Экранные пособия на уроках литературы

Автор є також посередником між письменником, композитором і слуха­чем і може по-різному інтерпретувати образ, накладаючи на нього відбиток своєї творчої індивідуальності. Та й заміна словесного матеріалу іншими засобами відображення життя не завжди еквівалентна. Художні образи, створені письменником, мають багатозначний зміст, і кожен сприймає їх по- різному залежно від уяви, життєвого досвіду тощо. На екрані ж ми бачимо однозначно зримий, “матеріалізований” образ.

Перегляд фільму-екранізації чи окремого фрагменту з нього завершується бесідою з учнями про різні способи змалювання дійсності в кіно і в літературі, про своєрідність трактування художнього образу письменником і режисером. Скажімо, учні познайомилися з повістю М.Коцюбинського «Дорогою ціною» і переглянули однойменний фільм (сценарій І.Донської).

Після цього можна провести таку бесіду:

—Яку фільмі передано пролог повісті? Як змальовано втечу Остапа з рідного села? Якими засобами відтворено напружену атмосферу смертельної небезпеки, що нависла над героєм? Чи збережена тут точність тексту? Чи є у фільмі нові сцени? Чим зумовлені вони? Чи виправдані вони? Який епізод вам найбільше сподобався у творі та як він показаний у фільмі? Що в ньому вам хотілося б відмітити як творчу знахідку авторів? Чи таким ви уявляли Остапа і Соломію до перегляду фільму? Чи врахований у фільмі задум письменника? Яке основне звучання оповідання М.Коцюбинського «Дорогою ціною» і однойменного фільму? Відзначте успіхи і невдачі в цьому плані творців фільму. Обґрунтуйте свою думку. Яку роль відіграє музичний фон картини? Чи збережено у фільмі творчу манеру і своєрідність стилю М.Коцюбинського?

Така робота вчитиме учнів проникати у специфіку кіномистецтва, роз­виватиме критичність мислення.

Уроки з використанням фільмів-екранізацій можуть мати багато струк­турних варіантів, проте найпоширенішею є така структура: 1) вступне слово вчителя; 2) робота учнів над текстом художнього твору; 3) підготовка учнів до сприймання екранного матеріалу; 4) демонстрація кінофільму чи його окремого фрагменту; 5) бесіда з учнями про кінематографічне втілення худож­ніх образів; 6) підведення вчителем підсумків уроку; 7) завдання додому.

Телепередачі. Як і кінофільми, навчальні телепередачі можуть викорис­товуватися з різною дидактичною метою — як засіб нової інформації та з метою систематизації, набутих знань. Вони вимагають підготовки до сприй­мання, а також аналізу, осмислення того, з чим учні ознайомилися в процесі передачі.. Наприклад, якщо телепередача задумана як самостійний етап уро­ку, на жому засвоюється дітьми відповідна наукова інформація, їй передує вступне слово вчителя, мета якого — підготувати їх до сприймання нового матеріалу, чітко визначити їм завдання для самостійної роботи, з’ясувати ме­ту демонстрування тощо. Перегляд передачі завершується бесідою з учнями, щоб вони відновили в пам’яті побачене на екрані й краще осмислили його.

У цьому плані методика використання навчальних передач має багато спільного з методикою використання кінофільмів. Проте тут є і свої особли­вості. Кінофільм можна використовувати фрагментарно. Цього ніяк не зробиш під час телепередачі. Учитель змушений задовольнитися тим, що йому піднесли в готовому вигляді сценарист, режисер, звукооператор.

Діафільми. У кожному діафільмі до кадрів подаються титри. Чи слід обов’язково читати титри? Якщо так, то на якому етапі — до розгляду чи після розгляду кадрів? Чи кожен кадр вимагає коментування вчителя або учнів? Тут можливі різні варіанти. В одному випадку з титру можна почати аналіз кадру, в іншому — слова титру вчитель включає у свою розповідь. Якщо коментарі зайві, титр читається вчителем зразу ж після демонстрування відповідних кадрів (це буває тоді, коли сприймання кадру добре підготовлене попередньою розповіддю вчителя, бесідою з учнями). Іноді з метою активі­зації розумової діяльності учнів можна застосовувати їхній аналіз титрів.

Як же привернути увагу учнів до окремих кадрів діафільму? Це можна зробити за допомогою різних засобів: розповіді вчителя, бесіди з учнями про зображене, читання вірша, співзвучного змістові екранної наочності. Наприк­лад, урок, на якому учні вивчають біографію М.Коцюбинського, може бути побудований так. Після оголошення теми, мети уроку вчитель демонструє окремі кадри діафільму «Михайло Коцюбинський». На екрані портрет пись­менника. Вчитель читає спогад М.Микиші про М.Коцюбинського: “...Най­більше враження зробили на мене його великі, замріяні, глибоко проникливі очі. Він мав статну, вищу середнього зросту фігуру красивої форми, чисто, до блиску виголену голову, прекрасні вуса, які йому дуже йшли і прикрашу­вали його обличчя. Одягнутий був у білий, елегантно пошитий костюм. Вза­галі в його постаті, одязі, манерах було стільки простоти і в той же час відби­валось якесь внутрішнє благородство і привабливість. Рухи його були скупі, жодного зайвого жесту, голос проникливий, прекрасного баритонового тембру, який запам'ятовувався і глибоко западав у серце. Від першої зустрічі з Михайлом Михайловичем у мене залишилося враження про нього як про надзвичайно розумну, культурну, виховану людину”.

Демонструється наступний кадр — садиба музею письменника. Учитель скаже, що в цьому будиночку у місті Вінниці 17 вересня 1864 року народився Михайло Коцюбинський. Будиночок розташований на тихій вулиці в районі Замостя, недалеко від мальовничої річки Південний Буг. Перед будинком — бронзове погруддя письменника. Біля ґанку — розкішна туя. Старезна липа у дворі, а вся садиба у квітах. Навесні цвіте тут барвінок, влітку пломе­ніють маки, а восени гордо похитують голівками жоржини.

Учитель наголосить, що садибу прагнуть зберегти у тому ж вигляді, який вона мала за життя М.Коцюбинського. Тому й не випадково тут море квітів, які так любив письменник. Можна навести уривок зі спогадів етнографа В.Гнатюка, який відзначає любов митця до природи. Якщо учні побували у музеї, слід запропонувати їм розповісти про найбільш пам’ятливі експонати. В такий спосіб коментуються й інші кадри.

Діафільм можна з успіхом використати не лише під час вивчення нового матеріалу, а й з метою перевірки знань учнів. Якщо в процесі пояснення нового матеріалу кадри переважно коментує вчитель, то під час опитування учні вже самі коментують їх. Поєднання процесу перевірки знань з демонстрацією діафільму цінне й тим, що воно розвиває в учнів уміння аналізувати матеріал, відбирати потрібні факти, групувати їх, словом, вчить мислити.

Діафільми використовуються також на уроках повторення. Наприклад, учитель вибірково демонструє окремі кадри, що відтворюють важливі етапи життя письменника, а учні повинні пригадати, які художні твори, поетичні збірки з’явилися у цей період, зробити порівняльний аналіз окремих епізодів з твору й ілюстрацій до них. Таким чином, діафільм є важливим засобом активізації учнів, допомагає систематизувати їхні знання, розвиває творчі здібності.

Використана література

Білецький Д.М. Позакпасна і позашкільна робота з літератури. - К.: Рад. школа, 1962. - 127 с.

Глухова Г.К. Позакласна робота як засіб підвищення ефективності уроку. - К.: Рад. школа, 1983. -119 с.

Тесля О.Ф. Як навчити учнів писати твори. - К.: Рад. школа, 1968. - 112 с.

Цимбалюк В.І. Письмові творчі роботи з української літератури у 8-10 класах. - К.: Рад. школа, 1981.-125 с.