Уголовный процесс 1
План
1. Основні напрями, завдання прокурорського нагляду при порушенні кримінальної справи, дізнання та досудового слідства.
2. Загальні положення судового розгляду.
Список використаної літератури
Обвинувач у судому розгляді
Участь обвинувача у судовому розгляді є обов'язковою. Кримінально-процесуальний кодекс розмежовує здійснення обвинувачення в суді державним обвинувачем-прокурором і потерпілим. Прокурор бере участь у розгляді справ публічного і приватно-публічного обвинувачення (ст. 264 КПК України). Обвинувачення у справах приватного обвинувачення підтримує потерпілий. Участь прокурора як державного обвинувача в судовому засіданні є обов'язковою, крім випадків:
- коли розглядається справа приватного обвинувачення;
- коли він відмовився від підтримання обвинувачення.
Керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, прокурор підтримує державне обвинувачення, висунуте проти підсудного, здійснює від імені держави процесуальну діяльність, спрямовану на викриття винного у вчиненні злочину і його покарання. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор викладає суду свою думку щодо суті обвинувачення, а також з інших питань, що розглядаються у судовому засіданні, висловлює пропозицію про застосування кримінального закону щодо винного і призначення йому покарання. При цьому він керується вимогами закону і власним внутрішнім переконанням, яке має ґрунтуватися на розгляді усіх обставин справи в судовому засіданні. Прокурор у своїй участі повинен виявляти повагу до суду і не вправі визнавати ті чи інші дії суду незаконними, скасовуючи ухвалу чи інше рішення суду, яке, на його думку, є незаконним. Вій дотримується порядку оскарження їх, який передбачено законом. Проте, вважаючи ті чи інші дії суду неправильними, прокурор вправі і повинен у судовому засіданні звернути увагу суду на допущене порушення закону і просити усунути це порушення. Якщо суд з тих чи інших причин не усуне допущене, на думку прокурора, порушення закону, то останній може вимагати занесення цієї обставини до протоколу судового засідання. В цьому полягає різниця між функцією з нагляду, яку здійснює прокурор, за правильним застосуванням закону органами, які здійснюють досудове провадження, від його участі як державного обвинувача в судовому розгляді справи.
На прокурора покладено обов'язок довести, що злочин мав місце, що його вчинив даний підсудний і що він заслуговує на покарання. Але закон не покладає на прокурора обов'язок будь-що підтримувати державне обвинувачення, яке викладено в обвинувальному висновку. Коли в результаті судового розгляду прокурор дійде до переконання, що пред'явлене підсудному обвинувачення не підтверджується, він зобов'язаний відмовитися від нього, за необхідністю змінити його, виклавши мотиви свого рішення. Здійснюючи функцію підтримання державного обвинувачення в суді, прокурор вправі за наявності підстав пред'явити цивільний позов про відшкодування збитків, завданих злочином, підтримати пред'явлений цивільний позов потерпілим чи цивільним позивачем, якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб.
Участь підсудного у судовому розгляді
Судовий розгляд справи в суді першої інстанції відбувається з обов'язковою участю підсудного. Кримінально-процесуальний кодекс (ст.262) допускає розгляд справи у відсутності підсудного тільки у випадках:
Участь захисника у судовому розгляді
Захисник має право брати участь у розгляді будь-якої справи. Як захисники у судовому розгляді справи допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні (адвокати), інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, а також можуть бути допущені й близькі родичі, опікуни, піклувальники підсудного (останні - у випадках та порядку, передбачених законом). Порядок запрошення захисника підсудним, його родичами чи на його прохання судом, а також призначення захисника, якщо закон передбачає його обов'язкову участь, передбачений ст. 47 КПК України. У випадку, коли участь захисника за законом є обов'язковою, або, коли його запрошено за угодою з ним, суд не має права розглядати справу без участі захисника. У разі неможливості явки запрошеного захисника протягом 72 годин суд має право запропонувати підсудному запросити іншого захисника. Якщо і цей захисник не може з'явитися для участі в справі протягом 24 годин, а також у випадку, коли підсудний протягом того ж строку не запросить іншого захисника, суд своєю ухвалою призначає підсудному іншого захисника. Отже, у разі неявки захисника в судове засідання, суд приймає одну з таких ухвал:
справи може мати місце лише за ініціативою підсудного, якщо він заявляє про те, що відмовляється від участі захисника.
Участь у справі потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та інших представників
Усі названі особи в судовому засіданні захищають свої інтереси або як представники захищають права і законні інтереси інших осіб, для чого вони наділені рівними процесуальними можливостями. Потерпілий в судовому розгляді є стороною обвинувачення. Він підтримує обвинувачення у справах публічного і справах приватно-публічного обвинувачення разом з державним обвинувачем, а у справах приватного обвинувачення - самостійно. Судовий розгляд справ зазвичай відбувається за участю потерпілого або його представника. Неявка без поважних причин потерпілого у справі приватного обвинувачення тягне за собою закриття справи за відсутністю складу злочину. Якщо в судове засідання, в якому розглядається справа публічного або приватно-публічного обвинувачення, не з'явився потерпілий, суд вирішує питання, чи можливо в його відсутності дослідити всі обставини справи (наприклад, чи потрібно допитати і оцінити його показання) і захистити його права та законні інтереси, і залежно від цього вирішує питання щодо необхідності участі потерпілого в судовому засіданні. Неявка в судове засідання цивільного позивача або його представника не є перешкодою для розгляду справи в судовому засіданні. Але в такому випадку суд не розглядає цивільного позову. За цивільним позивачем зберігається право заявити цивільний позов у порядку цивільного судочинства після набрання вироком законної сили. Якщо від цивільного позивача надійшло відповідне клопотання, суд може розглянути цивільний позов у його відсутності. У випадку, коли цивільний позов заявлений підприємством, установою чи організацією, суд розглядає цивільний позов й у випадку неявки цивільного позивача або його представника. Неявка цивільного відповідача або його представника не перешкоджає судовому розгляду цивільного позову. Крім суду і зазначених осіб, в судовому розгляді беруть участь й інші особи, які виконують допоміжну функцію, пов'язану з доказуванням (свідки, експерти та ін.).
Розпорядок судового засідання
Розпорядок судового засідання, його регламент- це зовнішня форма поведінки всіх учасників судового розгляду і присутніх у залі засідання осіб. Він встановлений для забезпечення поваги до суду і належного порядку під час судового засідання. Підтримання і забезпечення розпорядку в судовому засіданні закон покладає на головуючого. Всі учасники судового розгляду, а також присутні в залі судового засідання повинні беззаперечно виконувати розпорядження головуючого про додержання порядку в судовому засіданні (ст. 271 КПК України). Коли суд входить до залу судового засідання, всі присутні встають. Всі учасники судового розгляду звертаються до суду, дають свої показання, роблять заяви стоячи. Відступ від цього правила може дозволити головуючий, якщо, наприклад, особі у зв'язку з фізичними вадами, старечою немічністю тощо важко стояти. Особи молодші за 16 років, коли вони не є підсудними, потерпілими або свідками в справі, не допускаються до залу засідання.
Межі судового розгляду справи
Кримінально-процесуальний кодекс встановлює, що розгляд кримінальної справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. Тому межі судового розгляду справи (публічного і приватно-публічного обвинувачення) визначаються постановою судді про призначення справи до судового розгляду, обвинувальним висновком або постановою прокурора про зміну обвинувачення, винесеною в судовому розгляді, а справи приватного обвинувачення - скаргою потерпілого. Якщо прокурор відмовився від обвинувачення чи змінив його в бік пом'якшення, а потерпілий чи його представник продовжують підтримувати пред'явлене обвинувачення, межі судового розгляду визначаються цим обвинуваченням. Якщо в судовому розгляді справи встановлено дані, що підсудний вчинив ще й інший злочин, за яким обвинувачення не було йому пред'явлено, суд не може визнати його винним і в цьому злочині, оскільки цим буде порушено право на захист, і не може ініціювати притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за цей злочин. Питання про притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за новий злочин під час судового розгляду справи можуть порушити відповідним клопотанням прокурор, потерпілий чи його представник. Якщо суд задовольнить таке клопотання, він виносить ухвалу (постанову), якою повідомляє прокурора про вчинення цього злочину, не порушуючи справу за цей злочин, оскільки суд у кримінальному процесі не виконує функцію обвинувачення. У разі, коли інший злочин і злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, тісно пов'язані і окремий розгляд справ щодо них неможливий, тому що такий розгляд негативно вплине на всебічність і повноту розгляду справи, суд повертає справу разом з своєю ухвалою (постановою) для додаткового розслідування. За відсутністю тісного зв'язку між злочинами суд, не зупиняючи розгляду справи, направляє прокуророві ухвалу (постанову) про вчинення злочину. Під час судового розгляду можуть бути встановлені обставини, які свідчать про необхідність зміни обвинувачення. Зміну обвинувачення під час судового розгляду передбачено законом (ст. 277 КПК України), як виняток із загального правила розгляду справи в суді за пред'явленим обвинуваченням і можливістю зміни обвинувачення у вироку на більш м'яке і таке, що істотно не відрізняється від того обвинувачення, яке розглядалося в судовому засіданні. Зміна обвинувачення в судовому розгляді може мати місце як на менш тяжке, так і на більш тяжке. Зміна обвинувачення не допускається, якщо нею будуть порушені правила про підсудність (справа стане підсудною суду вищого рівня) або обов'язковість проведення досудового слідства (наприклад, внаслідок зміни кваліфікації злочину, на таку, за якої проведення досудового слідства є обов'язковим). Під час судового розгляду зміна обвинувачення може мати місце лише за ініціативою прокурора. Прийшовши до переко нання, що пред'явлене обвинувачення слід змінити, прокурор до закінчення судового слідства виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Він оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захисникові і законному представникові, потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві і їх представникам. Ця постанова долучається до справи. Якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд роз'яснює потерпілому та його представникові їх право підтримувати обвинувачення у раніш пред'явленому обсязі. Справа буде розглядатися судом у повному обсязі обвинувачення, якщо потерпілий та його представник незгодні з постановою прокурора. Прокурор, змінюючи обвинувачення на більш тяжке (наприклад, йдеться про кваліфікацію злочину за нормою Особливої частини КК України, яка передбачає більш тяжке покарання), не може доповнювати обвинувачення новими епізодами злочинної діяльності або вказувати в своїй постанові нові злочини. Судова практика свідчить, що зміна обвинувачення може торкатися виключно суб'єктивних властивостей злочину, тобто умислу, необережності, мотиву, цілі, а також кваліфікації злочину. Після зміни обвинувачення прокурором, незалежно від характеру змін, суд роз'яснює підсудному, що він буде захищатися від нового обвинувачення. Суд відкладає справу не менш як на 3 доби, надаючи підсудному, його захисникові і законному представникові можливість підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. Якщо в судовому засіданні буде встановлено, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, суд за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника, не зупиняючи провадження у справі, виносить мотивовану ухвалу (постанову), якою про вчинення цього злочину повідомляє прокурора. Якщо злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, тісно пов'язаний із злочином іншої особи, суд повертає справу для додаткового розслідування. Вирішувати питання про повідомлення прокурора щодо вчинення злочину особою, не притягнутою до кримінальної відповідальності, або порушувати проти неї справу суд за власною ініціативою не може. Виняток з цього правила встановлений для вирішення питання про порушення кримінальної справи про притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта або перекладача за завідомо неправдиві показання, висновок чи переклад. Висновок про це суд може зробити лише під час постановления вироку чи іншого судового рішення, яке він виносить, закінчуючи провадження у справі, і своєю ухвалою (постановою) суд за власною ініціативою ставить перед прокурором питання про притягнення особи, яка дала завідомо неправдиві показання, висновок чи зробила неправильний переклад, до кримінальної відповідальності.