Формирование речевой компетентности учащихся на логопедических занятиях методом дидактических игр, упражнений и задач

Неможливо уявити належний рівень життєвої компетентності людини без опанування мовлення. Видатний педагог Костянтин Ушинський зауважував, що рідне слово є основою розумового роз­витку й скарбницею всіх знань. Опановуючи мовлення, вивчаючи мову, дитина засвоює систему знань, суспільно прийняті норми по­ведінки — основу життєвої компетентності, тобто «опановує науку і мистецтво жити поміж інших». -

Мовленнєвий розвиток дітей — складний психологіч­ний процес, що є не лише простим відтворенням дитиною почутого мовлення. Його характеризує міра сформованості знань, умінь та навичок дитини, він виявляється в соціальній та інтелектуальній активності поміж дорослих та однолітків.

Для успішної реалізації завдань формування мовленнєвої ком­петенції у групі має бути створена спокійна, доброзичлива атмо­сфера, а також відповідне розвивальне середовище: ігрові зони, що сприяють розвитку мовлення дітей, комплект дидактичних ігор із каталогом, набори розвивальних сюжетних та предметних, картинок, що постійно ви­користовують, як на заняттях, так і поза ними. Доцільно викори­стовувати в роботі з дітьми і Чарівний телевізор, і Чарівну книгу, уявно малювати словами за допомогою Чарівного олівця, прово­дити у ігри з іграшковим Мікрофоном. Стануть у пригоді CD-програвач (із серією дисків); різні види театрів; посібники для розвитку дрібної моторики; картотека загадок, прислів'їв, неби­лиць, скоромовок, віршів, фізкультхвилинок, етюдів, пальчикових гімнастик; демонстраційний та індивідуальні фланелеграфи.

Мовленнєва компетенція — це вміння на практиці доречно ко­ристуватися мовленням (висловлювати свої думки, бажання, на­міри, прохання), використовувати з цією метою як мовці, так і по­замовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби. Це полікомпонентне утворення, що містить такі компетенції:

лексичну (наявність певного запасу слів у межах вікового пері­оду, їх доречне застосування, вживання засобів мовленнєвої ви­разності: приказки, прислів'я, фразеологізми, епітети, порівняння;

Саме в діяльності розвиваються мовленнєві навички і форму­ються мовленнєві вміння. Провідною діяльністю дитини є гра, тому формувати мовленнєву компетенцію дитини слід у мовленнєво-ігровій діяльності, заснованій на розвитку дитя­чого мовлення засобами гри з використанням наочного матеріалу, без нього (словесні ігри), використанням різних ігрових атрибутів.

Відомо, що рівень розвитку мовлення залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук, тому на заняттях слід си­стематично проводити пальчикову гімнастику. Адже дитина, яка має високий рівень розвитку дрібної моторики, уміє логічно мірку­вати, у неї добре розвинені пам'ять, увага, зв'язне мовлення..

Для розвитку мовленнєвого дихання доцільні такі ігри та вправи: надування гумових іграшок, повітряних кульок; здування «парашутів» із кульбаб, що відцвітають; ігри з паперовими корабликами, квітками, сніжинками. Це дуже подобається дітям, і вони не сприймають такі ігри, як вправи. Доступним і зручним у використанні матеріалом є вата. За допомогою ватяних кульок можна погратися у «Снігопад», здуваючи сніжинки з долоньки, та у «Футбол», заганяючи м'ячик (ватяну кульку) у ворота з кубиків.

За допомогою схематичних сигнальних карток можна навчити дітей говорити в різному темпі та з різною силою голосу.

Щоб навчити дітей правильно й чітко вимовляти звуки, стануть у пригоді такі ігри: «Вимов так, як я, «Назви і відгадай!», «Крам­ниця», «Комар», «Покатаймося на конику!», «Жуки», «Літаки», «Що сказав Петрушка?», «Виправ Незнайка», «Допоможемо Буратіно», «Чого бракує?», «Луна», «Паровоз», «Підкажи Петрушці звук», а також аудіозаписи голосів тварин і птахів для звуконаслі­дування, звукові кубики, артикуляційні вправи.

Розвитку фонематичного слуху сприяють ігри: «Тиша», «Теле­фон», «Зіпсований телефон», «Тиха і голосна музика», «Що як зву­чить?», «Відгадай звук», «Упізнай, хто це?», «Тук-тук», «Зозуля», «Про що говорить кімната (вулиця, ліс)?», «Хто краще чує?», «Від­гадай, хто покликав?».

Значну увагу слід приділяти інтонації, жестам, міміці, адже ці засоби виразності допомагають дітям зрозуміти зміст речення, тек­сту, правильно побудувати діалог.

Формуванню (емоційної сфери сприятиме робота зі скоромов­ками, забавлянками. Промовити скоромовку потрібно не тільки швидко, чисто, але й з різними інтонаціями (ніжно, хитро, пи­тально тощо). Цьому допомагають так звані «емоційні кубики» — «Колобок», «Ромашка».

Особливого значення в реалізації завдань розвитку мовлення дитини надають збагаченню лексики (словникового складу мов­лення), не тільки кількісно, але й якісно: збільшенню лексичного запасу різними частинами мови, словами, подібними (синонімами) і протилежними (антонімами) за значенням, багатозначними сло­вами. Під час ігор з дітьми доцільно застосовувати такі завдання, що змушують дитину обирати більш точне слово у реченні, слово­сполученні — «Скажи, який?», «Продовжи ряд слів», «Що ро­бить?». Слід приділяти увагу і смисловим відтінкам слів — вітер, вітерець, вітрище, пропонуючи дітям використати ці слова у ре­ченнях.

Цікавою для дітей є гра «Предмет і дії». Суть гри полягає в тому, що необхідно назвати дії, які можна здійснювати з цим пред­метом (наприклад, логопед називає дітям добре відомий для них об'єкт — шоколад. Діти придумують, що можна зробити з шо­коладом. Ви будете здивовані винахідливістю дитячих відповідей! Шоколад: можна купити, подарувати, посипати ним морозиво, пригостити друга, забруднити сорочку, прикрасити торт тощо).

Розширенню та збагаченню словника дітей сприятимуть такі ігри: «Четвертий зайвий», «Назви одним словом», «Я знаю п'ять назв...», «Скажи навпаки», «Чарівниймікрофон», «Непомились!» (із сигнальними картками).

Найважливішим етапом мовленнєвого розвитку є засвоєння граматичної будови мовлення. Найефективнішим методом форму­вання граматичної правильності мовлення є дидактичні ігри та вправи:

• на утворення присвійних, прикметників («Що кому нале­жить?», «Чий хвіст»);

Особливе місце посідають ігровим завдання на словотворення:

нове слово»),

І, звісно, важливе місце у розвитку граматичних умінь посіда­ють ігри та вправи на вдосконалення синтаксичного боку сторони мовлення. Через ігри, цікаві завдання діти вчаться граматично правильно поєднувати слова у своєму мовленні: «Збери речення» (робота з деформованим текстом), «Я почну, а ти продовжуй...» (ре­чення з протиставленням), «Порівняй», «Добре — погано» (вправ­ляння у побудові складних речень зі сполучником тому що); утво­рення мовленнєвих конструкцій певного зразка: «Я хочу, щоб...», «Я вважаю, що»...