Педагогическая логика

3. Педагогічні задачі та способи їх вирішення

Ситуація 1. Запізнення

Почався урок, учитель націлює учнів на продуктивну роботу, озвучує задачі уроку. Відкриваються двері, вбігає захеканий учень, поспішає до свого місця… Через хвилину лунає стукіт у двері, розгніваний учитель виглядає у коридор і захлопує її перед учнями, що запізнилися. Ситуація всім знайома. І першим на неї реагує вчитель.

1)Той, хто запізнився, відволікає клас, на нього витрачається дорогоцінні хвилини навчального часу.

2)Безкарні регулярні запізнення зміцнюють шкідливу звичку. Учень, що постійно спізнюється, - потенційний неорганізований працівник у майбутньому.

3)Стягнення і покарання запізнення не ліквідують, треба викорінити причини, що їх породжують.

4)Деякі запізнення відбуваються через нас, учителів що не висувають однакових вимог до учнів, що запізнюються.

Корекція поводження

1.Насамперед установіть, хто на які заняття й у які дні спізнюється. Часто з’ясовуються наступні обставини: учні спізнюються на заняття конкретного вчителя; спізнюються у визначені дні тижня та ін.

2.Доступ у клас завжди відкритий. З боку вчителя ніякої агресивної реакції: сідай і працюй. У зошиті обліку робляться позначки, а вже після уроку з’ясовуються причини спізнення.

3.При з’ясуванні обставин запізнення будьте активним слухачем, спокійним і доброзичливим. Важливо з’ясувати ставлення самого учня до порушення порядку. Цілком можливо, що в події він не бачить ніяких негативних наслідків ні для себе, ні для однокласників, ні для вас. Тоді ваша задача – показати ці наслідки.

4.Для категорії учнів, які постійно спізнюються, кращий засіб – вимогливість і строгість. Повідомте їм, що тепер будете контролювати їхній прихід до школи. Можна застосувати деякі вправи, що виховують почуття відповідальності: чергування перед першим уроком, підготовка наочних посібників до уроку, допомога в організації практичних робіт тощо. Як правило, після таких доручень запізнення припиняються.

5.Аналіз конкретних ситуацій дозволяє розкрити й об’єктивні причини запізнень: необхідність відвести брата або сестру в садок, батьки не залишили ключ – не міг закрити двері, занадто пізно лягли спати – тому що у батьків були гості і т.д. Професійний обов’язок учителя – підходити диференційовано до своїх учнів, знати сімейні обставини, допомогти в разі потреби створити сприятливі умови для навчання.

Ситуація 2. Знову не вивчив урок

Учень знову не вивчив урок, відмовляється відповідати, намагається уникнути опитування, спізнюється на урок, відповідає гірше, ніж звичайно. Багато учнів уже звикли до низьких оцінок, реагують на них дуже байдуже. Подібні ситуації знайомі усім учителям.

2)Часто низькі, нехай навіть заслужені, оцінки знижують віру в себе,у свої сили і можливості. Учень змирився з положенням слабкого, погані оцінки його не засмучують.

3)Оцінка не повинна бути джерелом тривоги і побоювань. Вона повинна винагороджувати працьовитість, а не карати за лінощі і недбайливість.

4)Ви повинні пам’ятати, що усім властиво помилятися. Помилок не можна позбутися за допомогою поганої оцінки. Помилки треба виправляти.

5)Прагнення до об’єктивності за будь-яку ціну зводить працю учителя до процесу виміру того, що необхідне і досягнуте, у якому не враховується головне – сам вплив учня. Що вийде з учня, якого усі звикли бачити в негативному світлі?

Корекція поводження

1.У кожного учня є свої сильні і слабкі сторони. Так, учень, що допускає багато помилок у диктанті або творі, не позбавлений уміння логічно викладати, аналізувати або узагальнювати. Необхідна диференційована оцінка, що дозволить йому виявити себе і не позбавить можливості домогтися успіху.

2.У поточному обліку намагайтеся як можна рідше використовувати низькі оцінки, вказуючи на прогалини, надаючи можливість виправити положення. А при виставленні тематичних оцінок робіть остаточний висновок.

3.Пам’ятайте, що дієвість оцінки насамперед залежить від того, наскільки вона стосується окремих проявів його особистості, а не особистості в цілому. Це золоте правило оцінювання. Порівняйте: «Ти неправильно вирішив задачу», або «Ти взагалі не вмієш рахувати».

4.У кожному конкретному випадку вникайте у причини незнання: методичні промахи, неправильні взаємини з учнем, особливості самого учня, сімейні обставини та ін.

Ситуація 3. Усе бачити й усе зауважити

Учень сидить, розвалившись, за останнім столом, розважаючи себе і навколишніх, інший – постійно розмовляє, деякі дівчата малюють і зовсім не цікавляться тим, що діється в класі, завжди спокійний учень дивиться у вікно… Реальні ситуації на уроках, чи не правда? Як реагують на них учителі? І чому?

Корекція осмислення

1)Дисципліна на уроці не залежить від кількості зауважень. Чим більше зауважень – тим менше на них реагують учні.

2)Іноді начебто слухають, але насправді не чують. Щоб домогтися уваги, ми насамперед повинні навчити учня чути, а головне – слухати.

3)Тиша повинна бути не в ім’я тиші, а в ім’я роботи. Щоб створити умови, що дозволяють включити увагу, переключити її з одного виду діяльності на інший.

4)Прямі методи впливу, постійні осмикування, містять скоріше елементи примуса, ніж елементи переконання. Ми вимагаємо слухняності тоді. коли цього хочеться нам, часто буваємо непослідовними у своїх вимогах. Тим самим звільняємо учнів від необхідності дотримування правил поведінки.

5)Професійна спостережливість педагога складається не тільки з уміння бачити усе, що помітно, і зауважувати навіть те, чого не видно. Вона саме складається в зворотному: в умінні бачити, але не все зауважувати. Якщо вчитель буде реагувати на все, то його робота перетвориться на суцільний конфлікт.

Корекція поводження

На деяких етапах уроку робочий шум неминучий. Наприклад, групові форми передбачають взаємне спілкування, на основі якого і формується колективна думка, робляться колективні висновки. Орієнтуючи учнів на обговорення проблеми, нагадайте їм, що поруч працюють їхні однокласники і зайвий шум буде їм заважати.

1.Організуйте диференційовану роботу: більш складні завдання давайте сильним учням, менш складні – слабким. Головне пам’ятати: серйозні задачі породжують серйозне до них ставлення.

2.Змусити учня що відволікається припинити займатися сторонньою справою можна без єдиного слова. Такого ефекту можна досягти шляхом «витриманої паузи». Зупинити учня, залучити його увагу можна нестандартним питанням, вдалою реплікою й ін. Спробуйте дотримуватись такого правила: як можна спокійніше реагувати на недисциплінованість учнів – краще віднестися з гумором, ніж голосно «придушувати» за провини.

3.Якщо учень продовжує поводитися зухвало, постійно відволікає на себе увагу, поговоріть з ним після уроків віч-на-віч. Розмова повинна бути побудована таким чином, щоб учень зрозумів, що ви маєте намір виконувати свою роботу і не допустите її зриву. Щира відверта розмова найчастіше переконує учня в тім, що для учителя він – особистість і що спільно можна спробувати вирішити виниклу проблему. У такій ситуації йому не потрібно побоюватися за свою гідність перед однокласниками і залучати до себе їхню увагу.

Список використаної літератури

1.Настільна книга молодого вчителя початкової школи/Авт.-уклад.: М.О.Новожилова, Л.М.Яськова. – Х.: Вид-во «Ранок», 2009. – 288с.

2.Основи педагогічної творчості Світлана Сисоєва / підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів – Київ: Міленіум, 2006. – 344с.

3.Секрети педагогічної майстерності. Уроки для вчителя/С.В.Вердіна, А.Г.Панченко – Х.: Вид. група «Основа», 2008 – 111с.

4.Щуркова Н. Є. Виховання дітей у школі: нові підходи і нові технології – 2008.

5.Гуткіна Л. Д. і др.Організація виховної роботи в школі – 2006.

6.Клюєва М. В. Педагогічна психологія: (Розд. 5 «Психологія виховання») / під ред. Н. В. Клюєвої. - М.: Изд-во Владос-прес, 2003 - с. 100.

7.Сластенін В. А., Кашин В. П.Психологіяі педагогіка: (Виховання у цілісному педагогічному процесі) - М.: Изд-во центр «Академія» - 2001 - с. 180.