Формування в учнів теоретико-літературних понять

Щоб глибоко усвідомлювати створені письменником художні образи, тон­ко відчувати поетичну ідею, необхідно знати мову мистецтва, його специфіку. У школі немає систематичного курсу теорії літератури. Учні знайомляться з окремими теоретичними поняттями принагідно у зв’язку з вивченням художніх творів. Відбір цих понять проводиться з урахуванням того, якою мірою знайомство з ними потрібне школярам на певному етапі їх літературної освіти.

У середніх класах формуються переважно доступні розумінню учнів по­няття про художній твір та специфіку художньої літератури. У старших кла­сах, крім цього, значна увага приділяється формуванню понять про літе­ратурний процес (художній метод, індивідуальний стиль, літературний напрям та ін.).

Знання учнів з теорії літератури часто не відзначаються дійовим характе­ром. Нерідко учні просто механічно заучують визначення з шкільного під­ручника, не завжди вміють пов’язати теорію з практикою. Теорія літерату­ри сприймається ними, як щось формальне. Процес засвоєння учнями теоре- тико-літературних понять вимагає належної системності в роботі вчителя. Всі теоретико-літературні поняття, що їх повинні засвоїти учні, можна поділити на три групи. До першої належать ті з них, усвідомлення яких сприяє розумінню специфіки літератури як мистецтва слова, її соціальних функцій (художній образ, типовість художнього зображення, єдність змісту і форми, народність літератури й ін.). Друга група понять стосується переважно струк­тури художнього твору (тема, ідея, жанр, композиція тощо). Третя група допомагає учням осмислити закономірності процесу розвитку літератури (літературні напрямки, художні методи, стилі та ін.). Без засвоєння цих понять не можна забезпечити потрібного літературного розвитку школярів.

Як правило, у середній школі під час вивчення елементів теорії літера­тури лише окремі поняття розглядаються у плані історичного розвитку (на­родність, романтизм, реалізм, а також окремі жанри — казки, народні пісні, історичні думи). Так, п’ятикласники, вивчаючи народні пісні, дізнаються, як виникали і розвивалися окремі види пісень, як змінювалися їх ідейно-естетичні функції у різні історичні епохи.

Збагачуючи учнів знаннями з теорії літератури, потрібно зважати на можливості дітей, їхню підготовку. Адже одне і те ж поняття у різних класах може розкриватися з різною повнотою. Скажімо, певні відомості про байку учні одержують ще в молодших класах.

Потім діти дізнаються, що таке алегорія байки, яка найпоширеніша ху­дожня структура байки, виділяючи її оповідну і повчальну частину. Пізніше учні поглиблюють свої знання про жанрову специфіку байки, її образну систему, особливості мови. Великі можливості в систематизації і поглибленні знань учнів про байку відкриваються під час вивчення творчості Г.Ско­вороди.

Формування певного літературознавчого поняття в учнів відбувається поступово, задовго до того, коли вони познайомляться з його теоретичним визначенням. Наприклад, програма передбачає засвоєння поняття композиції твору у сьомому класі. Проте це аж ніяк не означає, що у попередніх класах зовсім не зверталася увага на побудову твору. У п’ятому класі учні за про­грамою вивчали, що таке портрет і пейзаж, їхню роль у творі, розглядали побудову народних казок; а в наступних класах знайомилися зі способами викладу (розповідь, опис, діалог), прийомами зображення героя в епічному творі (портрет, показ вчинків, авторська характеристика), групуванням персонажів і т.д. Таким чином, процес формування поняття “композиція твору” пов’язувався з великою попередньою роботою. Розгляд композиції твору є необхідним елементом його аналізу у старших класах.

Вивчаючи у дев’ятому класі поему Т.Шевченка «Гайдамаки», ставимо перед учнями завдання вмотивувати доцільність структури твору, а саме: виправданість ліричного та історичного вступу до поеми; мету введення поетом двох сюжетних ліній, необхідність їхнього взаємопереплетення; з’ясувати, чому образ Яреми виступає на першому плані; яке ідейно-художнє навантаження несуть епізодичні постаті, скажімо, кобзар Волох; яка художня роль ліричних відступів; довести, що багато ліричних відступів поеми є своє­рідним містком між двома епохами — епохою Шевченка і епохою, відобра­женою в поемі; яке ідейно-композиційне значення пейзажів поеми; чим пояснити, що в більшості випадків ці пейзажі буремні, динамічні.

У старших класах учні поглиблюють свої знання про способи змалювання життя в епосі, ліриці і драмі, усвідомлюють найхарактерніші особливості побудови художніх творів кожного з письменників. Такий шлях процесу формування теоретико-літературних понять найефективніший.

Не можна дати учням міцні знання без практичного дослідження художніх текстів, без добре продуманої системи самостійних вправ, різноманітних видів роботи. Знання учнів стають міцнішими, глибоко осмисленими, якщо вони емоційно пережиті. А тому, формуючи в учнів теоретико-літературні поняття, потрібно також забезпечувати відповідну емоційну основу їх набут­тя. Кожне з теоретико-літературних понять повинно формуватися і збагачу­ватися безпосередньо на основі текстів художніх творів, з якими знайомляться учні на уроках або які призначені для позакласного читання. Процес фор­мування теоретико-літературних понять включає ряд етапів: спостереження у процесі вивчення художнього твору окремих закономірностей літературних явищ, увага до них під час аналізу інших творів, знаходження найсуттєвіших ознак і визначення певних закономірностей цих явищ, теоретичне визначення понять, оперування ними у нових умовах, їх розширення і поглиблення.

Важлива роль у набутті знань з теорії літератури належить самостійній роботі учнів. Найелементарнішим видом такої роботи є завдання відшукати в тексті твору певні художні засоби і пояснити їхню роль в реалізації творчого задуму митця, наприклад: знайти в оповіданні М.Коцюбинського «Малень­кий грішник» портрет Дмитрика і пояснити, яка його ідейно-художня функція; дати визначення розповіді й опису, розкриваючи їхню роль, за текстом твору І.Нечуя-Левицького «Микола Джеря».

Важчими для учнів є завдання, що вимагають зіставлень літературних явищ, виділення спільного і відмінного (індивідуального) в цих явищах, теоретичних доведень, обґрунтувань, наприклад: що є спільного і відмінного у комедії, трагедії і драмі?; довести, що твір Т.Шевченка «Катерина» є ліро-епічною поемою; чому байку «Вовк та Ягня» Л.Глібова слід віднести до епічних, а не ліричних творів?

У процесі вивчення елементів теорії літератури можливі різноманітні види роботи, спрямовані на розвиток творчого мислення, уяви. Наприклад, з’ясовуючи віршові розміри, учитель дає завдання учням, які мають літера­турні нахили, скласти вірш на запропоновану тему і визначити його розмір. Звичайно, не можна розраховувати на те, що учнівські твори обов’язково відзначатимуться високою якістю. Але практикувати подібні види роботи потрібно. Складання віршів розвиває у дітей уміння проникати в специфіку художньої творчості.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 8

Бесплатная работа

Закрыть

Формирование у учащихся теоретико-литературных понятий

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.