План

Вступ

1. Що повинен знати і вміти перукар

2. Історія і сучасність в перукарському мистецтві

3. Вечірня зачіска її види

4. Устаткування, інструменти та пристосування, що застосовуються при створенні зачіски

5. Мої роботи

Висновок

2. Історія і сучасність в перукарському мистецтві.

Витоки перукарського мистецтва беруть свій початок з глибокої стародавності. Відомо, що вже за 2-3 тисячі років до нової ери нашим предкам було властиво прикрашати свою зовнішність зачісками. Проходили століття, поступово людина вносила в створювані нею предмети, у тому числі в зачіску, свої уявлення про красу, що відбивають і її індивідуальний смак, і загальний естетичний ідеал, властивий конкретній епосі. Але одяг і зачіска являються також явищами утилітарними й соціальними. У різних народів сформувався свій стиль і певні традиції, пов'язані із природними умовами країни й положенням людини в суспільстві.

Вивчення історії перукарського мистецтва має не тільки пізнавальний інтерес, але й практичну цінність, тому що деякі деталі можна використати й у цей час.

Цікаву форму зачісок створили в Древньому Єгипті. Для її виконання були потрібні послуги спеціально навчених рабів. Єгиптяни фарбували волосся хною, прикрашали зачіски декоративними елементами. Модним кольором волосся у Древній Греції вважався білявий. У класичний період повсякденна чоловіча зачіска складалася з коротко обстриженого волосся, "повної" (тобто від скроні до скроні) недовгої бороди й вусів. Деякі чепуруни носили довге волосся, завите в локони й підхоплене золотим обручем. В урочистих випадках укладали волосся над чолом у вигляді гарного банта, так званої цикади.

Грецькі жінки носили довге волосся й знали кілька типів зачісок, але класичною зачіскою можна вважати так званий грецький вузол - коримбос. Довге волосся розчісували на прямий проділ, завивали хвилями й досить низько клали його на чоло, тому що, за естетичними поняттями того часу, чоло повинне бути невисоким (між бровами й волоссям чоло відкривалося лише на ширину двох пальців). Далі волосся спускали уздовж щік, а позаду піднімали й на потилиці укладали у вузол, скріплюючи шпильками й вузькими стрічечками. Часто волосся укладали в сітку, сплетену із золотих шнурів, або надягали витончену прикрасу - стефану. Стефани мали різноманітну форму й завжди були багато прикрашені.

Чоловіча зачіска в різні періоди римської історії була різною. Волосся могло бути й завитим в локони, і розчесаним гладко, із чубчиком над чолом. Звичайно римляни голили обличчя, однак у моді були й невеликі завиті борідки.

Дуже різноманітні й складні були зачіски римських патриціанок. У деякі періоди носили гладко причесане волосся, розділене на прямий проділ: іноді завивали волосся в довгі локони, іноді носили "грецькі" зачіски, - але істинно римськими були високі зачіски з локонів, укріплених на каркасі. Віялоподібний каркас закріплювався над чолом і за формою нагадував російський кокошник. На нього кріпилися акуратними рядами локони. Інше волосся, заплетене в косу, укладалося на потилиці у вигляді кошичка. Модним вважалося біляве й русяве волосся.

Історія культури феодального суспільства ділиться на два основних періоди: раннє (ІX-XІІ століття) і пізніше середньовіччя (XІІІ-XV століття). Величезну роль у житті людей починає відігравати церква, тому й розвиток перукарського мистецтва залежав від регламентації церкви, що прагнула втихомирити "гріховну людську плоть".

У період раннього середньовіччя чоловіча зачіска була примітивною: волосся підстрижене до мочок вух, а попереду - чубчик. В XІ столітті носили довге волосся, розпущене по плечах.

Дівчата носили або довгі коси, або розпущене волосся, підхоплене навколо голови обручем, а заміжні жінки приховували волосся під головним убором. Найчастіше таким убором служила кругла хустка з білої тканини з отвором для обличчя. В XV столітті величезного значення набули головні убори, зокрема чіпці, а зачіска, навпаки, втратила своє значення. Модним вважалося відкривати чоло й скроні, а також потилицю, щоб показати красу довгої шиї. Для цього волосся над чолом і потилицею підголювали.

Епоха Відродження, або Ренесанс, була найважливішим етапом в історії перукарського мистецтва. У цей час в Італії в чоловіків вважалася модною зачіска двох основних типів: волосся або гладко зачісували назад, або носили зачіску із чубчиком. Обличчя гладко голили.

У жінок особливо гарним вважалося золоте волосся. Гарним вважалося високе чоло. Зачіска могла бути дуже складною й вишуканою. Вона складалася з комбінацій кіс, локонів, прикрашених перловим намистом, вуалями, стрічками. Іноді молоді дівчата носили розпущене волосся.

Іспанки носили просту й строгу зачіску, найчастіше так зване бандо: розчесане на прямий проділ волосся спускалися уздовж щік, а позаду складалося в шиньйон. Волосся красиво забирали квітками, обручами, коштовностями. У Франції в зачісках виявилися самобутні риси, що відбивають смаки складних націй. Особливий вплив на чоловічі зачіски зробив останній король XVІ сторіччя Генріх ІV. У моду ввійшло зачесано назад волосся, закручені нагору вуси й маленька гостра борідка "a la Henrі ІV" . Оскільки король рано почав сивіти, у моду ввійшла пудра для волосся, але пудрили в цей час тільки скроні.

У першій половині XVІ століття зачіска в жінок мала вигляд двох напівкруглих валиків, покладених над чолом, і звичайно прикрашалася намистом або невеликим, вигнутим за формою зачіски чепчиком з вуаллю. Наприкінці XVІ століття форма жіночої зачіски істотно міняється. З'являється зачіска двох типів. Волосся або завивали рядами хвиль і зачісували назад, або піднімали високо нагору, де закріплювали на дротовому каркасі. Іноді дами носили перуки.

На чоловічі й жіночі зачіски англійців дуже вплинула зовнішня пишність двору королеви Єлизавети. Волосся чоловіки коротко стригли, але їхні костюми були прикрашені вишивкою, дорогоцінними каменями й мереживом. Жінки носили складні зачіски, прикрашаючи їх чіпцями й головними пов'язками. Іноді носили перуки.

В XVІІ столітті Франція стає законодавицею в області мод і зачісок. Остаточно складається стиль барокко, що найбільш повно виражає смаки аристократії цього часу. Зачіски епохи барокко були цілком підлеглі етикету двору й відрізнялися пишністю, манірністю, величезною кількістю прикрас і складною технікою виконання.

На початку XVІІ століття зачіска в чоловіків складалася з довгого волосся, розпущеного по плечах. Дворяни відпускали маленьку борідку й невеликі вуса в краях губ. Пізніше ввійшли в моду перуки. Пишна зачіска складалася з маси довгого, завитого у локони волосся, причому модним кольором волосся вважався білявий. Ця перука нагадувала левину гриву.

Жіноча зачіска протягом другої половини XVІІ століття мінялася незліченне число раз. З короткочасних модних зачісок можна виділити кілька типів. В 60-х роках зачіска ще зберігала деяку природність. Волосся розчісували на прямий проділ і пишно збивали над скронями, скріплюючи позаду на шиї, а завиті кінці волосся спускали у вигляді двох довгих локонів на плечі - "a la Mancіnі". З 70-х років жіноча зачіска стала нагадувати за формою чоловіча перука. Локони укладали рядами так високо, що зачіска часом піднімалася над чолом на 50-60 сантиметрів. Іноді дами цього часу носили гладку зачіску з вузлом, сколеним на потилиці, - так званий вузол смиренності.

З 90-х років у моду ввійшла зачіска фонтанж. Вона складалася з комбінації локонів, укладених на голові рядами й для закріплення змазаних білком, і вигнутого в різні фантастичні форми дротового каркаса, що прикрашався складеним у складки мереживом, квітами й стрічками. Іноді зачіска доповнювалася штучним волоссям.

У першій половині XVІІІ століття з'являється стиль рококо, що як би завершує розвиток стилю барокко. Рококо - декоративний стиль, що носить риси крихкості, витонченості, деякої манірності й чуттєвості. Ці риси були присутні й у чоловічі й у жіночих зачісках.

Чоловічі зачіски часів рококо були невеликими за об'ємом. Волосся завивали в локони, а іноді гладко зачісували назад. Позаду його зав'язували чорною стрічкою або ховали в чорний мішечок. Звичайно волосся пудрили. У моду ввійшли білі пудрені перуки

Жіноча зачіска також була невеликою і складалася з локонів, піднятих нагору, сколених на потилиці й прикрашених стрічками, пучками пір'я, квітами, нитками перлів. В 70-х роках XVІІІ століття зачіски стають особливо складними. На "виготовлення" модної зачіски - куафюри - ішло по кілька годин. Жінки намагалися зберегти її в недоторканності на кілька днів. Зачіски робили в такий спосіб: волосся розчісували, на верхівку ставили легкий каркас, на який піднімали й кріпили волосся; далі його завивали, пудрили й, нарешті, приступали до прикраси. Для цього використовували стрічки, квіти, мереживо. Іноді на голову ставився цілий кошик із плодами або навіть макет корабля зі снастями й вітрилами. Іноді на голові була маса коштовностей, які перевищували вагу самої голови.

Французька революція 1789 року ознаменувала настання нової епохи, що відбилося й на зачісках. Натхненні ідеями волі, рівності, братерства, ідеологи французької революції звернулися до образів античного світу, черпаючи в древності ідеї демократії, строгість моралі й естетичні ідеали. Друга половина XVІІІ століття - це період класицизму провідного стильового напрямку. У чоловіків волосся було коротко обстрижене, пудра вийшла із уживання. Жіночі зачіски мали різноманітні форми, але дуже спростилися, волосся завивали в локони.

Із приходом до влади Наполеона з'явився стиль ампір, що в архітектурі й інтер'єрах за зовнішніми ознакаминагадує класицизм, тепер художників й архітекторів надихають не строгі й витончені форми грецьких храмів, а поважні й пишні форми римської архітектури. Волосся чоловіки стригли й завивали в тугі локони - "a la Tіtus", обличчя голили, але на щоках від скроні залишали вузькі смужки волосся. У жінок зачіски мінялися дуже часто. Носили й чеський вузол, і зачіски з різних комбінацій локонів.

Після скинення Наполеона в мистецтві 20-30-х років народжується новий напрямок - романтизм. У зачісках панує стильове наповнення, що носить німецьку назву - бідермайер. Цей стиль став синонімом бюргерського благополуччя й затишку й був ведучим до 40-х рр. У Франції майже ідентичний стиль звався "стилем Луі Філліпа "

Чоловіки носили коротке, завите в локони волосся. В 40-х роках волосся подовжилося, доходило до вух. Іноді його круто завивали. В 50-і роки були в моді доволі довге, розчесане на косий проділ волосся, часто завите в локонь 60-і роки в моду ввійшли порівняно коротка стрижка, бакенбарди. До кінця століття волосся стали коротко стригти.

Жіночі зачіски 30-х років являли собою справжні твори мистецтва. Волосся розчісували на бічний проділ, укорочені з боків пасма завивали у великі локони й укладали над скронями. Довгі пасма волосся позаду піднімали догори і на тімені укладали в різні шиньйони. В 40-і роки новим кумиром суспільства стала "світська левиця" - модниця з волоссям рудого кольору. В 50-і роки зачіска складалася з пишного шиньйону, а іноді розчесане на прямий проділ волосся укладали позаду в спеціальну сітку. В 60-і роки волосся піднімали над чолом у вигляді двох валиків - "a la Stuart", а на плечі й спину спускали довгі локони.

В 70-80-х роках зачіска майже не міняється за формою. Вона складається з довгих, спущених на спину локонів, а над скронями волосся звичайно зачісували високо нагору.

Характер зачісок 1890-1900-х років знову змінюється, у зв'язку зі змінами, що відбулися в суспільному житті кінця сторіччя. Мода стає ще більш інтернаціональною, з'являється діловий стиль, що виражається в простоті й раціональності зачісок.

В 1904 році в Німеччині вперше була виконана тривала завивка волосся - перманент.

Перманент швидко поширився по всій Європі. В 20-х роках XX століття в моду ввійшли зачіски з короткою стрижкою. Також з'являються нові хімічні барвники й освітлювачі волосся. Фарбування волосся дозволило надавати зачісці додаткового ефекту, пожвавлювати її. З винаходом хімічної завивки відбувся справжній переворот у перукарському мистецтві. Цей метод завивки волосся не тільки з успіхом конкурував з усіма іншими способами, але й поступово витіснив їх. Завдяки хімічній завивці можна одержати гарні результати при обробці волосся з різноманітними будовою і властивостями.

З появою кінематографа на форму зачісок великий вплив робить мистецтво кіно. У свій час у моду ввійшли зачіски Грети Гарбо, Марлен Дитріх. В 50-60-і роки Брижит Бардо вводить нові зачіски - "кінський хвіст" і "Бабетту". В 1971 році відомий майстер Відаль Сессун показав нові стрижки, котрі виконувалися тільки ножицями. В 70-і роки з'являються панки, які виражають протест проти суспільства не тільки своїм поводженням, одягом, але й зачіскою.

Художники-модельєри облагородили стиль панків, створивши стрижки "їжак", "каскад". Моду 80-х років вирізняють зачіски з довгого волосся вільного силуету. Переважають теплі природні кольори волосся: каштанове, руде, коричневе, блонд. Новинка цього періоду - перловий блондин, сполучення попелястих волось із більш світлим волоссям на кінцях.

В моді завжди існували певні закони, але є одна азбучна істина, який підкоряється сучасна мода.

Мода модою, який би вона не була, але зачіску й стиль кожна людина може підібрати індивідуально. Щоб бути гарним і модним щодня , необхідно почувати себе комфортно довгий час, а не тільки в день відвідування перукарні.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 25

Бесплатная работа

Закрыть

Вечерняя прическа

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.