Важливою умовою успішного вивчення учнями художньої літератури є інтенсифікація самостійної роботи. Величезна кількість наукової інформації, яку необхідно засвоїти учням, вимагає вироблення в них уміння самостійно набувати і осмислювати знання.

Самостійність — це здатність виконувати ту чи іншу роботу без сторон­ньої допомоги. Таке вміння дуже потрібне в житті. Адже жоден підручник і програма, якими б досконалими вони не були, не можуть забезпечити на­буття тих знань, що потрібні людині протягом усього її життя. Якщо на по­чатку XX століття ті, що закінчували вищі навчальні заклади, могли корис­туватися одержаними знаннями без істотної перебудови їх протягом три­валого часу, то тепер, у вік науково-технічного прогресу, процес старіння знань різко прискорився. А тому необхідно з перших років навчання учня в школі прищеплювати йому вміння роботи з книжкою, розвивати його само­стійність і творчу активність. Проблема самостійної роботи учнів все більше привертає увагу відомих методистів, дидактів, психологів. Існує багато ефективних форм самостійної роботи, які спрямовані на глибоке осмислення учнями літературних явищ, розвиток творчих здібностей, відтворюючої уяви, пам’яті тощо. Нині у старших класах широкої популярності набули семінарські заняття з літератури. Учні самостійно знайомляться з літературо­ знавчими дослідженнями, готують реферати, самі аналізують художні твори, яких не вивчали за шкільною програмою.

Діти не люблять зайвої опіки, а тому дуже важливо для вчителя завчасно “сходити зі сцени” там, де учень може сам без його допомоги успішно долати труднощі. Але не слід перебільшувати роль самостійної роботи у навчанні. Самостійна робота дає належний ефект тоді, коли вона розумно спрямову­ється вчителем і поєднується з іншими навчальними методами.

Аналіз стану викладання літератури показує, що значна частина учнів не привчена до серйозної праці. Це є результатом того, що в школі недостатня увага приділяється тим формам організації навчального процесу, які розви­вають у дітей потрібну самостійність та ініціативу. В останні десятиліття все більше спостерігається своєрідне відчуження школярів від навчальної діяльності. У 83% дітей навчальні потреби деформовані, внаслідок чого відсутній свідомо-вольовий рівень регуляції. З одного боку це результат процесів суспільної деформації, з іншого — споглядального типу навчання. Праця втратила для багатих людей свою притягальну силу. Під впливом цього змінилися ціннісні орієнтації учнів. Характерною рисою багатьох школярів став соціальний інфантилізм.

Плануючи навчальну діяльність з учнями, необхідно не лише враховува­ти характер взаємозв’язку між учителем і учнем. Лекція, бесіди і самостійна робота як методи навчання самі по собі ще не визначають характеру діяльності учнів у процесі опанування ними нової інформації. Лекція може ґрунтуватися на репродуктивній, тобто відтворюючій, та проблемній основі. Бесіда також може мати і репродуктивний, і евристичний характер, коли учень за допомогою вдало продуманих запитань відкриває для себе наукову істину. Бесіда може виливатися в диспут. Значної своєрідності вона набуває під час проведення семінарських занять; тут бесіда може служити тією ланкою, яка зв’язує висту­пи учнів — учасників обговорення поставленої проблеми. Самостійна робота може мати і репродуктивний, і творчий характер, відзначатися різною мірою самостійності. Учні можуть самі опрацювати поданий у підручнику матеріал, самостійно розв’язати поставлене завдання або виконати його за певним зразком, чи запропонованою вчителем системою запитань та завдань. Отже, при визначенні методів навчання потрібно брати до уваги також й інші критерії.

Дієвість знань залежить насамперед від ступеня їх осмислення. Свідоме засвоєння знань вимагає активної роботи думки. “Давно відомо,— зазна­чають психологи О. Леонтьєв, П.Гальперін і Д.Ельконін, — що при одному і тому ж самому рівні знань та вмінь інтелектуальний розвиток учнів може бути вищим або нижчим — залежно від умов та методів навчання. Через це оцінка результатів застосування того чи іншого методу не може зводитись до врахування тільки освітнього ефекту і повинна включати в себе також і врахування його ефективності в психологічному розумінні, тобто з боку просування учнів в їхньому розумовому розвитку.”

Саме з подібних позицій до класифікації методів навчання підійшли відомі дидакти І.Лернер та М.Скаткін. Кладучи в основу характер і рівень пізна­вальної діяльності учнів, вони виділили п’ять методів: пояснювально-ілюстра­тивний (або інформаційно-рецептивний), репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий (або евристичний), дослідницький.

У 70-х роках, спираючись на концепції І.Лернера і М.Скаткіна й врахо­вуючи особливості вивчення літератури як навчального предмета, М.Кудря- шов розробляє свою систему класифікації методів,3 яка завоювала ряд прихильників серед методистів і вчителів-словесників. Він виділяє такі чотири методи навчання: метод творчого читання, репродуктивний, евристичний, дослідницький. Кожному з цих методів дається наукове обґрунтування.

Оскільки методи навчання повинні будуватися з урахуванням специфіки предмета, окремо виділяється метод творчого читання, продиктований особ­ливістю вивчення літератури. “Власне в активізації художнього сприймання, художніх переживань, у формуванні засобами мистецтва художніх нахилів і здібностей школярів, — зазначав М. І.Кудряшов, — мета і специфіка цього методу.” Вчений підкреслює, що на уроках літератури неможливо всю робо­ту над твором переносити у площину логічних суджень. Логічні судження повинні мати опору в конкретно-чуттєвих уявленнях, в емоційності сприй­мання тексту. Безпосереднє емоційне сприймання художнього твору — необхідний елемент повноцінного вивчення літератури.

Для методу творчого читання характерні такі види навчальної діяльності: читання учнями художнього твору вдома і в класі, виразне (художнє) читан­ня, прослуховування твору, художнє розповідання, перекази творів, близькі до тексту, ілюстрування прочитаного малюнками, складання читацьких відгуків на прочитані книжки в усній і письмовій формі тощо. Таким чином, метод творчого читання не зводиться лише до читання твору, в нього вклада­ється значно ширший зміст.

М.Кудряшов відзначає, що знання часто даються учням і в готовому вигляді. Цьому сприяє репродуктивний метод. Він орієнтує на запам’ятання учнями відповідної інформації. Наприклад, слухаючи розповідь учителя, учні складають план чи тези лекції, синхронічні таблиці та ін.

Важливе місце у системі методів навчання, за класифікацією Кудряшова, відводиться евристичному методу. Евристичний метод реалізується через систему запитань і завдань, які націлюють учнів на те, щоб на основі спосте­режень, аналізу явищ і фактів зробити самостійні висновки та узагальнення.

Дослідницький метод стимулює розумову активність дітей, прищеплює їм важливі вміння і навички. Справді, не можна сформувати у дітей систему широких поглядів на літературу без завдань дослідницького характеру. Вони вимагають високого рівня самостійності учнів. Це самостійний аналіз творів, які не вивчаються учнями у школі за програмою, краєзнавчі дослідження, самостійна оцінка спектаклю, зіставлення літературного твору з його екра­нізацією та ін.

Система методів М.Кудряшова орієнтує вчителя на забезпечення все­бічної активізації розумової діяльності дітей, на розвиток їхніх творчих сил. Проте ця класифікація вимагає ще певного уточнення і глибшого наукового обґрунтування. Та й сам М.Кудряшов не заперечував правомірності інших класифікацій, наголошував на необхідності нових творчих пошуків.

Відзначимо, що його класифікація мало відбиває способи передачі вчи­телем знань. Характерно, що в останні роки у педагогічній літературі, при­свяченій методам навчання, переважно робився наголос на характері нав­чальної діяльності школярів, а способи діяльності вчителя відсувалися на задній план. У М.Кудряшова, як і в багатьох інших дослідників, методи нав­чання не виділяються за єдиною основою поділу. Репродуктивний метод передбачає як свою протилежність продуктивний метод, тобто такі способи навчання, які вимагають від учителя ставити на першому плані не відтво­рення учнями готової інформації, а своєрідне конструювання ними знань, що сприяє розвитку їхніх творчих здібностей. Цій меті підпорядкований ряд творчих завдань з літератури. Правда, і евристичний, і дослідницький методи ґрунтуються на творчій діяльності учня, але вони не охоплюють усіх форм цієї діяльності, що практикуються на уроках літератури.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 25

Бесплатная работа

Закрыть

Методы обучения на уроках литературы

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.