція найбільш активної частини мешканців села до міст і за кордон; відбувається знецінення сільськогосподарської праці; зниження ролі заробітної плати у формуванні доходів. (додаток 1) Демографічна ситуація характеризується значним перевищенням смертності над народжуванністю, скороченням чисельності сільського населення тощо.

У сучасний період вирішення соціально-економічних проблем, що стоять перед Україною, зазначені норми набули подальшого розвитку в Законі України від 5 липня 1995 p., яким КЗпП України доповнено ст. 5-1, де передбачено систему гарантій забезпечення права громадян на працю. Відповідно до цієї норми держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, вільний вибір виду діяльності; безплатне сприяння державних служб зайнятості в наданні відповідної роботи й у працевлаштуванні згідно з покликанням, здібностями, професійною підготовкою, освітою з урахуванням суспільних потреб, у наданні підприємствами, устано­вами, організаціями роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійно-виховних закладів за попередньо поданими заявами; безплатне навчання безробітних громадян новим професіям, їхню перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії; компенсацію відповідно до законодавства ма­теріальних витрат у зв'язку з направленням на робо­ту в іншу місцевість; правовий захист від необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу та незаконного звільнення, а також у збереженні роботи. [9; 109] (додаток 2)

Перехід до ринкових відносин визначив перед регіонами України проблему вибору необхідних напрямків і інструментів забезпечення стійкого розвитку зайнятості як об'єктивної необхідності розвитку сільських територій.Прийняті заходи щодо стійкого розвитку сільських територій в даний час формуються як самостійний напрямок української економічної політики.Питання формування соціально-економічних передумов розвитку сільських територій набуває особливо актуального значення, оскільки вимагає від держави і регіонів не лише напруженості організаційної роботи щодо забезпечення соціального становища, а й величезних фінансових ресурсів.

Закрыть

Правовое регулирование занятости сельского населения

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.