План

1. Місцевий бюджет, його значення і роль у соціально-економічному житті країни

2. Проблеми вдосконалення механізму стягнення плати за землю

Список використаної літератури

2. Проблеми вдосконалення механізму стягнення платиза землю

Земля є одним з найстаріших в історії об'єктом оподаткування. І хоч зараз плата за землю не має суттєвого бюджетного значен­ня, існування цього податку зумовлено цілим рядом чинників. З фіскальної точки зору надходження від плати за землю мають стабільний характер, від цього податку майже неможливо ухили­тись, оскільки неможливо сховати земельну ділянку. Крім того, вона як об'єкт оподаткування піддається чіткому обліку. З соці­альної точки зору плата за землю виступає досить справедливою формою оподаткування, оскільки більше податку сплачує той, хто має більшу кількість землі і кращої якості.

З точки зору еко­номічної ефективності вона також має деякі переваги: з одного боку — стимулює ефективне використання землі, а з другогопри встановленні диференційованих ставок залежно від регіону може сприяти більш рівномірному розміщенню продуктивних сил на території країни.

До недоліків цього податку слід віднести те, що надходжен­ня від нього є негнучкими, тобто його сума не залежить від доходів, які отримують платники. Це, в свою чергу, при збільшенні загального обсягу доходів в країні залишає бюджет без додаткових надходжень. В умовах кризового падіння виро­бництва цей вид податку може спричинити банкрутство плат­ників, які переживають тяжкі часи. Крім того, його стягнення вимагає досить копіткої роботи по оцінці земельних ресурсів країни.

Плату за землю в Україні було введено з метою раціонального використання та охорони земель, вирівнювання соціально-еконо­мічних умов господарювання на землях різної якості, фінансу­вання витрат на ведення земельного кадастру тощо. Передба­чалось, що надходження плати за землю будуть використовува­тись за цільовим призначенням. Але в умовах фінансової кризи плата за землю використовується лише як одна з форм поповнення загального обсягу доходів бюджету.

Об'єктом плати за землю виступає земельна ділянка, яка пе­ребуває у власності, користуванні, в тому числі на умовах орен­ди. Платниками є власники землі та землекористувачі, в тому числі і орендарі.

Плата за землю стягується в двох формах: земельний пода­ток; орендна плата.

Залежно від призначення землі розрізняють ставки, що вста­новлюються щодо земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. В свою чергу, ставки плати за землю несільськогосподарського призначення диференціюються для зе­мель населених пунктів і земель промисловості, транспорту тощо за межами населених пунктів.

Щодо земель сільськогосподарського призначення, ставки встановлюються у відсотках від грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь і диференціюються для ріллі, сіно­жатей та пасовищ і для багаторічних насаджень.

За земельні ділянки в межах населених пунктів ставки податку із земель, грошову оцінку яких визначено, встановлюються у від­сотках від грошової оцінки. Якщо грошову оцінку земельних діля­нок не визначено, використовуються середні ставки (в копійках за квадратний метр) для населених пунктів, розміри яких диференці­юються залежно від чисельності населення. В свою чергу, середні ставки, встановлені Верховною Радою України, також можуть ди­ференціюватись відповідними сільськими, селищними, міськими Радами, виходячи з функціонального призначення і місцезнахо­дження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок. У населених пунктах, віднесених до курортних, встанов­люються підвищуючі коефіцієнти до середніх ставок. Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками, га­ражами, дачами громадян, а також надані для потреб сільськогос­подарського виробництва, водного та лісового господарства тощо справляється в розмірі 3% суми земельного податку. Податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для ви­робництва рибної продукції, справляється у розмірі 25%.

Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах приро­доохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайня­ті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будів­лями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначен­ням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповід­ного земельного податку.

Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підпри­ємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогоспо­дарських угідь), що перевищують норми відведення, справляєть­ся у п'ятикратному розмірі.

Щодо земель, розташованих поза межами населених пунктів, ставки земельного податку встановлюються:

- для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншо­го призначення — з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;

- для залізничного транспорту. Збройних Сил України — у роз­мірі 0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області та ін.

Податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користу­вання на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, справляється у розмірі 50% в від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лі­сового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Від земельного податку звільняються:

- заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ланд­шафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

- вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та профе­сійно-технічних училищ;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які пов­ністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відпові­дно до законодавства України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно зі списком, затвердженим Мініс­терством охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, підприємства, об'єднання та орга­нізації товариств сліпих і глухих України, громадські організації інвалідів України та їх об'єднання;

- вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здо­ров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим при­значенням;

- зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не зай­маються підприємницькою діяльністю.

Не справляється плата за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивне забруднених територій і хімічно забруднені сільсь­когосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства; за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського осво­єння; за землі державних сортовипробувальних станцій і сортоді­льниць, які використовуються для випробування сортів сільсько­господарських культур; за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування; за земельні ділян­ки державних, колективних і фермерських господарств, які зай­няті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодо­вих насаджень; за землі кладовищ; за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, що належать інвалідам І і II груп, громадянам, які виховують трьох і більше дітей, та громадянам, члени сімей яких проходять строко­ву військову службу, пенсіонерам, а також іншим особам, які ко­ристуються пільгами відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, громадянам, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські Ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшен­ня суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зарахо­вуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів.

До бюджету цей податок виробниками сільськогосподарської та рибної продукції і громадянами сплачується до 15 серпня і 15 листопада рівними частками, а всіма іншими платниками — щомісячно, до 15 числа наступного за звітним місяия.

Доцільно звернути увагу й на те, що Земельним Кодексом Украйни передбачено припинення права користування землею у разі систематичного не внесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати у строки, визначені договором оренди.

Наведене вище є основними контурами правового поля, в межах якого має здійснюватись справляння плати за землю. Здавалося б, усе прозоро й зрозуміло, проте практика обчислення та сплати цього платежу виявляє суттєві проблеми, які слід враховувати, виправляти й розв’язувати. Останнє зумовило необхідність розгляду в ДПА України цього питання і видання наказу від 9 жовтня цього року за №271 “Про стан справляння плати за землю і заходи по удосконаленню цієї роботи”, основні вимоги якого нам потрібно викласти.

Отже, перше питання — позбутися неузгодженостей у чинному законодавстві та здійснити не відкладні заходи, що сприятимуть безумовному виконанню відповідних норм законодавства. Зокрема, йдеться про залучення до оподаткування госпрозрахункових організацій охорони здоров’я, культури й освіти, проведення інвентаризації земельних ділянок (здійснена на 78%), прискорення завершення грошової оцінки земель населених пунктів (4,9%) і земель за їх межами (крім сільгоспугідь), а також встановлення меж населених пунктів. Всім органам місцевого самоврядування слід своєчасно видати документи на право власності й користування землею, переглянути договори на оренду землі (враховуючи збільшення ставок податку) з чітким визначенням її розмірів, строків сплати і відповідальності платників, а також повноти використання права диференціації ставок земельного податку в населених пунктах.

Є необхідність уточнити розбіжності між показниками земельних ділянок, які відображають у розрахунках платники податку, і даними, що їх мають землевпорядні органи (розбіжність сягає понад 1,3 млн. га). Отже, платникам спільно із землевпорядними органами слід забезпечити чітке, достовірне і повсюдне визначення розмірів використовуваних земельних ділянок, а податковим органам на цій основі домогтися повноти обліку платників, недопущення проявів ухилення від сплати земельного податку.

Друге важливе питання — зменшити наявні втрати бюджету через надання економічно необґрунтованих пільг юридичним і фізичним особам. Органи місцевого самоврядування 1999 року надали 1281 платнику — юридичній особі пільги на суму 6,1 млн. грн. та 7,9 млн. грн. платникам — фізичним особам на суму 1,2 млн. грн. Так у Луцьку Волинської області всім землекористувачам надано пільги на 3,9 млн. грн. У Києві звільнені від сплати земельного податку ринки комунальної власності, хоч вони й не збиткові.

Слід також з’ясувати доцільність і ефективність надання пільг за чинним законодавством і подати пропозиції щодо їх обмеження. Лише внаслідок перегляду пільг для спеціалізованих санаторіїв у Автономній Республіці Крим річні втрати бюджету скоротилися на 2,4 млн. грн. Обсяг таких пільг для фізичних осіб перевищує нараховану суму земельного податку на 4,9 млн. грн., або на 19,6% (нараховано 26,7 млн. грн., сума пільг — 31,1 млн. грн.).

Третє питання — посилити контроль збоку податкових органів за правильністю обчислення платниками земельного податку, забезпечити своєчасну його сплату. З огляду на це є необхідність запровадити системну практику спеціальних ґрунтовних перевірок (на викуплені будівлі й споруди, їх частини, а також у підприємствах і організаціях залізничного транспорту донараховано і стягнено 2,5 млн. грн.).

Подібні перевірки доцільно провести також на підприємствах і в організаціях, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв’язку, теле- і радіоцентрів, ретрансляційних телевізійних станцій, оптової і роздрібної торгівлі пально-мастильними матеріалами, юридичних і фізичних осіб, яким надано дозволи на розміщення об’єктів торгівлі й сфери побуту тощо. Одночасно слід перевірити повноту обліку платників орендної плати за землю і правильності визначення в угодах її розмірів (нині обсяг цієї плати становить 16,7 млн. грн., або 2,7% до надходжень земельного податку), сплати земельного податку за виділені земельні ділянки громадянами, які не проживають на території відповідних рад.

З іншого боку, хиби в обчисленні й сплаті податку поки що масові. У Києві, Одеській і Дніпропетровській областях, в Автономній Республіці Крим, де приділяється належна увага контролю, порушення (неправильне застосування ставок, приховування земельних ділянок від оподаткування, невчасне подання платіжних документів тощо) виявляється у кожному другому-третьому госпоргані.

За 8 місяців поточного року перевірено майже 40 тис. юридичних осіб, порушення зафіксовано у 8 (кожному п’ятому) і донараховано 19,9 млн. грн., або 2% до бюджетних призначень.

Причин цього чимало, але основна з них — недостатність заходів щодо розв’язання чинного законодавства через засоби масової інформації й безпосередньо серед платників земельного податку шляхом проведення відповідних семінарів, узагальнення найхарактерніших порушень і відкритого інформування юридичних і фізичних осіб про те, як уникнути тих чи інших похибок.

Ще одне (четверте) важливе питання у справлянні плати за землю — наявність тенденції до зростання заборгованості платників перед бюджетом. Станом на перше вересня 1999 року недоїмка становить 453 млн. грн., або 44% від річних бюджетних призначень. Це в першу чергу стосується Дніпропетровської, Донецької, Запорізької областей та Києва, де її сума становить 174 млн. грн, або майже 40 % від загальної суми недоїмки, а також тих областей, де питома вага недоїмки до річних бюджетних призначень найбільша: зокрема Черкаської — 80,6%, Сумської — 79,4% та Миколаївської — 74,9%. У тому числі недоїмки по фізичних особах становить 3,7% млн. грн., або 12,9% від нарахованої суми податку.

Необхідно враховувати, що передбачається списання заборгованості по військових формуваннях за 1997 р., а також по підприємствах військово-промислового комплексу та Міністерства оборони України. Проте органам місцевого самоврядування і їх виконавчими підрозділами в названих областях ще мало вживається заходів щодо зменшення вказаної заборгованості, навіть незважаючи на те, що ці кошти повністю мають надходити до їх місцевих бюджетів і що потреба в цих коштах значна.

Узагальнюючи наведене, слід наголосити на тому, що усунення вказаних і подібних перепон — справа усіх зацікавлених органів, а не тільки податкових і що в об’єднанні зусиль вбачається можливий успіх у наведенні державного порядку на цій важливій ділянці.


Список використаної літератури

1.Конституція (Основний Закон) України. – К., 1996.

2.Закон України “Про місцеве самоврядування” // Урядовий Кур”єр. – 1998.

3.Фінансове право: Навчальний посібник / за редакцією Л.К.Воронової Та ін. – К.: Вентурі., 1998.

4.О. А. Музика. Фінансове право: Навч. посібник. — К., Паливода А. В., 2004.

5.Василик О. Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997. – 368 с.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 17

Бесплатная работа

Закрыть

Финансовое право 1

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.