Студентський вік - це період активного формування внутрішньої потре­би особи співвідносити власні прагнення з інтересами суспільства. Дослід­ники цього вікового періоду О. Дмитрієв, Г Костюк, О. Мороз, Н. Пасько та інші розглядають студентство як специфічну соціально-професійну групу з урахуванням її особливого місця в структурі держави, соціального знання, соціально-психологічних і політичних рис [4-6].

Як відомо, соціальна функція студентської молоді полягає в тому, щоб підготувати себе до виконання особливих професійних і культурно-етичних завдань, переважно інтелектуального й управлінського характеру. Ця функ­ція визначається необхідністю відтворення соціальної структури суспільства й диференційованої підготовки спеціалістів відповідно до суспільних потреб. Однак цим не вичерпується соціальна функція студентства. Не менш важли­вим є сам процес соціалізації особистості студента в процесі навчання й у позанавчальній діяльності, який не тільки впливає на систему вищої освіти, але й опосередковано - на розвиток усього українського суспільства. Більшість дослідників спільні в думці, що студентські роки в житті молоді не­обхідно розглядати як особливу фазу соціалізації.

Процес соціалізації взагалі й студентської молоді зокрема проходить кілька стадій. Ґ рунтуючись на гуманістичній та діяльнісній концепції розвитку особистості, загальною ознакою визначення стадій соціалізації, на наш по­гляд, є мета, зміст та результат цього процесу. Стадії в цьому випадку по­винні відповідати освітньо-виховним завданням навчального закладу, вимо­гами спеціальності, яку опановує студент, традиціями конкретного вищого навчального закладу, пануючим соціальним нормам у мікросоціумі (академ- групі, курсі, творчих гуртках тощо). Вікова періодизація в такому випадку відіграє другорядну роль і за певних умов може розглядатися з точки зору глибини й обсягу нагромадженого життєвого соціального досвіду, хоча цей зв’язок не завжди є закономірним.

Початкова стадія соціалізації студентської молоді, яка охоплює перший і частково другий курси, спрямована на оволодіння способами навчально- професійної діяльності. Вона також зумовлена психологічними особливостя­ми студентів молодших курсів, найбільш важливими з яких є: формування почуття дорослості й власних поглядів; прагнення до самоутвердження осо­бистості, відповідно - до перевірки своїх якостей; устремління до пізнання навколишнього світу; загострення почуття справедливості й підвищена ре­акція самозахисту. У свідомості студента відбувається переворот від спо­глядального світу юнацтва до світу активної дії. Студенти приходять у вищий навчальний заклад у тому віці, коли процес ціннісного самовизначення осо­бистості ще не завершений. У соціальних відносинах уже з першого курсу вони беруть участь не як представники соціальних груп, до яких належать їхні бать­ки, а як члени групи, яка має яскраво виражену субкультуру особливі мо­рально-етичні, політичні, економічні інтереси. Оволодіння цією студентською субкультурою становить головний зміст соціалізаційних процесів, особливо на перших курсах.

Таким чином, основним змістом процесу соціалізації на цьому етапі є адаптація - пристосування, прилаштування індивіда до нових умов, вжи­вання в них, у тих випадках, коли він з тих чи інших причин неспроможний змінити ці умови на свій розсуд [7, с. 64].

Усупереч такому розумінню Ю. Колесников і Б. Рубін називають адапта­цією (студентів) процес «входження особистості» в сукупність ролей і форм діяльності, вбачаючи головний момент цього процесу в змістовному, твор­чому пристосуванні індивіда до особливостей обраної ним професії й спе­ціальності за допомогою навчального процесу [8, с.96 - 97]. Результатом адаптації студента, на їхню думку є позитивне ставлення його до обраної про­фесії, поглинання нею, і цей результат фіксується показниками академічної успішності

Як відомо, специфіка процесу адаптації студентів у вищому навчально­му закладі визначається переважно характером їхньої діяльності. Основне завдання вищої школи - навчання й виховання молоді. Причому і навчання, і виховання у вищих навчальних закладах різко відрізняється від шкільного за методами, засобами й організацією навчального процесу. Крім того, новиз­на умов студентського життя виражається у своєрідності норм і цінностей студентських колективів, у які приходять студенти-першокурсники, а для ба­гатьох з них і в таких турботах, як самообслуговування, самостійне ведення бюджету й т ін.

Як свідчить досвід, при формуванні студентських колективів групові очікування спочатку здаються незрозумілими їх новим членам. Природно, що й дієвий груповий контроль формується не відразу, хоча контроль з боку старших (батьків) або взагалі припинився (щодо тих, хто живе в гуртожит­ку), або помітно знизився. Зрозуміло, що поки складається новий колектив, відсутність належної стабільності в міжособистісних стосунках негативно впливає на навчання, оскільки заважає студентам діяти з необхідною для виконання великого навчального навантаження зосередженістю й ритміч­ністю. Навпаки, їхня поведінка багато в чому безладна, а зусилля, іноді значні, - малоефективні.

Основою для успішного самовираження, всебічної самореалізації й адап­тації особистості в сучасному світі є її здатність до творчості як процесу, який має певну специфіку й призводить до створення нового. Внутрішнім ресур­сом, потенціалом, який забезпечує цей процес, є креативність. На цій стадії студент пристосовується до навколишніх умов життєдіяльності. Така поведінка може бути реактивною (реакції на зміни зовнішнього середовища) і ціле­спрямованою (у формі діяльності). Перетворювальні дії людини призводять до зміни навколишнього світу. Вони можуть набувати конструктивної (творчість) і неконструктивної (руйнування) форми [9, с. 281].

На наступній стадії, яка охоплює частково другий, третій та четвертий курси й може бути названою ціннісно-діяльнісною, або диспозиційною, відбу­вається засвоєння суспільного смислу професійної діяльності. Основні зу­силля на цій стадії соціалізації сконцентровано на подальшому розвитку осо­бистості студента, а у випадку необхідності - на корекції її окремих якостей.

При цьому диспозиція особистості являє собою продукт «зіткнення» по­треб і ситуацій (умов), у яких наявні потреби можуть бути задоволені. При­родним є припущення, що ці диспозиційні утворення також формуються в певну ієрархію [10, с. 109]. На думку В. Ядова, найвищий рівень диспозиційної ієрархії утворює система ціннісних орієнтацій на цілі життєдіяльності й засо­би досягнення цих цілей, детерміновані загальними соціальними умовами життя індивіда.

Підкреслимо, що ціннісні орієнтації й світоглядні структури особистості сту­дента визначають більш конкретні рівні диспозиції - оцінки змін, нововведень в окремих галузях суспільного життя й установки, ставлення до нововведень у професійній діяльності. Необхідно відзначити в цьому контексті, що ціннісні орієнтації так само мають пристосовницьку функцію на рівні макросоціуму й можуть перешкоджати змінам на рівні мікросоціуму й сприяти чи перешкоджа­ти змінам на рівні конкретних інноваційних установок. Імовірно, узагальнена інноваційна диспозиція визначається й більш загальними чинниками, наприк­лад, особливостями світогляду особистості [11, с. 189].

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 10

Бесплатная работа

Закрыть

Особенности социализации студентов высшего учебного заведения

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.