Современные методы научно-педагогического исследования

3. Метод моделювання у науково-дидактичних дослідженнях.

В основі методу моделювання лежить поняття моделі. Під моделлю розуміють: а) зразок якого-небудь нового виробу; б) предмет, відтворений у зменшеному або, іноді в збільшеному, або в натуральному вигляді.

Отже, як це випливає з цього визначення, основна функція моделі – заміщення. Дослідник створює для даного натурального об’єкта модель, тобто зразок, який відтворює об’єкт у його основних, визначальних, головних рисах, нехтуючи при цьому другорядні ознаки об’єкта. Потім дослідник досліджує закономірності, які виявляються у поведінці моделі і врешті-решт переносить їх на натуральний об’єкт вивчення»[6;13].

Розрізняють моделі матеріальні та абстрактні, до останніх відносять графічні, табличні, схематичні, математичні та інші.

Побудувати модель навчального чи виховного процесу, щоб на її основі спрогнозувати поведінку того чи іншого об’єкта дуже важко, але це не означає, що моделювання педагогічних процесів неможливе. Ця галузь педагогічної діяльності (моделювання навчально-виховного процесу) розвивається дуже повільно перш за все в силу великих труднощів у створенні відповідних моделей.

Сьогодні у переважній більшості кандидатських і докторських дисертаціях як обов’язковий елемент змісту дисертацій виступають різноманітні схеми моделей формування чи розвитку якихось конкретних якостей. Ніби тенденція позитивна і слід би було б це вітати, однак те, що, як правило, пропонується навіть близько не нагадує модель. Яскравих, красивих прикладів педагогічного моделювання знайти важко, але деяке уявлення про педагогічне моделювання дасть наступний приклад.

Відомо, що процес забування засвоєних знань протікає так, як показано на рис.4 (крива забування побудована відомим австрійським психологом Еббінгаузом у 1894 році). Для будь-якого моменту часу ми можемо оцінити ту долю інформації, якою володіє учень, щоб потім використати в наступних навчальних цілях. На основі цього графіка (моделі) ми можемо відтворити процес забування знань або ж просто інформації. З нього видно, що вже через півгодини в памяті людини залишається лише половина того, що вона запам’ятала на початку засвоєння.

Рис.2. Крива забування(за Еббінгаузом)

Розглянемо інший приклад. Рівень оволодіння майстерністю при засвоєнні певного матеріалу залежить від часу, що учень витрачає на засвоєння так як показано на рис.5 (крива1).

Рис.3. Крива Еббінгауза.

Починаючи з моменту t₁ будь-які навчальні дії учня не призводять до помітного зростання в засвоєнні матеріалу. Учень досягнув певного “плато”, яке визначається горизонтальною пунктирною лінією. Отже процес учіння фактично припинився. Виявляється, що можна, наприклад, в момент t₀ розпочати вивчення цього ж матеріалу, але використавши при цьому вже іншу стратегію навчання. Тоді процес навчання буде протікати так, як показано на кривій 2. І вже в t₁ рівень майстерності буде значно вищий. Отже змінюючи стратегії навчання, можна забезпечити досить високий рівень засвоєння матеріалу. Процес накопичення знань йде так як показано на рис. 6.

Рис.4. Графічна ілюстрація процесу оволодіння майстерністю

Якщо процес засвоєння зупинити в момент t₁, то відразу ж розпочнеться забування (крива ІІ). При наступному підкріпленні, розпочатому в момент t₂, процес забування припиняється, розпочинається накопичення знань, але воно вже буде йти більш стрімко (крива ІІІ) і т.д. Ця графічна картина є графічною моделлю процесу засвоєння знань. Можна таким чином стверджувати, що: а) багаторазове підкріплення призведе до зменшення темпу забування; б) можна визначити число підкріплень, які достатні будуть для надійного засвоєння матеріалу.